Повернення із забуття

Автор: admin

Олексій Мандзяк

 

Упродовж понад чотирьох десятків років нами читаються статті і книги відомого літописця і дослідника Сокирянщини, заслуженого журналіста України Олександра Дмитровича Чорного. З його численних газетних публікацій, журнальних і веб-статей, з книг, написаних ним одноосібно і в співавторстві, ми з особливою цікавістю довідуємось про нашу далеку і близьку минувшину, краще розуміємо сучасне життя, відкриваємо для себе хвилюючі факти з історії населених пунктів, що існували в наших землях колись та тих, що є тепер. Звичайно ж,  що водночас  більш глибше пізнаємо нашу культурну спадщину, переконуємось в неповторності і унікальності Буковинсько-Бессарабського краю. І, що дуже важливо, на мій погляд, в рядках і сторінках цих праць ми так чи інакше торкаємось долі людей, бачимо і простежуємо їх життя, яке в кожного складається по-різному.

автор — Чорний О.Д. з новою книжкою

Ось і в нашої талановитої землячки, естрадної зірки, що яскравіла на пісенному небосхилі майже все своє життя, Лідії Відаш (Видиш) (1948-2012), яка народилася в селі Гвіздівці і про яку тепло і щиро розповідає нова книга Олександра Чорного «Її пісні дарували любов», доля була не лише прихильною, стелилася радістю, дзвінкою веселістю,  повнилася багатьма приємними і просто неймовірними подіями, враженнями, емоціями, але й помережана труднощами, душевними стражданнями і смутком.

Концертна афіша Л. Відаш

Прочитавши це документально-публіцистичне видання, розумію, що автор завдяки своїй творчості, з допомогою родини співачки, її колишніх друзів і багатьох колег, які залишилися вірними сценічній дружбі на все життя, та численним шанувальникам пісенного мистецтва цієї зірки, не просто описав її життєвий і творчий шлях, а й познайомив нас з частинкою становлення і розвитку естрадного мистецтва в Україні, біля витоків якого вона не просто стояла, а й невдовзі стала, як зазначається в передмові книги, «одним із творців золотої ери вітчизняної естради». У свій час вона була популярною піснями, які дуже подобались в середині 60-х – на початку 70-х років молоді, прагнула їх нового стилю, мелодійного звучання, яскравого донесення української пісні до слухача. І в цьому зв’язку досить показовим є її  виступи після закінчення Чернівецького музично училища в ВІА «Київ», що діяв при «Укрконцерті», творче спілкування і листування з молодим композитором і поетом з Буковини Володимиром Івасюком. Так, це з її вуст як професійної співачка вперше прозвучали його пісні «Я піду в далекі гори», «Каштани», «Відлуння твоїх кроків» та інші. Виконувала їх легко, ніжно, піднесено і дзвінко.

З ВІА «Київ»

Наведені в книзі факти свідчать, що вона дружила й з багатьма іншими композиторами і виконавцями, дуже любила співати українські пісні, твори, що були «близькій її душі  ̶  про кохання, високі почуття, красу рідного краю, свою країну». У голосі цієї виконавиці вони звучали по-особливому мелодійно, в них відчувався подих рідного краю, краса і велич української душі.

Особливої популярності і зірковості Лідія Відаш набула після того, як в 1974 році взяла участь у Всесоюзному конкурсі артистів естради і виборола друге місце, обійшовши Аллу Пугачову. Про це також згадується в книзі про землячку. Із піснями вона об’їздила чи не всю Україну, побувала на гастролях у найвіддаленіших куточках колишнього Союзу РСР, виступала в кількох зарубіжних країнах.

З групою «Бенефіс»

Яких тільки труднощів і «сюрпризів» не підкидала доля нашій співучій землячці! Читаєш книгу спогадів і не віриш, що ця тендітна артистка виступала не тільки на просторах від Карпат і до Далекого Сходу, а й перед обмеженим контингентом радянських військ в Афганістані, де під час перельоту на гелікоптері довелось брати в руки автомат, щоб не потрапити до рук душманів. Тоді ж одержала поранення і вже потім доліковувалась вдома, в Інституті ім. Шалімова, хоча шматочки смертельного металу так залишилися в її тілі до останніх днів життя.

А чого варте випробовування аварією на ядерному реакторі Чорнобильської АЕС, яка трапилась 26 квітня 1986 року. В той час багато хто думав, що це не страшно, минеться. Але ж помилялись. Згодом за вказівкою начальства брала участь у концертах перед ліквідаторами наслідків руйнівного вибуху. Виступала, як дізнаємося з книги, буквально за стіною палаючого реактора. Причому виїздила сюди, в пекло, десятки разів і не один рік, аж до 1989-го. На пам’ять залишилося в співачки посвідчення «Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС ІІ ступеня», а відтак додалось ще й невиліковне захворювання…

Лідія Відаш (в центрі) з внучкою, донькою і мамою

Чимало цікавих і хвилюючих спогадів зібрав автор у книзі, чим, по суті, не лише оприлюднив життя і творчу діяльність співачки, якій у 2005 році було присвоєно звання «Заслужений артист України», а й повернув пам’ять про неї і деякі її пісні до життя.

В книзі міститься й інтерв’ю з донькою артистки, яку в дитячі роки мама брала з собою на близькі виїзди, а відтак вони й разом виступали на концертних майданчиках, в тому числі в Києві на Майдані Незалежності під час одного із святкувань Дня міста. Подані деякі тексти пісень з репертуару Л.М. Відаш, яких вона сама вважала, що виконала їх понад 300.

Під час зустрічі в Сокирянському музеї

Відзначу також, що видання проілюстроване світлинами з родинного архіву співачки (в тому числі надані донькою співачки – Лесею Борисюк), з власних архівів краєзнавців Сокирянщини, із зібрань музикантів та популяризаторів української естради. При написанні книги задіяні документи з державних і власних архівів, а також спогади численних респондентів, інтерв’ю взяті автором у друзів, рідних і земляків співачки. Велику допомогу в організації і підготовці матеріалів надав Чернівецький меморіальний музей В. Івасюка, а також жителі малої батьківщини артистки – рідного села Гвіздівці.

Як сказав сам автор під час мого вітання його з виходом книги в світ через Інтернет, він не ставив перед собою завдання всебічного висвітлення життя і пісенної творчості артистки. Бо це, за словами заслуженого працівника культури України Володимира Вознюка, виступ якого в числі інших представлено в книзі, зробити це через роки надзвичайно важко, і збирати матеріали про цю своєрідну співачку дуже непросто. Та попри все Олександру Дмитровичу вдалося  поговорити з багатьма знавцями музичного мистецтва, людьми, котрі працювали поруч, або добре знали Л.М. Відаш, бували з нею на гастролях, а також поглиблено розпитав про все у родичів незабутньої і талановитої пісенної зірки. А якщо щось і не згадалось, земляки і шанувальники творчості заслуженої артистки зможуть доповнити написане своїми спогадами на презентації книги, яку автор вважає даниною вдячності і пошани легендарним митцям, котрі прославляли край, несли українську пісню в світи і цим самим додавали людям життєвої снаги та робили світ добрішим.

 

Чорний Олександр. Їі пісні дарували любов: Лідія Відаш у пам’яті поколінь / Олександр Чорний. ‒ Сокиряни; Чернівці: «Друк Арт», 2020. ‒ 136 с.: іл.

На фото ілюстрації з книги, а також фото самого автора цієї книги.

 

 

 

 

Один відгук на «Повернення із забуття»

  1. Бузило в 08.09.2020 at 13:28

    Дуже приємно, що наші краєзнавці, журналісти повертають нас до забутих сторінок історії і до забутих чи напівзабутих людей, що внесли значний вклад у розвиток нашої культури. Лідія Відаш заслуговує на повагу, любов і пам’ять, а книга О. Чорного, без усякого сумніву має стати достойним вкладом у підтримку цієї пам’яті! Виражаємо вдячність п. О. Чорному і всім, хто надавав допомогу автору у виданні цієї книги! Сподіваємось, що книгу невдовзі буде можна придбати. Хотілось би узнати — яким саме чином і де саме?

Залиште свій коментар