Зникає вода…

Автор: admin

Побоювання п. Ігоря Швеця – небезпідставні!

Як писав журнал  National Interest, у багатьох регіонах світу: від Північної Америки до Близького Сходу і Центральної чи Східної Азії, — зусилля із забезпечення внутрішніх поставок питної води чи угоди про консервацію транскордонних вод тріщать по швах. Дефіцит води зростає паралельно зі збільшенням населення, зростанням температур і посиленим споживанням. Дослідження Світового банку щодо глобальних запасів води від 2016 року виявило, що цілі регіони можуть зіштовхнутися з падінням ВВП на 6% до 2050 року через втрати, пов’язані з водою, в аграрному секторі, в охороні здоров’я, а також у сфері доходу і власності. Виділені регіони під загрозою – це найбільш населені частини світу з країнами, що розвиваються, з інтенсивними й нестійкими аграрними практиками. В цих регіонах часто відбуваються посухи.

Будівництво дамб у водах поблизу кордонів створюють додаткову напругу і підштовхують країни до територіальних суперечок. Такими видання називає китайську дамбу на річці Ярлунг Гцанпо на півдні Тибету і ту, яку будує Ефіопія. Такі конфлікти можуть початися по всьому світу на тлі більш широких змін у демографії й ресурсах. Згідно з даними Тихоокеанського інституту, лише у 2018 році у світі сталося 18 конфліктів, пов’язаних з водою. Йдеться про все, від насильства під час протестів через управління водними ресурсами до сутичок між конкуруючими громадами за доступ до води. Таких конфліктів буде більше і вони стануть нормою, тому що водні ресурси споживаються швидше, ніж дощі поповнюють їх у деяких регіонах. А обмеження посилюють давні етнічні, племінні чи міжнаціональні конфлікти.

Системи обміну між країнами, які розміщені вниз і вгору за течією великих річок можуть занепасти. Це стосується, наприклад, країн Центральної Азії, які ділять між собою Ферганську долину. На додачу, проблеми з безпекою можуть створити внутрішній тиск, що призведе до радикалізації уразливих верств населення.

Чому зникає та сама «підшкірна» вода і поверхневі води на Сокирянщині. Чи не пов’язане це з майже суцільною вирубкою лісів в нашому лісо-степовому краї і в Сокирянському районі, зокрема? Адже наші лісгоспні «передовики», можна сказати, знищили досить значущу частину лісового масиву між містом Сокиряни і селами Гвіздівці, Коболчин, Сербичани. Ліс там вже залишився майже тільки вздовж доріг, мабуть щоб створювати вигляд його існування.

У свій час про це у статті «Вирубка лісів: «Звідки «неприємності»?» писав сайт «Гвіздівці» з доданням фото, в тому числі — супутникових. Писав на цю тему і наш сайт у статті «СБУ запідозрила керівників буковинських лісгоспів у розкраданні лісу». На цей час ситуація, мабуть, стала ще гіршою, вирубки тривають постійно, хоча мабуть їх масштаб дещо зменшився?

Але що можна сказати, якщо ми не звикли думати про майбутнє, а ні своє, а ні своїх дітей і онуків?! Ми живемо цим днем і в зв’язку з цим постає питання: а чи маємо ми право на майбутнє, якщо власними руками його нищимо?

Чи не є таким — наше майбутнє? А може ще й гірше? (Фото з журналу National Interest)

Один відгук на «Зникає вода…»

  1. Валентина в 25.08.2020 at 9:52

    У Вашего web-ресурса сейчас есть свой образ и это привлекает нас, как регулярных подписчиков

Залиште свій коментар