“Мерцишор”: оберіг надії і любові

Автор: admin

Символом весни та пробудження природи в Молдові здавна вважалосяmerzishor свято “Мерцишор”. Його символізують червоно-білі бутоньєрки, що мають назву, співзвучну цьому весінньому святу. Вони виконані з вишуканою майстерністю народних умільців, їх заведено дарувати один одному в перший день березня. Разом зі стародавнім червоно-білим символом в кожен молдавський будинок входить життєстверджуюча сила природи, оберіг надії, любові й здійснення мрій.

Саме завдяки цьому звичаю, незважаючи на бурхливі й безперервні “політичні буревії”, а також всупереч фінансово-економічним і соціально-політичним катаклізмам, в цей день, 1 березня, тут про політику намагаються не говорити.

Люди з хвилюванням очікують красивого ритуалу щороку, сподіваючись що саме цього разу він принесе в будинки молдаван, українців, росіян, болгар, євреїв – кожного з проживаючого в країні громадянина – довгоочікувані щастя, любов, родючість і благополуччя.

У переддень “Мерцишору” – одного з найколоритніших і красивих народних молдавських звичаїв, вулиці малих і великих міст перетворюються на величезні імпровізовані ярмарки. На них “коробейники” з усієї країни представляють дійсно унікальне й живописне багатство народної творчості. Все населення Молдови – від мала до велика – стурбоване однією лише проблемою: як вибрати з мільйонного різноманіття для своїх близьких найгарніший “Мерцишор”, щоб не просто їх порадувати, але й дати надію на нове, обнадійливе майбутнє.

Крім безлічі красивих легенд і переказів про походження цього народного звичаю, історики та археологи схильні стверджувати, що вік merzishor2традиції сягає восьми тисяч років, а родом вона з Давнього Риму. Аргументацією подібних тверджень служать, зокрема, археологічні знахідки: нанизані на нитки річкові камінці, пофарбовані в білі та червоні кольори. Ці прикраси чоловіки дарували своїм коханим на знак відданості і любові, а дівчата, відповідаючи взаємністю, носили їх на шиї або зап’ястях рук.

Серед легенд і переказів особливою є розповідь про те, що в лютому злий змій украв у людей сонце, спустившись на Землю під виглядом чарівної феї. На Землі настали смуток і туга, людей охопив страх, а в нерівну сутичку зі змієм за звільнення “сонячної феї” вступив добрий молодець. Змія він переміг, але, на жаль, сам загинув у боротьбі за тепло сонячних променів. Крапля його крові впала на сніг, який розтанув, і на цьому місці проріс красивий білий пролісок – символ весни.

Зовсім не поступається за своєю поетичною красою інша легенда, згідно з якою Весна, намагаючись захистити перші проліски, поранила собі руку шипшиною, а крапля крові в поєднанні із засліплюючою білизною снігу й породила легенду про те, що червоно-білий колір – символ приходу Весни й початку нового життя.

Частина молдавських і румунських етнографів вважають, що білий колір в “Мерцишорі” втілює мудрість чоловіків, а червоний – життєстверджуючу силу жінок. Інша ж частина вчених стверджує зворотне: біле – це символ чистоти жіночих душ, а червоний – мужність і відвага чоловіків, адже саме чоловік врятував світ від темряви, повернувши людям Сонце.

Крім того, багато вчених-етнографів стверджують, що сплетені червоно-білі нитки “мерцишору” символізують ще 365 (або 366) днів кожного року, аргументуючи це тим, що в давнину, до початку вісімнадцятого століття, Новий рік у цих народів починався саме 1 березня. “Ниткою днів, тижнів і місяців року, сплетених в червоно-білі “мерцишори” назвав весняний оберіг у молдаван і румунів етнограф Іон Гіною.

Свою лепту у визначення сутності цього символу вніс відомий румунський фольклорист, професор теології, автор багатьох наукових праць про витоки народної творчості румунів та молдаван Сіміон Флоря Маріанн. У своїй монографії “Свята у румунів” ще в середині ХIХ століття він писав, що червоно-білий символ весни у молдаван, румунів, болгар та інших народів (сьогодні – це “мерцишор” у молдаван, “мартениця” – у болгар, східних сербів і північних греків) “служить тим, хто носить його на грудях своєрідним амулетом, талісманом”. Символічно, що цей весняний оберіг, який втілює любов і надію, набув міжнародного ефекту, і 1 березня з’являється у мільйонів людей у різних куточках земної кулі. Marteniza-ballАле, повертаючись до витоків символу, необхідно пам’ятати, що носити його потрібно з гідністю, не перетворюючи ритуал у своєрідну моду, писав учений.

Через майже два сторіччя, представники Міністерства культури й Національного історико-етнографічного музею Молдови спільно зі своїми колегами з Болгарії виступили з ініціативою включити цей народний оберіг гідності та надії до переліку культурної спадщини, що охороняється UNESCO.

Трепетне ставлення молдаван, українців, росіян, болгар, гагаузів і багатьох інших народів до звичаю передавалося з покоління в покоління на протязі багатьох століть. Можливо, саме з цієї причини початок весни в Молдові знаменує собою не тільки пробудження природи і радісних емоцій, але й початок нових надій і прагнень.

В одній із монографій румунського вченого й державного діяча кінця XVIII – початку XIX століть Йордаке Голеску йдеться про те, що “мерцишор” у різних регіонах Румунії та Молдови носять по-різному. В одному місці – два тижні, після чого прикріплюють їх до гілок плодових дерев, щоб рік був родючим, у іншому красою амулетів насолоджуються цілий місяць, після чого також кріплять їх до гілок уже квітучих дерев. У селах Молдови існує повір’я: якщо вперше подарований дитині весняний Мерцишор принесе родючий урожайний рік, то й доля дитини буде вдалою і щасливою.

Колоритним і своєрідним “додатком” до цього ритуалу став і проходить з 1967 року в Молдові щорічний фестиваль мистецтв “Мерцишор”. У першу декаду березня в Молдову з’їжджаються представники музичного мистецтва, аби подарувати людям радість весни. Учасникам фестивалюmartisor-01-03-2012-02 не вручають звичні для таких заходів премії й призи – вони самі дарують людям радість, занурюючи їх у прекрасний світ мистецтва.

У цей день жителі Молдови, незалежно від національності й віросповідання, зустрічають весну новими надіями на оновлене життя. Й вірять, що саме цей рік стане найуспішнішим і родючим. А це, безсумнівно, допомагало і допомагає їм долати життєві труднощі та негаразди.

Зінаїда Гурська, КИШИНІВ. 1 березня 2013

Укрінформ

На нижньому фото – свято Мерцишор у Чернівецькій гімназії № 6

Залиште свій коментар