Згадаємо поіменно: убиті і закатовані учасники Хотинського повстання 1919 року

Автор: admin

Олексій Мандзяк

 

8-11 листопада 1918 року за «новим» (григоріанським) календарним стилем Хотинський повіт і Північна Буковина були захоплені військами королівської Румунії. І вже 1 грудня 1918 року, за розпорядженням із Кишинева і під суворим наглядом жандармів в усіх церквах Сокирянщини був відслужений урочистий молебень з нагоди приєднання Бессарабії до Румунії. 10 грудня 1918 року король Фердінанд І проголосив Бессарабію провінцією Румунії. Але таке рішення і зневажливе і жорстоке ставлення нової влади до корінного населення викликало його невдоволення.

Кіндрат Шафранський. З фото 1917 року

М.Ф. Скутельник

У січні місяці 1919 року в Хотинському повіті вибухнуло повстання (до якого приєдналися і численні мешканці Сорокського повіту)[1]. Села піднімалися одне за одним. У ряді сіл Сокирянщини були створені загони для боротьби проти жандармів і румунських військових. Зокрема, відомі факти існування таких загонів в Романківцях, Сокирянах, Мендиківцях (сучасне с. Олексіївка), Сербичанах, Білоусівці, Ломачинцях та ін. До них приєднувалися мешканці навколишніх сіл. Ядро таких загонів складали колишні фронтовики, учасники Першої світової війни, які мали досвід в військовій справі. Вони ж і брали на себе керівництво загонами. Так, наприклад, в Ломачинцях командиром був молодший унтер офіцер Кіндрат Опанасович Шафранський (1876-1919); він же очолив об’єднаний загін із повстанців Ломачинців, Білоусівки і Сербичан. З числа сокирянців, зокрема, проявив себе учасник Першої Світової війни, командир повстанського бронепотягу Микола Філіпович Скутельник (1893–1994)[2]. В Гвіздівцях одним із організаторів повстання виступив Михайло Тимофійович Кривкін – учасник Першої Світової війни, молодший унтер-офіцер 48-го піхотного Одеського полку…

У повстанні прийняли участь люди з різними поглядами на майбутнє Хотинського повіту, представники різних влад і політичних спрямувань. Були серед них ті, які стояли на позиціях Радянської влади, з пропетлюрівською орієнтацією, прихильники повної незалежності Бессарабії і ті, що бажали приєднання історичної Хотинщини до Української Народної Республіки (яка в свою чергу 22 січня 1919 року об’єдналася із Західноукраїнською Народною Республікою). І кожна із цих груп чула обіцянки про підтримку з боку своїх ідеологів. Але саме ці ідеологи в самий тяжкий момент відвернулися від повстанців, яких об’єднувало одне – бажання визволити рідну землю від іноземного гніту. Вони залишили повстанців сам на сам з численними румунськими військовими і жандармами, а деколи навіть й самі активно сприяли придушенню повстання…

27 січня (або 14 січня за старим стилем) 1919 року румунські війська перейшли в повний наступ, а 2 лютого (20 січня) вони захопили місто Хотин, поступово розгромили й витиснули за Дністер розрізнені загони повсталих. Повстання зазнало поразки, а в селах Сокирянщини, проте як і всієї історичної Хотинщини розпочався справжній терор.

Румунські солдати, представники волосного правління, священики і парафіяни біля Петро-Павлівської церкви м. Сокиряни, 24 січня 1919 року

Солдати і жандарми, рискали по селам з метою виявити і покарати повстанців. Щоправда, в більшості своїй селяни були досить стійкими, не видавали одне-одного і багатьом вдалося уникнути суворого покарання через недоведеність їх участі у повстанні (румуни, хоча і допитували їх, але таки залишили у спокої). І це при тому, що тортурам піддавалися майже всі жителі села, як це, наприклад, було в Мендиківцях, Ломачинцях, Коболчині та ін., де селян ставили на коліна і змушували перебувати в такому положенні «у весь світлий день» чи по декілька годин підряд, при похоронах румунських солдат і масових розстрілах учасників повстання. І все це супроводжувалося знущаннями і побиттям.

Селян сікли, не рідко майже до смерті різками, батогами, дрюками, шомполами. В с. Ходороуци (сучасне с. Хедереуць / Hădărăuți Окницького району Республіки Молдова), куди пригнали царан із села Мендиківці (сучасна Олексіївка, що на Сокиряншині), румунськими солдатами і жандармами було учинено масове пороття населення обох сіл: «З сусіднього села Ходороуц <…> прибуває каральний загін, оточує село і все населення Мендикоуц[3] поголовно виганяється в Ходороуци, де починається страшне небувале пороття. Шмагають солдатський лопатками так, що м’ясо летить шматки з селянських спин. Двоє, із тих кого б’ють не витримують і кидаються там же в Ходороуцах в колодязь. Після закінчення побиття каральний загін повертається в Мендикоуци і знищує господарства селян, які тікали від покарання. Для похорон убитого і померлих від ран румунів на місце події в с. Мендикоуци скликаються священики, вчителі, сільські старости та ін. представники з навколишніх сіл і в їх присутності здійснюється обряд поховання; при чому, місцеве населення під час здійснення обряду поховання повинно було стояти на колінах. Потім всі запрошені були вишикувані в два ряди і між ними знову пороли мендикоуцьких селяни»[4]. Але й цим не закінчилося, була накладена контрибуція у сумі 3000 рублів, про що було вказано в циркулярному приказі № 5 командира 1-го батальйону 40-го полку «Калугарян» капітана Тинулеску[5].

Румунський солдат 40-го полку румунської Королівської армії біля убитого повстанця в селі Мендиківці (сучасна Олексіївка), січень 1919 року

Румуни на своєму шляху майже кожне село піддавали артилерійському обстрілу чи обіцяли це зробити, якщо місцеве населення не сплатить контрибуцію і не видасть їм повстанців. Ось наприклад, що було зазначено в розпорядженні Романкоуцької волосної земської управи Хотинського повіту сільським старостам про негайне надіслання списків селян, які брали участь або співчували повстанню:

«Зважаючи на запит, який надійшов телефоном вночі, про результати виконання наказу, Управа наказує зараз, тобто сьогодні біля 12 год. ранку 16 січня, доставити такі списки:

  1. Список всіх, хто збуджував населення, з зазначенням, де вони і скільки з них заарештовано.
  2. Всіх осіб, які роззброювали солдатів, де вони і скільки заарештовано.
  3. Всіх осіб, які утекли з села з 7 січня.
  4. Всіх осіб, які захищали солдатів і зберегли їм життя, вказавши чоловіків і жінок.
  5. Скільки здано гвинтівок населенням і де вони.

Староста повинен пам’ятати, що сьогодні о 12 год. дня кінчається 3-денннй строк, і якщо управа не передасть телефоном у Секуряни, то з сьогоднішнього дня села піддаються бомбардуванню артилерією, яка чекає уже тільки розпорядження…»[6].

Незважаючи на погрози в цілому сільські громади не видавали своїх односельчан (за винятком окремих випадків). І тоді дійсно починала діяти артилерія. Обстріли були зафіксовані в Сербичанах, Волошковому, Білоусівці і ін. Під час бойових дій численні хати і господарські будівлі були зруйновані в Романківцях, Гвіздівцях, Сокирянах, Ломачинцях і ін.

Відомі випадки коли від куль жандармів та солдатів і снарядів румунської і французської (у складі румунськіх військ) артилерії гинули невинні люди, які не приймали участі у повстанні. Зокрема, жертви артилерійських обстрілів зафіксовані в Сокирянах (тій частині, яку називали «селом»), Романківцях, в Сербичанах і Мендиківцях. Про цілеспрямовано спалені хати і господарські будівлі є перекази в Сокирянах, Гвіздівцях, Романківцях, Молодовому, Коболчині і Кормані. При цьому гинули не тільки люди активного віку, а й старики, підлітки і малолітні діти. Так, наприклад, у селі Сербичани під час обстрілу села загинув шестирічний Роман Лазаренко, а в Сокирянах – дев’ятирічний Павло Забудько.

Тих, хто намагався зупинити обстріли і спалення хат за допомогою прохань, умовлянь і різного роду пропозицій, тут же заарештовували, а потім знущалися над ними і навіть убивали. Ось що розповідає мешканець села Сербичани: «Людей зібрали на сход. Румуни вимагали сказати, хто виходив проти них. Люди мовчали. Примар нашого села Філат Тимофтій, який знав молдавську мову, почав вести переговори з румунами. Він запевняв, що с. Сербичани не виходило проти румун.

Па другий день зранку румуни ходили по хатах і казали, щоб усі чоловіки від 13 років йшли на сход у Романківці. У Романківцях на площі людей зібралося багато. Сербичанських поставили окремо. До людей вийшло багато румунських офіцерів. Наказали всім стати на коліна. Почалися допити, хто виступав проти румун. Майже цілий день стояли на колінах у мокрому снігу. Ніхто не признавався. Румунський офіцер підійшов до романківецьких людей, відрахував 10 чоловік. Їх розстріляли. Знову почалися допити. Ніхто ні в чому не признавався. Примар почав вмовляти румун. Офіцери пішли в хату. Тільки надвечір, коли вже стемніло, людей відпустили.

Це було 24 січня, у неділю. По селу почали стріляти з гармат. Снаряд під упав прямо в хату Василя Лазаренка, убив хлопця. Другий снаряд попав у хату Діонісія Пульбера, покалічив жінку і двох дітей. Ми ховалися по погребах. Стрілянина в селі не припинялася. Коли румуни перестали стріляти, 10 чоловік з села взяли відро бринзи, 4 буханки хліба і пішли на поле, де стояли румуни, з проханням більше не стріляти. Румуни забрали все те, що їм принесли, а людей заарештували і відправили у Сокиряни. На другий день, дуже рано, їх повели у Сокирянський ліс, кожному дали по лопаті і наказали копати ями. Коли яму вже було викопано, по людях почали стріляти. Чотирьох чоловік убили, серед них був малолітній хлопчик Вася Плингей, якому було 14 років. Коли почався розстріл, деяким удалося втекти, серед них був Степан Цебух. Роздягнутий і босий він добрався до с. Сербичани»[7].

Репресії прокотилися по всіх містах і селах Хотинського повіту. У Романківцях за наказом командира 25-го полку майора Попеску було арештовано 12 жителів села, наказано їм самим викопати яму і перед тим, як подати команду на розстріл, розіграно жереб. Один мав залишитись живим, щоб розповісти про цей розстріл односельцям. Жереб витяг Собко Матвій Васильович і уник смерті. Інших же жителів села солдати розстріляли[8]. Там же в Романківцях було розстріляно більше сотні повстанців з інших сіл, зокрема, Ломачинців, Коболчина і ін.

Організовані групові розстріли повстанці були проведені і в інших населених пунктах Сокирянщини. Так, наприклад, в Сокирянах в урочищі Огори були розстріляні і заколоті і штиками 18 повстанців: «Одному із них відрубали голову шаблею, іншому вдалося залишитися живим, бо куля влучила йому у нагрудний металевий хрест. Це був Микола Федорович Кулій…»[9]. 16 січня 1919 року біля Шляху на краю села Ломачинці було розстріляно 12 місцевих активістів: «В цих молодих людей солдати стріляти по-одному відмовились і тоді офіцер дав команду стріляти залпом»[10]. Із цеї шеренги смертників вдалося врятуватися двом: Федір Васильович Гонца (Кагула), який «під час розстрілу утік з місця розправи по яру Куютин»[11], і Семен Равловський – «прикинувся вбитим, хоча прострелена була лише рука»[12]. У селі Селище 11 січня (за іншими даними – 21 січня) румунські кавалеристи зігнали чоловіків на сход і від ранку до вечора тримали під дулами кулеметів: «Румуни повідомили їм, що якщо вони добровільно не скажуть, хто винен, то будуть стріляти кожного п’ятого. Вийшов один з односельців і повідомив їхні прізвища. Шістьох повстанців, які залишилися вдома, було розстріляно біля церковного муру, а 3-х, які втекли було знайдено і заарештовано»[13]. В с. Кормань вбили двох молодих чоловіків: «Це було в центрі села, біля церкви. Привселюдно хлопчаків довго катували, а потім, не дивлячись на плачі і вмовляння людей, чужинці таки полишили їх життя»[14]. На станції Окниця, де трудилися в тому числі вихідці з Сокирян, Гвіздівців та деяких інших сіл Сокирянщини, літнього чоловіка, одного з майстрів залізничного депо, облили гасом і спалили[15]. …

Скільки всього загинуло мешканців Сокирянщини рід час Хотинського повстання і в перші місяці після його придушення донині не відомо. За нашими даними на самій території Сокирянського району під час бойових дій було вбито не менше 200 повстанців і ця цифра далека від реального числа. Тільки за офіційними даними в сутичках біля Сокирян і Окниці загинуло більше 100 повстанців[16]. Велика група повстанців загинула в урочищі Стрільбище біля Сокирян. Тіла повстанців місцеві жителів знаходили біля сіл Білоусівка, Мендиківці, Волошкове, Коболчин і ін. Ще більше 200 осіб було вбито і закатовано до смерті вже після придушення повстання. Лише в Романківцях було розстріляно більше 136 повстанців, як самого цього села, так із інших, яких доставили у цей волосний центр (з Коболчина, Ломачинців, Гвіздівців і ін.).

А скільки ще не встановлених смертей? Окупаційний режим намагався приховати справжнє число вбитих і замучених повстанців. Зі слів старожилів відомі випадки, коли тіла загинувши в боях повстанців скидали у вириті ями в лісах і закопували, щоб місцеві жителі навіть не знали про ці місця. Як правили копали ці ями взяті у полон повстанці або жителі прилеглого села, які випадково «потрапили під руку»: наприклад, мешканців Сербичан румуни заставили копати яму, пояснивши, що «у них коні здохли, і треба їх поховати». Очевидно, що таких свідків також розстрілювали, щоб замести сліди злочину.

Розстріл повстанця, січень 1919 року

Ще одна категорія місцевих людей Сокирянщини, які загинули на початку 1919 року – це особи, які за самими різними причинами були проти самого повстання. Серед таких виявлені «сторонники» (прихильники) нової влади, а також ті, хто був готовий прийняти будь-яку владу, тільки щоб більшовизм не осів на рідній землі (як то кажуть: «із двох зол…»). Щоправда, таких жертв «вбитих більшовиками» (як писали в документах) було не багато – одиниці, і всього в декількох селах. Дані про цих осіб також є в нижче наведеному списку убитих…

Відзначимо, що при вивченні періоду, коли Хотинський повіт був приєднаним до Румунії, а далі, коли відбулося Хотинське повстання, дослідники стикаються з плутаниною в датуваннях. Пов’язано це з тим, що період повстання припав на період становлення на території колишньої Російської імперії нового календарного літочислення за Григоріанським календарем. І хоча, на січень 1919 року нібито вже всі країни перейшли на «новий» стиль, православна церква продовжувала використовувати «старий» стиль. Населення, йдучи за церквою та за звичками, продовжувало рахувати дати за «старим» стилем. Це істотно позначилося на спогадах багатьох учасників і очевидців повстання, внесло в подальшому плутанину в опис подій.

Факти смерті і поховання людей, в тому числі і учасників Хотинського повстання, як було прийнято у той час, фіксувалися у метричних книгах, які велися священно-і церковнослужителями. Нами дослідженні ці документи за 1919 рік майже по всіх населених пунктах Сокирянщини. Виняток становлять села Кормань і Мендиківці, в доступних нам екземплярах метричних книг церков цих сіл, розділи з записами про смерть за не відомими нам причинами були повнотою видалені. … Очевидно, що дати в цих книгах зазначались за «старим стилем» (юліанським) літочислення, про що було сказано вище. Ми не стали виправляти дати відповідно новому стилю, а подаємо їх як в оригінальних записах, і це стосується як дат народження, так і дат смерті та поховання.

В список, як вже було відзначено, внесені жителі населених пунктів Сокирянщини, які загинули в бойових сутичках з румунськими солдатами і жандармами, а також, які були розстріляні і закатовані до смерті після придушення повстання. Відзначимо, що розстріляних повстанців румунські чиновники довго не дозволяли ховати, деколи тіла повстанців розстріляних в Романківцях передавали родичам через тиждень-два, а в окремих, як то було з жертвами масових розстрілів з інших сіл – через місяць. Тому коли ви будете бачити великий проміжок між датами смерті і поховання – то не помилка.

До складеного нами списку включені також дані про мирних жителів, які загинули під час обстрілу румунської артилерії і померли від ран, отриманих при самих різних обставинах. Є там і декілька осіб, які були на стороні режиму, і були вбиті повстанцями та їм співчуваючими.

І при всьому цьому, складений нами список не претендує на остаточність. Це тільки перша спроба на шляху подальших розвідок у цьому напрямку.

 

ВАСИЛІВКА

 

Залевський Григорій – народився орієнтовано у 1885 році. Лісник села Василівка. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Успенської церкви села Василіуци 5-го округу Хотинського повіту, «за вироком польового суду» (в документі «ăs uciși dupa verbalu judec armetei») він убитий 1 березня 1919 року і похований 6 березня на парафіяльному цвинтарі[17].

Михайловський Яків – народився орієнтовано у 1889 році. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Успенської церкви села Василіуци 5-го округу Хотинського повіту, «за вироком польового суду» (в документі «ăs uciși dupa verbalu judec armetei») він убитий 4 березня 1919 року і похований 5 березня на парафіяльному цвинтарі[18].

Аркуш із метричної книги Свято-Успенської церкви села Василівка, за 1919 рік, з записом про вбивство і поховання двох місцевих учасників Хотинського повстання

 

ВОЛОШКОВЕ

 

Короташ Матрона Василівна – народилася орієнтовано у 1889 році. Згідно запису в метричній книзі православної церкви села Волошкове померла від поранення (в документі «ranit») 20 січня 1919 року і похована 22 січня на парафіяльному цвинтарі[19].

Мальований (Малеваний) Андрій – народився орієнтовано у 1862 році. Згідно запису в метричній книзі православної церкви села Волошкове помер від поранення 22 січня 1919 року і похований 25 січня на парафіяльному цвинтарі[20].

Микитюк Яків Якимович – народився орієнтовано у 1882 році. Згідно запису в метричній книзі православної церкви села Волошкове помер від поранення 20 січня 1919 року і похований 22 січня на парафіяльному цвинтарі[21].

 

ГВІЗДІВЦІ

 

Барчук Григорій Костянтинович. Учасник Першої світової війни. Староста села – з 9 січня 1919 року[22]. Активний учасник Хотинського повстання. Розстріляний румунськими солдатами 9 січня 1919 року під лісом біля Гвіздівців[23]. Запису про його смерть і поховання в метричній книзі Свято-Димитріївської церкви села Гвіздівці за зазначений 1919 рік не знайдено.

Барчук Ілля Григорович – народився 4 серпня 1899 року в селі Гвіздівці, в сім’ї Григорія Костянтиновича Барчука та Килини Гнатівни. Неодружений. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Димитріївської церкви села Гвіздівці Хотинського повіту, помер від поранень (в документі «răniț de soldați romani») 28 січня 1919 року. Похований 30 січня на парафіяльному цвинтарі[24].

Сторінка з метричної книги Свято-Димитріївської церкви села Гвіздівці за 1919 рік, з відомостями про місцевих жителів, вбитих румунськими солдатами під час Хотинського повстання

Бойко Семен Григорович – народився 1 лютого 1890 року в селі Гвіздівці, в сім’ї Григорія Івановича Бойко та Марії Миколаївни. Одружений (з 1911 р.). Згідно запису в метричній книзі Свято-Димитріївської церкви села Гвіздівці Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de soldați romani») 8 січня 1919 року у рідному селі під час повстання. Похований наступного дня на парафіяльному цвинтарі[25].

Бучка Василь Микитович – народився 6 лютого 1889 року в селі Гвіздівці, в сім’ї Микити Євстафійовича Бучки та Марії Михайлівни. Одружений (з 1909 р.). Учасник Першої світової війни – рядовий, а потім єфрейтор 328-го піхотного Новоузеньского полку. 13 червня 1915 року за р. Дністром у селі Самошино отримав легке кульове поранення лівої руки з пошкодженням кісток. Довгий час перебував на лікуванні в госпіталях. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Димитріївської церкви села Гвіздівці Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de soldați romani») 13 січня 1919 року біля села Гвіздівці. Похований 28 січня на парафіяльному цвинтарі[26].

Бучка Матвій Микитович – народився орієнтовано у 1880 чи 1881 році, в сім’ї Микити Євстафійовича Бучки та Марії Михайлівни. Одружений (з 1905 р.). Місцеві жителі також називали його іменем Матей. Учасник Першої світової війни. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Димитріївської церкви села Гвіздівці Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de soldați romani») 13 січня 1919 року біля села Гвіздівці. Похований 28 січня на парафіяльному цвинтарі[27].

Стратон Козороз. Фото – до 1917 р.

Козороз Стратон Васильович – народився 11 серпня 1891 року в селі Гвіздівці Хотинського повіту, в сім’ї Василя Марковича Козороза та Марії Андріївни. Одружений (з 1913 р.).В різних списках також зазначений під іменем Спиридон. Відслужив в царської армії Російської імперії. За переказами старожилів, застрілений 13 січня 1919 року прямо на подвір’ї свого будинку: «румунський кат-офіцер наказав йому хреститися і коли Козороз приклав руку до серця, вистрелив прямо через руку»[28]. Згідно запису в метричній книзі Свято-Димитріївської церкви села Гвіздівці Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de soldați romani»). Похований 28 січня на парафіяльному цвинтарі[29].

Урсуляк-Бойко Ганна – народилася 1863 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Димитріївської церкви села Гвіздівці Хотинського повіту, застрілена румунськими солдатами (в документі «împuşcat de soldați romani») 13 січня 1919 року біля села Гвіздівці. Похована 28 січня на парафіяльному цвинтарі[30]. Є припущення, що саме у зв’язку з діями румунських вояків стосовно цієї жінки і призвели до спалаху заворушення в Гвіздівцях: «Якось ввечері одна жінка під конвоєм румунського солдата принесла п’яному офіцерові глечик молока, той, взявши глечик, вдарив її по голові. Цей ганебний вчинок окупанта викликав обурення і гнів її односельчан. Звістка про це швидко облетіла все село. Озброївшись хто чим міг, повстанці почали бити окупантів. Тільки кільком жандармам вдалось втекти, інших селяни захопили й арештували»[31].

 

КОБОЛЧИН

 

Адажнік Матвій Васильович – народився орієнтовано у 1893 році. Неодружений. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») 16 січня 1919 року. Похований через місяць – 15 лютого, на парафіяльному цвинтарі[32].

Балан Іван Васильович – народився орієнтовано у 1897 році. Учасник Першої світової війни – єфрейтор 204-го запасного батальйону (за даними на 1916 рік). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») 16 січня 1919 року. Похований через місяць – 15 лютого, на парафіяльному цвинтарі[33].

Вончул Іван Феодосійович – народився 5 жовтня 1887 року в селі Коболчин, в сім’ї Феодосія Федоровича Вончула та Пелагії Іванівни. Одружений (з 1909 р.). Учасник Першої світової війни – молодший унтер-офіцер 74-го піхотного Ставропольського полку. Мав поранення у ліву руку – лікувався за даними на січень 1915 року і початок 1916 року. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Член повстанського комітету Хотинського повіту[34]. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») 2 лютого 1919 року. Сталося це в селі Романківці. Похований 17 лютого на парафіяльному цвинтарі в Коболчині[35].

Гарап Софія Іванівна – народився орієнтовано у 1890 році в селі Коболчин, в сім’ї Івана Яковини. Дружина Сави Васильовича Гарапа (10.12.1889 р.н.) (з 1911 року). Застрілена 2 липня 1919 року, похована наступного дня на парафіяльному цвинтарі[36].

Глушко Дмитро Якович – народився орієнтовано у 1884 році в селі Коболчин, в сім’ї Якова Максимовича Глушко та Наталії Стефанівни. Учасник Першої світової війни – ратник 148-го піхотного Каспійського полку. 20 квітня 1915 року був поранений в Карпатах – кулею в ліву ногу. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») в селі Романківці 2 лютого 1919 року. Похований 17 лютого на парафіяльному цвинтарі в Коболчині[37].

Глушко Яків Іванович – народився орієнтовано у 1891 році. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») 2 лютого 1919 року. Сталося це в селі Романківці, в яру. Похований 17 лютого на парафіяльному цвинтарі в Коболчині [38]. За спогадами старожилів, після розстрілу жандарми спалили його хату[39].

Глушко Яків Максимович – народився орієнтовано у 1864 році в селі Коболчин. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») 16 січня 1919 року. Похований через місяць – 15 лютого, на парафіяльному цвинтарі[40].

Гонца Дем’ян Григорович – народився орієнтовано у 1864 році в селі Коболчин. Одружений. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Заарештований у другій половині січня, про що його син розповів наступне: «Від мого батька вимагали для шефа жандармського поста корову і дві вовняних пілки. Він не погодився віддати те, що було здобуто важкою працею і потом. А другого дня вранці його забрали…»[41]. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») 2 лютого 1919 року. Сталося це в селі Романківці. Похований 17 лютого на парафіяльному цвинтарі в Коболчині[42].

Гонца Максим Якович – народився 3 січня 1884 року в селі Коболчин, в сім’ї Якова Івановича Гонци та Олександри Петрівни. Учасник Першої світової війни – рядовий 84-го піхотного Ширванського полку (за даними на 1916 р.). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») 16 січня 1919 року. Похований через місяць – 15 лютого, на парафіяльному цвинтарі[43].

Гонца Федір Матвійович – народився орієнтовано у 1891 році в селі Коболчин, в сім’ї Матвія Григоровича Гонци та Анастасії Григорівни. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») 16 січня 1919 року. Похований через місяць – 15 лютого, на парафіяльному цвинтарі [44].

Горган Іван Дмитрович – народився орієнтовано у 1896 році. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») в Романківцях 2 лютого 1919 року. Похований 17 лютого на парафіяльному цвинтарі в Коболчині[45]. За спогадами старожилів, після розстрілу жандарми спалили його хату[46].

Грінік Онуфрій Степанович. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Закатований до смерті в Сокирянській жандармерії. За переказами старожилів, жандарми пустили слух, що він і ще один коболчинець «покінчили життя самогубством, а насправді ж їх було закатовано і повішано в погребі жандармської Сокирян»[47]. Запису про смерть і поховання в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин за 1919 рік не знайдено.

Мудрик Василь Савович – народився орієнтовано у 1891 році. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») 16 січня 1919 року. Похований через місяць – 15 лютого, на парафіяльному цвинтарі[48].

Мудрик Федір Савович – народився орієнтовано у 1894 році. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») 16 січня 1919 року. Похований через місяць – 15 лютого, на парафіяльному цвинтарі[49].

Огородник Григорій Петрович – народився орієнтовано у 1869 році. Одружений. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească»), разом з сином, 2 лютого 1919 року. Похований 17 лютого на парафіяльному цвинтарі[50]. За спогадами старожилів, після розстрілу жандарми спалили його хату[51].

Огородник Федір Григорович – народився 1 травня 1900 року в селі Коболчин, в сім’ї Григорія Петровича Огородника та Анастасії Афанасіївни. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească»), разом з батьком, 2 лютого 1919 року. Похований 17 лютого на парафіяльному цвинтарі[52].

Ротарь Прокопій Федорович – народився орієнтовано у 1898 році в селі Коболчин, в сім’ї Федора Андрійовича Ротаря. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») 16 січня 1919 року. Похований через місяць – 15 лютого, на парафіяльному цвинтарі[53].

Рябко Іван Федорович – народився орієнтовано у 1887 році. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») 2 лютого 1919 року в селі Романківці. Похований 17 лютого на парафіяльному цвинтарі в Коболчині[54].

Рябко Матвій Федорович – народився орієнтовано у 1894 році. Учасник Першої світової війни – рядовий 3-го Заамурського прикордонного полку. 24 вересня 1915 року поранено в ліве стегно. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească») в селі Романківці 2 лютого 1919 року. Похований 17 лютого на парафіяльному цвинтарі в Коболчині [55].

Черній Гаврило Петрович. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Закатований до смерті в Сокирянській жандармерії. За переказами старожилів, жандарми пустили слух, що він і ще один коболчинець «покінчили життя самогубством, а насправді ж їх було закатовано і повішано в погребі жандармської Сокирян»[56]. Запису про смерть і поховання в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин за 1919 рік не знайдено.

Чумак Ігнатій Авксентійович – народився орієнтовано у 1866 році. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească»), разом з сином, 2 лютого 1919 року. Сталося це в селі Романківці. Похований 17 лютого на парафіяльному цвинтарі в Коболчині [57].

Чумак Петро Ігнатійович – народився орієнтовано 1899 році, син Ігнатія Авксентійовича Чумака. Згідно запису в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat de armia de Românească»), разом з батьком, 2 лютого 1919 року. Сталося це в селі Романківці. Похований 17 лютого на парафіяльному цвинтарі в Коболчині[58].

 

КОРМАНЬ

 

Бучковський Іван Дмитрович – народився 26 червня 1897 року в с. Кормань, в сім’ї Дмитра Павловича Бучковського. Одружений (з 1918 р.). Учасник Першої світової війни – рядовий 6-й Сибірського козачого полку (за даними на 1916 рік). Розстріляли румунські солдати, в центрі села, біля церкви[59]. Похований на парафіяльному цвинтарі.

Люльчак Григорій Антонович – народився 24 січня 1893 року в с. Кормань, в сім’ї Антонія Феодосійовича Люльчака та Дарії Андріївни. Учасник Першої світової війни – рядовий 128-го піхотного Старооскольського полку (за даними на 1916 рік). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Розстріляли румунські солдати, в центрі села, біля церкви[60]. Похований на парафіяльному цвинтарі.

 

КУЛІШІВКА

 

Ткач Василь – мешканець села Кулішівка. Згідно дослідженням краєзнавців, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця[61]. Запису про його смерть і поховання в метричних книгах церков міста Сокиряни і села Кулішівка не знайдено.

 

ЛОМАЧИНЦІ

 

Пам’ятник в селі Ломачинці на сільському цвинтарі, споруджений у 1975 році в пам’ять про повстанців-односельців, які були розстріляні і закатовані в січні 1919 року

Білоткач Ілля Самійлович – народився 17 липня 1890 року в селі Ломачинці, в сім’ї Самійла Карповича Білоткача (1845 р.н.) та Феодосії Стефанівни. Неодружений. Учасник Першої світової війни – рядовий 8-го Стрілецького полку. У листопаді 1914 року отримав поранення кулею нижче коліна в Карпатах. За даними на 1915 рік лікувався в військовому госпіталі. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Взятий у полон в Сербичанському лісі і відправлений у в’язницю в м. Бельць (Бєльці). Того ж року, там його розстріляли, за вироком військового трибуналу. Де похований не відомо.

Білоткач Михайло Васильович – народився 1 жовтня 1898 року в селі Ломачинці, в сім’ї Василя Якимовича Білоткача (1875 р.н.) та Гликерії (Лукерії) Никифорівни Твердохліб (1879 р.н.). Неодружений. Активний учасник Хотинського повстання. Згідно запису в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Ломачинці Хотинського повіту його розстріляли румунські солдати (в документі «împuşcat») 16 січня 1919 року на краю села. Похований 17 січня на парафіяльному цвинтарі[62].

Боднарюк Петро Андрійович – народився 17 травня 1893 року в селі Ломачинці, в сім’ї Андрія Никифоровича Боднарюка (1863 р.н.) та Матрони Романівни (1868 р.н.). Активний учасник Хотинського повстання. Розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat») 20 лютого 1919 року в селі Романківці. Похований 6 березня в Ломачинцях на парафіяльному цвинтарі[63].

Бузурний Федір Миколайович – народився 21 квітня 1883 року в селі Ломачинці, в сім’ї Миколи Арсенійовича Бузурного та Соломонії Тимофіївни. Учасник Першої світової війни – рядовий, 48-й піхотний Одеський полк. Контужений 20 листопада 1914 року рід час битви. Лікувався в м. Єлисаветграді (сучасний Кропивницький) – в Єлисаветградському лазареті Всеросійського Земського Союзу. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat») 20 лютого 1919 року в селі Романківці. Похований 6 березня в Ломачинцях на парафіяльному цвинтарі[64].

Глушко Семен Олексійович – народився 1 лютого 1896 року в селі Ломачинці, в сім’ї Олексія Євфимійовича Глушко (ор. 1876 р.н.) та уродженки села Вашківці Хотинського повіту, Марії Добровольської (1875 р.н.). Неодружений. Активний учасник Хотинського повстання. Розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat») 16 січня 1919 року на краю села Ломачинці. Похований 17 січня на парафіяльному цвинтарі[65].

Гусар Михайло Никифорович – народився 28 жовтня 1892 року в селі Ломачинці, в сім’ї Никифора Федоровича Гусара та Харитини Доментіївни. Одружений. Учасник Першої світової війни – рядовий 498-й піхотного Оргеївського полку. Був поранений у жовтні 1916 року. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Розстріляний румунськими солдатами 16 січня 1919 року на краю села Ломачинці. Похований 17 січня на парафіяльному цвинтарі[66].

Лозан Василь Іванович – народився 14 січня 1884 року в селі Ломачинці, в сім’ї Івана Миколайовича Лозана та Гликерії Філіпівни. Одружений. Активний учасник Хотинського повстання. Розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat») 20 лютого 1919 року в селі Романківці. Похований 6 березня в Ломачинцях на парафіяльному цвинтарі[67].

Молошаг Григорій Романович – народився у 1882 році в селі Ломачинці, в сім’ї Романа Семеновича Молошаг (1846 р,н.) та Євлокії Самійлівни (1848 р.н.). Одружений. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Взятий у полон в Сербичанському лісі і відправлений у в’язницю в м. Бельць (Бєльці). Того ж року, там його розстріляли, за вироком військового трибуналу. Де похований не відомо.

Мошеянка Федір Іванович (або Михайлович) – народився орієнтовано у 1881 чи 1882 році. Селянин села Ломачинці Хотинського повіту. Одружений. Активний учасник Хотинського повстання. Розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat») 20 лютого 1919 року в селі Романківці. Похований 6 березня того ж року в Ломачинцях на парафіяльному цвинтарі[68].

Паращук Василь Никифорович – народився 15 лютого 1892 року в селі Ломачинці, в сім’ї Никифора Івановича Паращука (Паращина) (1863 р.н.) та Агафії Артемонівни (1868 р.н.). Одружений. Учасник Першої світової війни – рядовий 45-го піхотного Азовського полку і 296-го піхотного Грязовецького полку. У 1915 році потрапив у полон. Був визволений. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat») 20 лютого 1919 року в селі Романківці. Похований 6 березня того ж року в Ломачинцях[69].

Попадюк Микита Іллійович – народився 27 березня 1898 року в селі Ломачинці, в сім’ї Іллі Семеновича Попадюка (1858–1921) та Анастасії Карпівни Білоткач (1860 р.н.). Неодружений. Одружений. Активний учасник Хотинського повстання. Розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat») 16 січня 1919 року на краю села Ломачинці. Похований 17 січня на парафіяльному цвинтарі[70].

Пам’ятний хрест на місці розстрілу повстанців 16 січня 1919 року в селі Ломачинці. Фото 2019 року

Рожко Іван Васильович – народився 3 квітня 1894 року в селі Ломачинці, в сім’ї Василя Мефодійовича Рожки та Ксенії Дементіївни. Неодружений. Учасник Першої світової війни – рядовий 82-го піхотного Дагестанського Його Імператорської Величності князя Миколи Михайловича полку. 14 липня 1916 року поранений на позиції у села Гірний Скробов під Барановичами. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat») 16 січня 1919 року на краю села Ломачинці. Похований 17 січня на парафіяльному цвинтарі[71].

Рожко Никифор Іванович – народився 2 червня 1894 року в селі Ломачинці, в сім’ї Івана Іллійовича Рожки та Ксенії Федорівни. Одружений. Учасник Першої світової війни – рядовий 48-го Сибірського стрілецького полку. 6 липня 1916 року був поранений у ліву руку. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat») 20 лютого 1919 року в селі Романківці. Похований 6 березня того ж року в Ломачинцях на парафіяльному цвинтарі[72].

Скутельник Ієремія Петрович – народився 16 січня 1895 року в селі Ломачинці, в сім’ї Петра Федоровича Скутельника (1859 р.н.) та Марфи Василівни Нагірняк (1860 р.н.). Місцеві жителі також називали його іменем Іриній (Іреній). Учасник Першої світової війни – рядовий 264-го піхотного запасного полку. 19 вересня 1916 року був поранений під м. Володимир-Волинський. Демобілізований у 1917 році. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Убитий румунськими солдатами 16 січня 1919 року, коли намагався втекти. Похований 17 січня на парафіяльному цвинтарі[73].

Твердохліб Ієремія Леонтійович – народився 9 жовтня 1883 року в селі Ломачинці, в сім’ї Леонтія Петровича Твердохліба (1856–1890) та Христини Якимівни (1865 р.н.). Місцеві жителі також називали його іменем Іриній (Іреній). Одружений. Активний учасник Хотинського повстання. Розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat») 16 січня 1919 року на краю села Ломачинці. Похований 17 січня на парафіяльному цвинтарі[74].

Ткач Олексій Ісидорович – народився 25 березня 1893 року в селі Ломачинці, в сім’ї Ісидора Стефановича Ткача та Феодосії Мефодіївни. Одружений. Активний учасник Хотинського повстання. Розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat») 16 січня 1919 року на краю села Ломачинці. Похований 17 січня на парафіяльному цвинтарі[75].

Тодорашко Олександр Андрійович – народився орієнтовано у 1882 році в селі Ломачинці, в сім’ї Андрія Дем’яновича Тодорашко (1855 р.н.) та Ксенії Онуфріївни Нагірняк (1862 р.н.). Одружений. Активний учасник Хотинського повстання. Розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat») 16 січня 1919 року на краю села Ломачинці. Похований 17 січня на парафіяльному цвинтарі[76].

Один із аркушів із метричної книги Архангело-Михайлівської церкви села Ломачинці, за 1919 рік, з записом про смерть і поховання учасників Хотинського повстання

Черватюк Семен Фокович – народився 4 серпня 1889 року в селі Ломачинці, в сім’ї Фоки Дмитровича Черватюка (1863 р.н.) та Софії Павлівни Бурденюк (1864 р.н.). Активний учасник Хотинського повстання. Розстріляний (в документі «împuşcat») 16 січня 1919 року на краю села Ломачинці. Похований 17 січня на парафіяльному цвинтарі[77].

Шафранський Кіндрат Опанасович – народився 10 березня 1873 року в селі Ломачинці Хотинського повіту, в сім’ї однодворця Опанаса Лаврентійовича Шафранського (1842–1919) та Ганни Петрівни (1847 р.н.). Одружений. Учасник Першої світової війни – молодший унтер офіцер. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року – командир загону ломачинецьких повстанців. За переказами старожилів, він був взятий у полон в Сербичанському лісі і відправлений у в’язницю в м. Бельць (Бєльці). Того ж року, там його розстріляли за вироком військового трибуналу Румунської армії. Де похований не відомо.

Шундрій Василь Філіпович – народився 8 березня 1895 року в селі Ломачинці, в сім’ї Філіпа Даниловича Шундрія (1869–1909) та Домнікії Никифорівни. Неодружений. Учасник Першої світової війни – рядовий 73-го піхотного Кримського полку. Був поранений 11 вересня 1915 року біля села Перевередово Волинської губернії. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat») 16 січня 1919 року на краю села Ломачинці. Похований 17 січня на парафіяльному цвинтарі[78].

Шундрій Ілля Дем’янович – народився 14 червня 1895 року в селі Ломачинці, в сім’ї Дем’яна Івановича Шундрія та Ірини Романівни (1866–1901). Неодружений. Учасник Першої світової війни – рядовий 53-го піхотного Волинського полку. Поранений 11 липня 1916 року на Румунському фронті. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcat») 16 січня 1919 року на краю села Ломачинці. Похований 17 січня на парафіяльному цвинтарі[79].

 

Село Михалкове Пам’ятник загиблим від рук румунських окупантів, на місцевому кладовищі.

МИХАЛКОВЕ

 

Шевчук Григорій Михайлович – народився орієнтовано у 1890 році. Учасник Першої світової війни – рядовий 25-й піхотного Смоленського полку. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Михалкове 3-го округу Хотинського повіту він убитий (в документі «uciș») 9 березня, похований наступного дня на парафіяльному цвинтарі[80].

 

МОЛОДОВЕ

 

Левентір Борис Гаврилович – народився орієнтовано у 1869 році. Згідно запису в метричній книзі Іоанно-Богословської церкви села Молодове 3-го округу Хотинського повіту він «убитий злочинцями» (в документі «uciș de răufăcători») 21 листопада 1919 року і похований 24 листопада на парафіяльному цвинтарі[81].

Сливка Василь Кирилович – народився орієнтовано у 1882 році. Згідно запису в метричній книзі Іоанно-Богословської церкви села Молодове 3-го округу Хотинського повіту він «убитий більшовиками» («uciș de bolșevici») 20 січня 1919 року і похований 24 січня на парафіяльному цвинтарі[82].

 

НЕПОРОТОВЕ

 

Чорна Василина Федорівна – народилася 8 листопада 1898 року в селі Непоротове, в сім’ї Федора Івановича Чорного та Євфимії Романівни. За даними з запису Свято-Анастасіївської церкви села Непоротове 3-го округу Хотинського повіту вона була убита (в документі «împuşcată») 4 квітня 1919 року в той же день, коли застрілили солдата-граничара (прикордонника) Андрія Сотяну. Похована наступного дня на парафіяльному цвинтарі[83].

Чутий Василь Семенович – народився орієнтовано у 1865 році, уродженець села Лоївці, що на Поділлі. Застрілений 28 серпня 1919 року при переправі через Дністер. Похований 30 серпня в селі Непоротове на парафіяльному цвинтарі[84].

 

ОЖЕВЕ

 

Заболотний Василь Феодосійович (ор. 1864 р.н.) – народився в селі Ожеве Хотинського повіту. За даними з запису в метричній книзі церкви Преподобної Параскеви села Ожеве 5-го округу Хотинського повіту, він розстріляний (в документі «împuşcat») разом з сином Гаврилом 2 лютого 1919 року. Похований 5 лютого на парафіяльному цвинтарі села Ожеве[85].

Заболотний Гаврило Васильович (ор. 1894 р.н.) – народився в селі Ожеве Хотинського повіту, в сім’ї Василя Феодосійовича Заболотного (1864 р.н.). Учасник Першої світової війни – ратник 2-го розряду, 530-та піша Вятська дружина державного ополчення. За даними на 1917 рік деякий час перебував на лікуванні. Учасник Хотинського повстання 1919 року. За даними з запису в метричній книзі церкви Преподобної Параскеви села Ожеве 5-го округу Хотинського повіту, він розстріляний (в документі «împuşcat») 2 лютого 1919 року. Похований 5 лютого на парафіяльному цвинтарі села Ожеве[86].

 

РОМАНКІВЦІ

 

Гончар Михайло. Мешканець села Романківці. Активний учасник Хотинського повстання. За наказом командира 25-го полку майора Попеску був розстріляний 22 лютого 1919 року у рідному з групою односельців. Запису про його смерть і поховання в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту не знайдено.

Дзіняк Георгій Семенович – народився орієнтовано у 1901 році, син Григорія Омеляновича Дзіняка. Неодружений. Активний учасник Хотинського повстання. Авторами довідкового видання «Історія міст і сіл Української РСР» (1969 р.), в главі про с. Романківці, за даними з доступних їм документів, зазначено, що його розстріляли в цьому селі 10 січня 1919 року[87]. Згідно ж запису в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту за 1919 рік його розстріляли (в документі «ucișі de military») 22 лютого, а поховали наступного дня – 23 лютого 1919 року[88].

Добуляк Іван. Мешканець села Романківці. Активний учасник Хотинського повстання. Авторами довідкового видання «Історія міст і сіл Української РСР» (1969 р.), в главі про с. Романківці, за даними з доступних їм документів, відзначено, що його розстріляли в цьому селі наприкінці січня[89]. Запису про його смерть і поховання в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту не знайдено.

Киріяк Феодосій. Мешканець села Романківці. Активний учасник Хотинського повстання. Авторами довідкового видання «Історія міст і сіл Української РСР» (1969 р.), в главі про с. Романківці, за даними з доступних їм документів, відзначено, що його розстріляли в цьому селі наприкінці січня[90]. Запису про його смерть і поховання в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту не знайдено.

Кузема Василь Григорович – народився 16 грудня 1894 року в селі Романківці, в сім’ї Григорія Федоровича Куземи та Маріїн Матвіївни. Учасник Першої світової війни – рядовий 194-го піхотного Троїцько-Сергіївського полку (за даними на 1916 рік). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Авторами довідкового видання «Історія міст і сіл Української РСР» (1969 р.), в главі про с. Романківці, за даними з доступних їм документів, зазначено, що його розстріляли в цьому селі 10 січня 1919 року[91]. Згідно ж запису в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту за 1919 рік його розстріляли (в документі «ucișі de military») 24 лютого, а поховали наступного дня – 25 лютого 1919 року[92].

Кушнір Федір Семенович Учасник Першої світової війни – рядовий[93]. Активний учасник Хотинського повстання. Авторами довідкового видання «Історія міст і сіл Української РСР» (1969 р.), в главі про с. Романківці, за даними з доступних їм документів, зазначено, що його розстріляли в цьому селі 10 січня 1919 року[94]. Запису про його смерть і поховання в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту не знайдено.

Майборода Сава Д. Учасник Першої світової війни – рядовий[95]. Активний учасник Хотинського повстання. Авторами довідкового видання «Історія міст і сіл Української РСР» (1969 р.), в главі про с. Романківці, за даними з доступних їм документів, зазначено, що його розстріляли в цьому селі 10 січня 1919 року[96]. За іншими даними, румунські солдати закололи його багнетами[97]. Запису про його смерть і поховання в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту не знайдено.

Нікуліца Петро Григорович – народився 2 жовтня 1893 року в селі Романківці, в сім’ї Григорія Матвійовича Нікуліци та Олександри Дем’янівни. Учасник Першої світової війни – рядовий 147-го піхотного Самарського полку. Мав поранення (за даними на 1915 р.). Активний учасник Хотинського повстання. Згідно запису в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту за 1919 рік він помер 23 січня від «іспанки», а поховали його наступного дня – 24 січня 1919 року[98].

Подолян Василь Григорович – народився орієнтовано у 1895 році в селі Романківці, в сім’ї Григорія Васильовича Подоляна та Анни Никифорівни. Учасник Першої світової війни – рядовий 194-го піхотного Троїцько-Сергіївського полку (за даними на 1916 рік). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Згідно запису в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту за 1919 рік цей повстанець був розстріляний (в документі «ucișі de military») 20 лютого і похований наступного дня – 21 лютого 1919 року[99].

Подоряну Тодор (Федір). Активний учасник Хотинського повстання. Авторами довідкового видання «Історія міст і сіл Української РСР» (1969 р.), в главі про с. Романківці, за даними з доступних їм документів, відзначено, що його розстріляли румунські солдати в цьому селі наприкінці січня[100]. Запису про його смерть і поховання в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту не знайдено.

Руснак Данило Олексійович – народився 8 грудня 1891 року в селі Романківці, в сім’ї Олексія Євстрвтійовича Руснака та Анастасії Афанасіївни. Авторами довідкового видання «Історія міст і сіл Української РСР» (1969 р.), в главі про с. Романківці, за даними з доступних їм документів, зазначено, що його розстріляли в цьому селі 10 січня 1919 року[101]. Згідно ж запису в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту за 1919 рік цей повстанець був розстріляний (в документі «ucișі de military») 20 лютого і похований наступного дня – 21 лютого 1919 року[102].

Урсатій Г.Г. Мешканець села Романківці. Активний учасник Хотинського повстання. За наказом командира 25-го полку майора Попеску був розстріляний 22 лютого 1919 року у рідному з групою односельців[103]. Запису про його смерть і поховання в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту не знайдено.

Цап Василь Миколайович – народився орієнтовано у 1881 році. Учасник Першої світової війни – рядовий[104]. Активний учасник Хотинського повстання. Згідно запису в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту за 1919 рік його розстріляли (в документі «ucișі de military») 22 лютого, а поховали наступного дня – 23 лютого 1919 року[105].

Шамбра Василь Федорович – народився орієнтовано у 1894 році, в сім’ї Федора Івановича Шамбри та Ірини Олексіївни. Активний учасник Хотинського повстання. Згідно запису в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту за 1919 рік цей повстанець був розстріляний (в документі «ucișі de military») 20 лютого і похований наступного дня – 21 лютого 1919 року[106].

Шамбра Сава Федорович – народився орієнтовано у 1886 році. Учасник Першої світової війни – рядовий[107]. Активний учасник Хотинського повстання. Авторами довідкового видання «Історія міст і сіл Української РСР» (1969 р.), в главі про с. Романківці, за даними з доступних їм документів, зазначено, що його розстріляли в цьому селі 10 січня 1919 року[108]. Згідно ж запису в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту за 1919 рік цей повстанець був розстріляний (в документі «ucișі de military») 20 лютого і похований наступного дня – 21 лютого 1919 року[109].

Шамбра-Кузема Гаврило Аврамович – народився орієнтовано у 1898 році. Активний учасник Хотинського повстання. Згідно запису в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту за 1919 рік його розстріляли (в документі «ucișі de military») 24 лютого, а поховали наступного дня – 25 лютого 1919 року[110].

Яшан Василь Федорович – народився 10 квітня 1896 року в селі Романківці, в сім’ї Федора Матвійовича Яшана та Параскеви Григорівни. Учасник Першої світової війни – рядовий[111]. Активний учасник Хотинського повстання. Авторами довідкового видання «Історія міст і сіл Української РСР» (1969 р.), в главі про с. Романківці, за даними з доступних їм документів, зазначено, що його розстріляли в цьому селі 10 січня 1919 року[112]. Згідно ж запису в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту за 1919 рік цей повстанець загинув 20 лютого і похований наступного дня – 21 лютого 1919 року[113].

Яшан Федір (Тодор) Йосифович – народився 6 липня 1892 року в селі Романківці, в сім’ї Йосифа Федоровича Яшана та Ірини Василівни Щербатюк. Активний учасник Хотинського повстання. Авторами довідкового видання «Історія міст і сіл Української РСР» (1969 р.), в главі про с. Романківці, за даними з доступних їм документів, відзначено, що його розстріляли в цьому селі наприкінці січня[114]. Запису про його смерть і поховання в метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту не знайдено.

 

СЕЛИЩЕ

 

Гуцул Павло Іванович – народився 17 січня 1899 року в селі Селище, в сім’ї Івана Васильовича Гуцула та Марії Матвіївни Кривчанської. Неодружений. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Покровської церкви села Селище 3-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcaț») 11 січня 1919 року біля церковного муру і того ж дня похований[115].

Пам’ятник учасникам повстання в с. Селище. Фото 2011 р.

Лєсков (Лесько) Йосиф Миколайович – народився 14 вересня 1897 року в селі Селище, в сім’ї Миколи Прокоповича Лєскова та Пелагії Онуфріївни Лєскової. Неодружений. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Покровської церкви села Селище 3-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcaț») 11 січня 1919 року біля церковного муру і того ж дня похований[116].

Лєсков (Лесько) Яків Семенович – народився орієнтовано у 1888 році. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Покровської церкви села Селище 3-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcaț») 11 січня 1919 року біля церковного муру і того ж дня похований[117].

Мирон Василь Пантелеймонович – народився 26 квітня 1893 року в селі Селище, в сім’ї Пантелеймона Івановича Мирона та Параскеви Петрівни. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Покровської церкви села Селище 3-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcaț») 11 січня 1919 року біля церковного муру і того ж дня похований[118].

Новоженя Олексій Данилович – народився орієнтовано у 1895 році, син Данила Петровича Новожені та Ксенії Іванівни. Мешканець с. Селище. Учасник Першої світової війни – рядовий 8-го запасного кавалерійського полку (за даними на травень 1916 р.). Активний учасник Хотинського повстання. Був застрілений румунським солдатом у рідному селі 7 січня 1919 року. Згідно запису в метричної книзі Свято-Покровської церкви села Селище, поховали його наступного дня на парафіяльному цвинтарі[119].

Ткач Феодосій Євфімійович – народився орієнтовано у 1893 році в селі Селище, в сім’ї Євфимія Лук’яновича Ткача та Матрони Феодосіївни. Учасник Першої світової війни – рядовий 49-го піхотного Брестського полку. 10 вересня 1915 року був поранений біля села Ростоки в Карпатах. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Покровської церкви села Селище 3-го округу Хотинського повіту, розстріляний румунськими солдатами (в документі «împuşcaț») 11 січня 1919 року біля церковного муру і того ж дня похований[120].

Ткачишин П.С. – мешканець с. Селище Хотинського повіту. Активний учасник Хотинського повстання. За деякими даними був розстріляний у рідному селі румунськими солдатами у січні 1919 року[121]. Запису про смерть і поховання в в метричної книзі Свято-Покровської церкви села Селище 3-го округу Хотинського повіту не знайдено.

 

СЕРБИЧАНИ

 

Лазаренко Роман Васильович – народився 19 лютого 1913 року в селі Сербичани в сім’ї Василя Харитоновича Лазаренко та Параскеви Дмитрівни Цибух. В спогадах В.К. Костишина, які були опубліковані в збірнику документів «Хотинское восстание» (1976 р.) зазначено, що він був убитий 24 січня 1919 року румунськими вояками: «По селу почали стріляти з гармат. Снаряд упав прямо в хату Василя Лазаренка, убив хлопця»[122]. В метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Сербичани записано, що син Василя Лазаренка загинув (в документі «uciș») 13 січня, а похований на місцевому парафіяльному цвинтарі 15 січня 1919 року[123].

Левицький Авраамій Єлевферійович – народився 8 листопада 1888 року в селі Сербичани в сім’ї унтер-офіцера Єлевферія Семеновича Левицького та Надії Максимівни. В метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви села Сербичани записане, що він був убитий (в документі «uciș») 8 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[124].

Пленгей Іван Васильович – народився орієнтовано у 1876 році в селі Сербичани. Розстріляний разом з племінником Василем у Сокирянському лісі, після того як румунські солдати заставили його і декількох інших мешканців Сербичан копати яму. В спогадах В.К. Костишина, які були опубліковані в збірнику документів «Хотинское восстание» (1976 р.) відзначено що це сталося 25 січня[125]. За даними з запису із метричної книги Архангело-Михайлівської церкви села Сербичани ця трагічна подія відбулася 14 січня, а похований він в рідному селі – 22 січня 1919 року, на парафіяльному цвинтарі[126].

Пленгей Василь Прокопович – народився 25 листопада 1904 року в селі Сербичани в сім’ї Прокопа Васильовича Пленгея та Євдокії Григорівни. В спогадах В.К. Костишина, які були опубліковані в збірнику документів «Хотинское восстание» (1976 р.) відзначено, що він був розстріляний 25 січня у Сокирянському лісі[127]. За даними з запису із метричної книги Архангело-Михайлівської церкви села Сербичани це сталося 14 січня, а похований в рідному селі – 22 січня 1919 року, на парафіяльному цвинтарі[128].

Цибух Дмитро Якович – народився 10 лютого 1892 року в селі Сербичани в сім’ї Якова Стефановича Цибуха та Марії Фомівни. Неодружений. Разом з своїм батьком і іншими мешканцями Сербичан був розстріляний у Сокирянському лісі. В спогадах В.К. Костишина, які були опубліковані в збірнику документів «Хотинское восстание» (1976 р.) відзначено що це сталося 25 січня[129]. За даними з запису із метричної книги Архангело-Михайлівської церкви села Сербичани ця трагічна подія відбулася 14 січня, а похований він в рідному селі – 22 січня 1919 року, на парафіяльному цвинтарі[130].

Цибух Яків Стефанович – народився орієнтовано у 1862 році в сім’ї Стефана Івановича Цибуха (1836 р.н.), який на той час проживав за межами села (з 1861 р.). Одружений. Разом з сином Дмитром і іншими мешканцями Сербичан був розстріляний у Сокирянському лісі. Про цю подію односельці взнали завдяки його іншому сину – Стефану (05.02.1895 р.н.) (учасник Першої світової війни), якому вдалося втекти коли почався розстріл і «роздягнутий і босий він добрався до с. Сербичани». В спогадах В.К. Костишина, які були опубліковані в збірнику документів «Хотинское восстание» (1976 р.) відзначено що це сталося 25 січня[131]. За даними ж з запису із метричної книги Архангело-Михайлівської церкви села Сербичани ця трагічна подія відбулася 14 січня, а похований він в рідному селі – 22 січня 1919 року, на парафіяльному цвинтарі[132].

 

СОКИРЯНИ

 

Алєксєєв Данило Петрович – народився 17 грудня 1884 року в м. Сокиряни, в сім’ї Петра Івановича Алєксєєва (1843 р.н.) та Анастасії Данилівни. Учасник Першої світової війни – рядовий 135-й піхотного Керч-Єникольського полку (за даними на жовтень 1914-го р.). Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 10 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[133]. Згідно дослідженням краєзнавців, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця: «його розстріл бачила вагітна дружина, вона тоді втратила розум, але народила дочку»[134].

Алєксєєв Георгій Миколайович – народився орієнтовано у 1889 році. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 10 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[135]. Згідно нашим респондентам, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця.

Алєксєєв Феодосій Миколайович – народився орієнтовано у 1894 році. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 10 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[136]. Згідно нашим респондентам, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця.

Величко Федір Філіпович – народився орієнтовано у 1879 році. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 10 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[137]. З даних про дату смерті і поховання можемо припустити, що його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця.

Гладкий Прокопій Філіпович – народився орієнтовано у 1867 році в м. Сокиряни, в сім’ї Філіпа Афанасійовича Гладкого (1832 р.н.). За даними з метричної книги Петро-Павлівської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 8 січня 1919 року і похований 10 січня на парафіяльному цвинтарі[138].

Забудько Павло Савович – дев’ятирічний хлопець. За даними з метричної книги Петро-Павлівської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 8 січня 1919 року і похований 10 січня на парафіяльному цвинтарі[139].

Кирилюк Іван Прокопович – народився орієнтовано у 1897 році. За даними з метричної книги Петро-Павлівської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 8 січня 1919 року і похований 10 січня на парафіяльному цвинтарі[140].

Кіструга Феодосій Євфимійович (Тудосій Євфтенійович). Згідно дослідженням краєзнавців, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця[141]. Запису про його смерть і поховання в метричних книгах церков міста Сокиряни не знайдено.

Корчовий Андрій Іванович – народився орієнтовано у 1889 році. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 10 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[142]. Згідно дослідженням краєзнавців, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця[143].

Корчовий Іван Ілліч – народився 17 жовтня 1898 року в м. Сокиряни, в сім’ї Іллі Івановича Корчового та Марії Василівни. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 10 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[144]. Згідно дослідженням краєзнавців, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця[145].

Косогор Ксенія Іларіонівна – дружина Григорія Івановича Косогора. За даними з метричної книги Петро-Павлівської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, вона вбита (в документі «usișă») разом з сином Сергієм 8 січня 1919 року і похований наступного дня – 9 січня[146].

Косогор Сергій Григорович – народився орієнтовано у 1898 році, син Григорія Івановича Косогора та Ксенії Іларіонівни. За даними з метричної книги Петро-Павлівської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 8 січня 1919 року і похований наступного дня – 9 січня[147].

Криницький Корнилій – народився орієнтовано у 1899 році. За даними з метричної книги Петро-Павлівської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 12 лютого 1919 року і похований наступного дня – 13 лютого, на парафіяльному цвинтарі[148].

Кулій Григорій Самойлович – народився орієнтовано у 1879 році в м. Сокиряни, в сім’ї Самійла Петровича Кулія (1831 р.н.). Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 10 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[149]. Згідно дослідженням краєзнавців, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця[150].

Кулій Іван Іванович – народився орієнтовано у 1882 році. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 10 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[151]. Згідно дослідженням краєзнавців, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця[152].

Кулій Микола Іванович. Учасник Першої світової війни – молодший унтер-офіцер 82-го піхотного Дагестанського полку. 14 липня 1916 року поранений на позиції у села Гірний Скробов під Барановичами. Активний учасник Хотинського повстання. Згідно дослідженням краєзнавців, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця[153]. Запису про його смерть і поховання в метричних книгах церков міста Сокиряни не знайдено.

Паращук Іван Семенович – народився орієнтовано у 1856 році. Одружений. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 10 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[154]. Згідно дослідженням краєзнавців, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця[155].

Погребняк Стефан Іванович – народився 25 березня 1894 року в м. Сокиряни, в сім’ї Івана Микитовича Погребняка та Іоанни Георгіївни. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 10 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[156]. Згідно дослідженням краєзнавців, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця[157].

Савчук Василь Романович – народився орієнтовано у 1891 або 1892 році. Активний учасник Хотинського повстання. Одружений. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 10 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[158]. Згідно дослідженням краєзнавців, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця[159].

Савчук Євстафій Стефанович (Остафій Степанович) – народився орієнтовано у 1859 році в м. Сокиряни, син Стефана Яковича Савчука (1833 р.н.). Одружений (з 1883 р.). Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 10 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[160]. Згідно дослідженням краєзнавців, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця[161].

Савчук Микола Романович – народився 5 вересня 1900 року в м. Сокиряни, в сім’ї Романа Васильовича Савчука 1864 р.н.) та Ксенії Іліївни Вітрової (1866 р.н.). Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 10 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[162]. Згідно дослідженням краєзнавців, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця[163].

Савчук Павло Романович – народився орієнтовано у 1862 році в м. Сокиряни, в сім’ї Романа Яковича Савчука (1829 р.н.) та Пелагії Петрівни (1834 р.н.). Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 10 січня 1919 року, а похований 13 лютого на парафіяльному цвинтарі[164]. Згідно дослідженням краєзнавців, його розстріляні в урочищі Огори – на краю Сокирян біля дороги, що веде до м. Окниця[165].

Серебрянський (Серблянський) Іван Петрович – народився 5 березня 1897 року в м. Сокиряни, в сім’ї Петра Михайловича Серебрянського (1861 р.н.) та Марії Ієреміївни Харабари (1863 р.н.). Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») 9 січня 1919 року, а похований 19 лютого на парафіяльному цвинтарі[166].

Фартущняк Василь Митрофанович – народився орієнтовано у 1869 році. Одружений. За даними з метричної книги Петро-Павлівської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») разом з сином Іваном 12 лютого 1919 року і похований наступного дня – 13 лютого, на парафіяльному цвинтарі[167].

Фартущняк Іван Васильович – народився орієнтовано у 1901 році, син Василя Митрофановича Фартущняка. За даними з метричної книги Петро-Павлівської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту, він убитий (в документі «usiș») разом з батьком 12 лютого 1919 року і похований наступного дня – 13 лютого, на парафіяльному цвинтарі[168].

 

Пам’ятний хрест в с. Шебутинцях. Фото зроблено 22 січня 2019 року в день Соборності України

ШЕБУТИНЦІ

 

Козак Антон Ісидорович – народився 7 липня 1891 року в селі Шебутинці, в сім’ї Ісидора Григоровича Козака та Олени Андріївни Бірюкової. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви села Шебутинці Хотинського повіту, убитий румунськими солдатами (в документі «uciș di stăpânirea romăniasca») 8 січня 1919 року і похований наступного дня на парафіяльному цвинтарі[169].

Рябий (Рябой) Олександр Семенович – народився 1 вересня 1891 року в селі Шебутинці, в сім’ї Семена Феодосійовича Рябого та Агафії Олексіївни. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви села Шебутинці Хотинського повіту, убитий румунськими солдатами (в документі «uciș di stăpânirea romăniasca») 8 січня 1919 року і похований наступного дня на парафіяльному цвинтарі[170].

Рябий (Рябой) Яків Михайлович – народився орієнтовано у 1894 році. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви села Шебутинці Хотинського повіту, убитий румунськими солдатами (в документі «uciș di stăpânirea romăniasca») 8 січня 1919 року і похований наступного дня на парафіяльному цвинтарі[171].

Харабара Григорій Федорович – народився орієнтовано у 1888 році. Активний учасник Хотинського повстання. За даними з метричної книги Свято-Успенської церкви села Шебутинці Хотинського повіту, убитий румунськими солдатами (в документі «uciș di stăpânirea romăniasca») 8 січня 1919 року і похований наступного дня на парафіяльному цвинтарі[172].

 

 

 

_______________________________________________________________

[1] Хронологія Хотинського повстання і зокрема подій пов’язаних з ним на Сокирянщині надана в наступних джерелах: Кучерявий О.П., Мандзяк О.С. Гвіздівці. Шляхами століть / О.П. Кучерявий, О.С. Мандзяк – Кам’янець-Подільський: ФОП Панькова А. С., 2019. – С. 247 – 264; Кучерявий О.П., Мандзяк О.С. Коротка хроніка Хотинського повстання // Громадський сайт «Гвіздівці». – https://gvizdivtsi.org.ua/, 13.01.2019.

[2] Боднар О. Роки – 1919 та 1969: «Живий творець історії» // Дністрові зорі. – Сокиряни, 1969. – № 10 (2620), 23 січня.

[3] Мендикоуци (Мендиківці) – застаріла назва села Олексіївка.

[4] Марков С. Румынский произвол в Бессарабии // Красный архив: Исторический журнал / Главное архивное управление НКВД СССР. – Москва: Государственное социально-экономическое издательство, 1940. – № 4 (101). – С. 90 – 91.

[5] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 390.

[6] Боротьба трудящих Буковини за соціальне й національне визволення і возз’єднання з Українською РСР. 1917-1941: Документи й матеріали / Чернівецький державний університет; І.К. Фесенко (відп. ред.) та ін. – Чернівці: Обласне видавництво 1958. – С. 146.

[7] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 270 – 271.

[8] Хорошенюк І. За волю, за кращу долю //Радянська Буковина. – 1984. – 10 березня; Фостій І. Нескорені духом //Радянська Буковина. – 1970. – 6 листопада; Реабілітовані історією. Чернівецька область. ‒ Книга 1 / Обл. ред. кол.: В.І. Павлюк, І.П. Фостій, О.П. Терен, В.М. Ботушанський, П.П. Брицький, І. Ф. Войцехівська, П. П. Гріор, О.В. Добржанський, Д.Д. Жмундуляк, О. Д. Клевчук, А.М. Круглашов, Т.А. Мінченко, М.Г. Михайлов, В.І. Михайловський, О.Е. Панчук, М.В. Рубанець, Г.Г. Терон. НАН України. Інститут історії України; Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією»; Служба безпеки України; Всеукраїнська спілка краєзнавців; Українське культурно-просвітницьке товариство «Меморіал» імені В. Стуса; Чернівецька обласна державна адміністрація; Чернівецька обласна рада; Чернівецьке обласне відділення пошуково-видавничого агентства «Книга Пам’яті України». – Чернівці, 2007. – С. 25 – 26.

[9] Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – https://ukrkovcheg.org.ua/ – 18.01.2011.

[10] Сокирянський район. Ломачинці: Історія // Проект «Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області». – https://bukportret.info/

[11] Шундрій М.М. Гордість і слава села Ломачинці // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 4. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 154.

[12] Сокирянський район. Ломачинці: Історія // Проект «Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області». – https://bukportret.info/

[13] Бошерніцан Ю. Реліквії сім’ї Бородатих. До 50-річчя Хотинського повстання // Радянська Буковина. – 1968. – 15 жовтня; Сокирянський район. Селище: Історія // Проект «Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області». – https://bukportret.info/

[14] Чорний О.Д. Мудрість столітніх бабусь // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 4. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 137.

[15] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 280.

[16] Хотинское восстание. (Сборник документов и материалов). – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 69.

[17] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Василівка (Василіуци) за 1915-1919 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 14. – Арк. 206зв – 207.

[18] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Василівка (Василіуци) за 1915-1919 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 14. – Арк. 206зв – 207.

[19] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Волошкове за 1916-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 38. – Арк. 122зв – 123.

[20] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Волошкове за 1916-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 38. – Арк. 122зв – 123.

[21] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Волошкове за 1916-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 38. – Арк. 122зв – 123.

[22] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 197, 201.

[23] Учасники Громадянської війни 1918-22 років і боротьби з румунськими окупантами 1918-1940 років // Громадський сайт села Гвіздівці. – https://gvizdivtsi.org.ua/, 18.10.2010.

[24] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Гвіздівці (Гвоздоуци) за 1918-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 46. – Арк. 85зв – 86.

[25] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Гвіздівці (Гвоздоуци) за 1918-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 46. – Арк. 84зв – 85.

[26] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Гвіздівці (Гвоздоуци) за 1918-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 46. – Арк. 84зв – 85.

[27] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Гвіздівці (Гвоздоуци) за 1918-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 46. – Арк. 84зв – 85.

[28] Учасники Громадянської війни 1918-22 років і боротьби з румунськими окупантами 1918-1940 років // Громадський сайт села Гвіздівці, 18.10.2010.

[29] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Гвіздівці (Гвоздоуци) за 1918-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 46. – Арк. 84зв – 85.

[30] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Гвіздівці (Гвоздоуци) за 1918-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 46. – Арк. 84зв – 85.

[31] Яворський Л.П. Під сонцем Великого Жовтня квітує колгоспна Сокирянщина (З минулого і сучасного Сокирянського району Чернівецької області)». – Сокиряни: Сокирянське відділення Товариства для поширення політичних і наукових знань Української РСР, 1957. – С. 8 – 9.

[32] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 70зв – 71.

[33] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 70зв – 71.

[34] Заришняк В., Дмитрович О. Незабутні події // Дністрові зорі. – Сокиряни, 1975. – № 10, 23 січня.

[35] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 72зв – 73.

[36] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 77зв – 78.

[37] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 71зв – 72.

[38] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 71зв – 72.

[39] Заришняк В., Дмитрович О. Незабутні події // Дністрові зорі. – Сокиряни, 1975. – № 10, 23 січня.

[40] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 70зв – 71.

[41] Заришняк В., Дмитрович О. Незабутні події // Дністрові зорі. – Сокиряни, 1975. – № 10, 23 січня.

[42] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 72зв – 73.

[43] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 69зв – 70.

[44] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 70зв – 71.

[45] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 72зв – 73.

[46] Заришняк В., Дмитрович О. Незабутні події // Дністрові зорі. – Сокиряни, 1975. – № 10, 23 січня.

[47] Заришняк В., Дмитрович О. Незабутні події // Дністрові зорі. – Сокиряни, 1975. – № 10, 23 січня.

[48] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 69зв – 70.

[49] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 69зв – 70.

[50] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 71зв – 72.

[51] Заришняк В., Дмитрович О. Незабутні події // Дністрові зорі. – Сокиряни, 1975. – № 10, 23 січня.

[52] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 71зв – 72.

[53] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 69зв – 70.

[54] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 70зв – 71.

[55] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 71зв – 72.

[56] Заришняк В., Дмитрович О. Незабутні події // Дністрові зорі. – Сокиряни, 1975. – № 10, 23 січня.

[57] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 72зв – 73.

[58] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Коболчин за 1919-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 60. – Арк. 72зв – 73.

[59] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 543.

[60] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 543.

[61] Шундрій М.М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 107; Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – https://ukrkovcheg.org.ua/ – 18.01.2011.

[62] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 41зв – 42.

[63] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 44зв – 45.

[64] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 44зв – 45.

[65] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 42зв – 43.

[66] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 41зв – 42.

[67] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 44зв – 45.

[68] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 44зв – 45.

[69] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 44зв – 45.

[70] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 41зв – 42.

[71] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 41зв – 42.

[72] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 44зв – 45.

[73] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 42зв – 43.

[74] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 42зв – 43.

[75] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 42зв – 43.

[76] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 42зв – 43.

[77] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 42зв – 43.

[78] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 42зв – 43.

[79] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ломачинці за 1919-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 80. – Арк. 42зв – 43.

[80] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Михалкове за 1914-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 87. – Арк. 214зв – 215.

[81] Книга реєстрації актів про народження, шлюб та смерть за 1918-1923, 1926, 1928 рр. по с. Молодове Сокирянського району. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 173. – Арк. 106зв – 107.

[82] Книга реєстрації актів про народження, шлюб та смерть за 1918-1923, 1926, 1928 рр. по с. Молодове Сокирянського району. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 173. – Арк. 98зв – 99.

[83] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Непоротове за 1911-1919 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 93. – Арк. 243зв – 244.

[84] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Непоротове за 1911-1919 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 93. – Арк. 246зв – 247.

[85] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ожево за 1913-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 97. – Арк. 222зв – 223.

[86] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Ожево за 1913-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 97. – Арк. 222зв – 223.

[87] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 534.

[88] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Романківці (Романкоуци) за 1917-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 115. – Арк. 196зв – 197.

[89] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 534 – 535.

[90] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 534 – 535.

[91] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 534.

[92] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Романківці (Романкоуци) за 1917-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 115. – Арк. 197зв – 198.

[93] Мандзяк О.С. Воїни Сокирянщини часів Першої світової війни. Списки учасників Першої світової війни, які були призвані до війська в Секурянській і Романкоуцькій волостях Хотинського повіту Бессарабської губернії / Зібрав, упорядкував і зредагував Олексій Мандзяк. – Інтернет, 2012. – С. 34.

[94] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 534.

[95] Мандзяк О.С. Воїни Сокирянщини часів Першої світової війни. Списки учасників Першої світової війни, які були призвані до війська в Секурянській і Романкоуцькій волостях Хотинського повіту Бессарабської губернії / Зібрав, упорядкував і зредагував Олексій Мандзяк. – Інтернет, 2012. – С. 38.

[96] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 534.

[97] Попович К.Ф. Скривджені долі: роман / Костянтин Попович.- Ужгород: Карпати, 2001. – С. 53.

[98] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Романківці (Романкоуци) за 1917-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 115. – Арк. 196зв – 197.

[99] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Романківці (Романкоуци) за 1917-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 115. – Арк. 195зв – 196.

[100] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 534 – 535.

[101] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 534.

[102] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Романківці (Романкоуци) за 1917-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 115. – Арк. 195зв – 196.

[103] Фостій І. Нескорені духом //Радянська Буковина. – 1970. – 6 листопада; Хорошенюк І.

За волю, за кращу долю //Радянська Буковина. – 1984. – 10 березня.

[104] Мандзяк О.С. Воїни Сокирянщини часів Першої світової війни. Списки учасників Першої світової війни, які були призвані до війська в Секурянській і Романкоуцькій волостях Хотинського повіту Бессарабської губернії / Зібрав, упорядкував і зредагував Олексій Мандзяк. – Інтернет, 2012. – С. 62.

[105] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Романківці (Романкоуци) за 1917-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 115. – Арк. 196зв – 197.

[106] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Романківці (Романкоуци) за 1917-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 115. – Арк. 195зв – 196.

[107] Мандзяк О.С. Воїни Сокирянщини часів Першої світової війни. Списки учасників Першої світової війни, які були призвані до війська в Секурянській і Романкоуцькій волостях Хотинського повіту Бессарабської губернії / Зібрав, упорядкував і зредагував Олексій Мандзяк. – Інтернет, 2012. – С. 65.

[108] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 534.

[109] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Романківці (Романкоуци) за 1917-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 115. – Арк. 195зв – 196.

[110] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Романківці (Романкоуци) за 1917-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 115. – Арк. 196зв – 197.

[111] Мандзяк О.С. Воїни Сокирянщини часів Першої світової війни. Списки учасників Першої світової війни, які були призвані до війська в Секурянській і Романкоуцькій волостях Хотинського повіту Бессарабської губернії / Зібрав, упорядкував і зредагував Олексій Мандзяк. – Інтернет, 2012. – С. 68.

[112] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 534.

[113] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Романківці (Романкоуци) за 1917-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 115. – Арк. 195зв – 196.

[114] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 534 – 535.

[115] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Селище за 1913, 1915-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 123. – Арк. 268зв – 269.

[116] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Селище за 1913, 1915-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 123. – Арк. 268зв – 269.

[117] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Селище за 1913, 1915-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 123. – Арк. 268зв – 269.

[118] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Селище за 1913, 1915-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 123. – Арк. 268зв – 269.

[119] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Селище за 1913, 1915-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 123. – Арк. 267зв – 268.

[120] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Селище за 1913, 1915-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 123. – Арк. 268зв – 269.

[121] Бошерніцан Ю. Реліквії сім’ї Бородатих. До 50-річчя Хотинського повстання // Радянська Буковина. – 1968. – 15 жовтня.

[122] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 271.

[123] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Сербичани за 1912-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 127. – Арк. 239зв – 240.

[124] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Сербичани за 1912-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 127. – Арк. 241зв – 242.

[125] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 271.

[126] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Сербичани за 1912-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 127. – Арк. 240зв – 241.

[127] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 271.

[128] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Сербичани за 1912-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 127. – Арк. 240зв – 241.

[129] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 271.

[130] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Сербичани за 1912-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 127. – Арк. 239зв – 240.

[131] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 271.

[132] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Сербичани за 1912-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 127. – Арк. 239зв – 240.

[133] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 90зв – 91.

[134] Шундрій М.М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 106; Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – 18.01.2011.

[135] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 90зв – 91.

[136] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 90зв – 91.

[137] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 89зв – 90.

[138] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1918-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 140. – Арк. 123зв – 124.

[139] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1918-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 140. – Арк. 123зв – 124.

[140] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1918-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 140. – Арк. 123зв – 124.

[141] Шундрій М.М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 107; Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – 18.01.2011.

[142] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 90зв – 91.

[143] Шундрій М.М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 107; Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – 18.01.2011.

[144] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 89зв – 90.

[145] Шундрій М.М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 107; Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – 18.01.2011.

[146] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1918-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 140. – Арк. 123зв – 124.

[147] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1918-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 140. – Арк. 123зв – 124.

[148] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1918-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 140. – Арк. 125зв – 126.

[149] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 89зв – 90.

[150] Шундрій М.М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 107; Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – 18.01.2011.

[151] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 89зв – 90.

[152] Шундрій М.М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 107; Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – 18.01.2011.

[153] Шундрій М.М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 107; Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – 18.01.2011.

[154] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 89зв – 90.

[155] Шундрій М.М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 107; Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – 18.01.2011.

[156] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 90зв – 91.

[157] Шундрій М.М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 107; Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – 18.01.2011.

[158] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 90зв – 91.

[159] Шундрій М.М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 107; Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – 18.01.2011.

[160] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 89зв – 90.

[161] Шундрій М.М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 107; Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – 18.01.2011.

[162] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 89зв – 90.

[163] Шундрій М.М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 107; Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – 18.01.2011.

[164] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 89зв – 90.

[165] Шундрій М.М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 107; Шундрій М. Героїчне минуле моїх бессарабців – 1919 рік // Громадський сайт «Сокирянщина» – 18.01.2011.

[166] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1919-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 141. – Арк. 88зв – 89.

[167] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1918-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 140. – Арк. 125зв – 126.

[168] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1918-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 140. – Арк. 125зв – 126.

[169] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Шебутинці за 1915-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 146. – Арк. 184зв – 185.

[170] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Шебутинці за 1915-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 146. – Арк. 184зв – 185.

[171] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Шебутинці за 1915-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 146. – Арк. 184зв – 185.

[172] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Шебутинці за 1915-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 146. – Арк. 184зв – 185.

Залиште свій коментар