Сокирянщина

6 квітня 2018 року минув вже рік, як зупинилось серце Миколи Олександровича БАБИНСЬКОГО – фотокореспондента газети «Дністрові зорі», члена Національної спілки журналістів України, ­досвідченого і залюбленого у своє захоплення пасічника, цікавої, безвідмовної людини.

Виходець із села Новоолексіївка, а на той час житель Сокирян – він прийшов у  колектив редакції  вже у зрілому віці. До того працював у Сокирянському вищому професійному училищі, раніше – механізатором в райсільгоспхімії, в інших організаціях. Але саме фотосправа  цьому енергійному, невгамовному у любові до життя і небайдужому  чоловікові була найбільше до душі. Працюючи в редакції районки майже півтора десятка років, він перебував у постійному творчому пошуку, не рахувався з вихідними, іншим позаурочним часом, бо розумів: треба подати оперативне фото в газету.

Сотні й тисячі світлин залишив у районному часописі Микола Олександрович. І всі вони по-особливому відображають життя трударів Сокирянщини, незабутні моменти важливих подій в освіті, медицині, сільському та лісовому господарстві, урочистих і сумних заходах. Друкувались фотознімки М. Бабинського також у журналі «Пасіка», в обласних та всеукраїнських газетах. Лише невеличка частина його неповторних світлин публічно демонструвалась на виставках до Дня незалежності, Дня пасічника та інших районних свят.

Микола Олександрович Бабинський з доньками на Святі меду (День пасічника) у Сокирянах. Фото сайту «Сокирянщина» — 2011 рік.

Коли редакція райгазети залишилась без транспорту, Микола Олександрович декілька літ виконував і обов`язки водія редакції, використовуючи для службових потреб власне авто. Та й чимало іншої роботи йому доводилось виконувати в редакції своїми вмілими чоловічими руками. Він виявив у колективі свої найкращі риси – був старанним, толерантним, уважним, чуйним…

Сумно і боляче, що так несподівано для всіх – для колег, його сім’ї, родини, друзів – обірвалась  земна стежина фотокора Миколи  Бабинського. Ще за кілька днів до своєї смерті, до якої призвела  онкохвороба, він зробив свої останні фотознімки для газети. Мав плани на життя, боровся  і вірив у перемогу над недугою. І ми вірили…

Спочивай з Богом, наш незабутній колего. Хай тобі на небеса, де вже рік знайшла прихисток твоя добра душа,  доноситься відгомін краси рідної землі і щира вдячність тих, з ким працював, хто тебе знав і поважав.

За публікацією Північно-бессарабського інформаційного порталу