Повстанці 1919 року: засуджені і репресовані

Автор: admin

Олексій Мандзяк

 

 

Ця стаття є продовженням теми Хотинського повстання 1919 року, яка була розпочата автором в публікації «Згадаємо поіменно: убиті і закатовані учасники Хотинського повстання 1919 року». І якщо в попередній публікації розповідалося  про мешканців Сокирянщини, які загинули під час повстання, то в представленій статті надана інформація про учасників Хотинського повстання, які у різні часи були засудженні на територіях Королівства Румунії, а також в подальшому були піддані політичним репресіям, не пов’язаним з повстанням, в СРСР.

20 січня (2 лютого) 1919 року румунські війська захопили місто Хотин, поступово розгромили й витиснули за Дністер залишки розрізнених загонів повсталих. Хотинське повстання зазнало поразки. Практично одразу в населених пунктах Північної Бессарабії почалися різного роду заходи по виявленню учасників заворушення. Були задіяні військові, жандарми, інформатори з числа місцевого населення, а також чиновники і представники Церкви. На Сокирянщині сільські старости разом з священиками протягом трьох днів повинні були передати списки виявлених осіб. Ось, наприклад, що зазначено у розпорядженні Романкоуцької волосної земської управи сільському старості села Молодове (на цей час не існує) про скликання сільського сходу для складання списків осіб, причетних до повстання:

«Д[уже] терміново.

Селяни Сокирянщини і священики 5-го округу Хотинського повстання зігнані на поховання румунських солдат, січень 1919 року

Внаслідок особистого розпорядження п. коменданта 1-го батальйону, даного всім сільським старостам 14 січня в м. Секурянах в присутності виборних кожного села, і в зв’язку з побоюванням деяких старост скликати сход без дозволу пана місцевого коменданта повідомляється, що сходи старостам дозволені і разом з тим наказується не пізніше 16 січня скликати повний сільський сход в присутності делегації, яка була в м. Секурянах на чолі з місцевим священиком, псаломщиком і вчителем, і скласти:

1) Список всіх осіб, які підбурювали населення проти військ рідної нашої Румунії, з зазначенням, де такі тепер знаходяться.

2) Всіх осіб, які роззброювали солдатів, вказавши також, де вони тепер.

3) Всіх осіб, які втекли з села з 7 січня по цей день, чому і куди. Скласти про них вирок з проханням піддати належній відповідальності, вказавши у вироку, в чому кожний обвинувачується.

4) Вибрати по два делегати, які заслуговують в селі на довір’я всієї громади на чолі з попом, уповноважити їх окремим вироком для клопотання перед властями про помилування невинних сімейств у селах. Обидва вироки повинні бути обов’язково записані в книгу вироків.

Вся зброя повинна бути обов’язково здана 17 січня цього року і представлена старостою місцевому комендантові. 19 цього ж січня делегація з двох виборних на чолі з попом і старостою повинна з’явитися у волость не пізніше 9 год. ранку, одержати відповідний пропуск і відправитися з списками, вироками і проханнями в м. Секуряни.

Осіб, що знаходяться в селі і на яких вкаже громада, під найсуворішим наглядом приставити у волость зв’язаними. Копії зі списків і вироків у двох примірниках надіслати разом з ними.

За невиконання цього і за несумлінне відношення всієї громади до розпорядження постраждає все село і відповідальними перед невинними будуть вчорашні виборні і піп, вчителі і старости. Цей наказ повинен бути виконаний і в тих селах де нічого не було, бо всі села відповідають одне за одне.

 

Голова управи (підпис нечіткий).

Секретар (підпис нечіткий).

Скласти окремо список тих осіб, які захищали солдатів і зберегли їх від нападу натовпу, копію списку подати у волость завтра ж.

 

Секретар (підпис нечіткий)»[1].

 

Мешканці м. Сокиряни, сіл Волошкове і Василівка, зігнані румунськими військовими у січні 1919 року

Але й цим все не закінчилося. Репресії проти учасників Хотинського повстання тривали протягом майже усього періоду перебування Бессарабії у складі Румунії. До судових розправ над повстанцями були залучені військово-польові суди групи військ дивізійного генерала Іоанна Поповича, 1-ої і 15-ої кавалерійських, 8-ої і 9-ої піхотних дивізій, 3-го і 4-го армійських корпусів, а також Кишинівський військовий трибунал. Уродженців Сокирянщини піддавали судам в Бєльцях, Ліпканах, Сокирянах і навіть в Кишиневі. Було засуджено більше сотні мешканців населених пунктів Сокирянщини, які «відсиділи» від пари місяців до 15-ти років. Точна і навіть приблизна кількість повстанців, які були позбавлені волі румунської владою, донині не відома.

Численні учасники Хотинського повстання, які перебралися за Дністер – в Україну, також не уникли судового переслідування. На території СРСР через деякий час їх накрила хвиля так званих політичних репресій, що здійснювалися в СРСР практично з 1920-х років і частіше всього пов’язані з ім’ям Сталіна, який до самої своєї смерті у 1953 році був лідером Радянського Союзу. Сталін і його оточення створили власну теорію побудови соціалізму, в якій не було місця незгодним. Його правління супроводжувалося встановленням диктаторського режиму (обґрунтованого так званою «диктатурою пролетаріату»), масовим та системним терором і злочинами проти людства, чисельними людськими втратами, депортаціями етнічних груп і народів.

Жертвами сталінської сваволі стали всі категорії населення – інтелігенція, робітники, селяни, військові, духовенство, представники партійного і державного апарату. Карали людей, які вважалися антиреволюційними елементами і ворогами народу, а мотивувалося це бажанням частини партійного керівництва позбавитися інакодумаючих елементів з партії і з метою утвердження влади Сталіна. Інші кампанії репресії проводилися проти соціальних груп, які вважалися або були звинувачені у діяльності з прихованими політичним мотивами чи протистояли радянській владі і політиці Комуністичної партії. При цьому, судячи з промови Микити Хрущова «Про культ особи і його наслідки», що прозвучала на ХХ з’їзді КПРС у 1956 року, та недавніх досліджень, більшість звинувачень були базовані на примусових зізнаннях, часто здобутих за допомогою тортур. Сотні тисяч людей були звинувачені за сфабрикованими доказами у різноманітних політичних злочинах (шпигунство, шкідництво, саботаж, антирадянська агітація і пропаганда, таємна підготовка до державного перевороту, тероризм), а потім розстріляні або відправлені у табори ГУЛАГу (рос. Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест заключения). Багато з них померло у робітничих таборах від недоїдання, хвороб і виснаження.

В період, коли Сталін і його оточення почали здійснювати свою репресивну діяльність, коли керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР був організований Голодомор (геноцид українського народу 1932-1933 рр.), і далі в добу «Великого терору» (1937-1938), і коли репресії були різко посилені та доведені до максимуму своєї інтенсивності, Сокирянщина не була у складі Радянського Союзу. Як ми вже відзначали у попередній публікації, наприкінці 1918 року територія колишнього Хотинського повіту була анексована Румунією – 9 листопада 1918 року генерал Давідоглу оголосив про приєднання Хотинського повіту до Бессарабії, як частини Румунії, а 10 грудня 1918 року король Фердінанд І проголосив Бессарабію провінцією Румунії.

Але велика кількість її уродженців, в тому числі і колишніх учасників Хотинського повстання, проживала на території СРСР. Давши останній бій під Хотином, понад 4 тисяч повстанців і 50 тисяч біженців наприкінці січня і на початку лютого 1919 року організовано перейшли через Дністер на Поділля. Численні повстанці Сокирянщини у той самий період теж перебралися в Україну. Так, наприклад, тривалий час за Дністром переховувалися селяни Коболчина – Григорій Левицький і Никифор Кричук[2]; частина повстанців романківчан – Микола Щербатий, Іван Гончар, Василь Крайчак, Дмитро Руснак, Василь Щербатий[3]; уродженець села Кормань Ф.М. Дідорак, який пізніше став бійцем дивізії Г. І. Котовського[4], тощо; список їм великий.

Найбільше частина із вимушених біженців там на Поділлі і осіла, проживаючи далі в Вінницькій і Хмельницькій областях. Наприклад, велика група жителів сіл Ломачинці і Білоусівка, які прийняли активну участь у Хотинському повстанні, осіла в селі Лоївці (Лоєвці) в Новоушицькому районі Хмельницької області, що на лівому березі Дністра, навпроти Сокирянського району[5]. Невеликі групи селян з Василівки і Волошкова деякий час перечікували в селі Липчани у Могилів-Подільському районі Вінницької області, яке розташоване через Дністер навпроти Волошкова.

В подальшому, якась кількість вихідців з Сокирянщини таємно перебралася в рідні села і була схоплена прикордонниками, жандармами чи агентами Сигуранци[6] та засуджена до різних строків ув’язнення. Деякі уродженці нашого краю, в пошуках ліпшої долі, чи за направленням перебралися в інші області України та республіки Радянського Союзу. Але незалежно від місця проживання, від відстані находження від рідного дому, репресії настигали їх всюди. Скільки було заарештовано, відправлено в табори і тюрми, скільки із них було розстріляно – не відомо, але число їм дуже велике.

Нижче наводимо дані про учасників Хотинського повстання 1919 року, уродженців Сокирянщини, які піддалися судовим покаранням і репресіям на територіях Королівства Румунії (рум. Regatul României) і Союзу Радянських Соціалістичних Республік (рос. Союз Советских Социалистических Республик). При цьому уточнюємо, що список цей не повний. Наші дослідження тривають.

 

БІЛОУСІВКА

 

Бєдний Порфирій Гаврилович – народився орієнтовно у 1887 році, син Гаврила Дем’яновича Бєдного (1849 р.н.) та Наталії Василівни Мотрюк (1866 р.н.). Одружений (з 1909 р.). Учасник Першої світової війни. Деякий час служив у 26-му запасному батальйоні, а далі – рядовий 281-го піхотного Новомосковського полку (який був сформований в липні 1914 року) 71-ї піхотної дивізії (за даними на 01.06.1915 р.). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком суду 9-ої піхотної дивізії румунської Королівської армії отримав 6 місяців ув’язнення[7].

Гінгуляк Степан Миколайович – народився 1 травня 1897 року в селі Білоусівка, в сім’ї Миколи Федоровича Гінгуляка (1865 р.н.) та Ксенії Тимофіївни Студеної (1866 р.н.). Учасник Першої світової війни – рядовий 143-го піхотного Дорогобужського полку. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком суду 9-ої піхотної дивізії румунської Королівської армії отримав 6 років ув’язнення[8].

Дідик Григорій Васильович – народився 20 січня 1895 року в селі Білоусівка, в сім’ї Василя Григоровича Дідика (1868 р.н.) та Марфи Василівни Соловей (1870 р.н.). Одружений (з 1914 р.). Учасник Першої світової війни – рядовий 542-го піхотного Лепельського полку. Деякий час лікувався у військовому госпіталі (за даними на 28.04.1917 р.). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком суду 9-ої піхотної дивізії румунської Королівської армії отримав 2 роки ув’язнення[9].

Дідик Іван Федорович – народився 28 січня 1893 року в селі Білоусівка, в сім’ї Федора Стефановича Дідика (1869 р.н.) та Софії Петрівни Старої. Учасник Першої світової війни – рядовий 129-го піхотного Бессарабського Його Імператорської Високості великого князя Михайла Олександровича полку. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком суду 9-ої піхотної дивізії румунської Королівської армії отримав 6 місяців ув’язнення[10].

Маланюк Сидір Юхимович – народився орієнтовано у 1900 році в селі Білоусівка Хотинського повіту. Малописьменний. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав у селі Куражин Хмельницької області, селянин-одноосібник. Заарештований 17 грудня 1937 року. Звинувачення: шпигунство, антирадянська агітація. Кам’янець-Подільським прикордонним загоном ДПУ 01.03.1939 р. справу припинено, з-під варти звільнений. Реабілітований прокуратурою Хмельницької області 1 грудня 1998 року[11].

Нагалатій Афанасій Никифорович – народився 2 липня 1894 року в селі Білоусівка, в сім’ї Никифора Даниловича Нагалатія та Марії Петрівни. Малописьменний. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав у селі Нефедівці і Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, селянин-одноосібник. Заарештований 27 серпня 1937 року. Звинувачення: контрреволюційна діяльність. НКВС і Прокурором СРСР 23.11.1937 р. засуджений до розстрілу. Вирок виконаний 14 грудня 1937 року. Реабілітований прокуратурою Хмельницької області 27 червня 1989 року[12].

Рябий Іван Трохимович – народився орієнтовано у 1881 році. Мешканець села Білоусівка Хотинського повіту. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком суду 9-ої піхотної дивізії румунської Королівської армії отримав 6 місяців ув’язнення[13].

Цибульский Артемій Стефанович (1886 р. н. ) – народився орієнтовано у 1886 році в селі Білоусівка, в сім’ї Стефана Івановича Цибульського (1858 р.н.). Учасник Першої світової війни – рядовий 196-го піхотного Інсарського полку. Одружений (з 1909 р.). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком суду 9-ої піхотної дивізії румунської Королівської армії отримав 6 місяців ув’язнення[14].

Цибульський Дем’ян Якович – народився орієнтовано у 1856 році в селі Білоусівка, в сім’ї Якова Григоровича Цибульського (1827 р.н.). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком суду 9-ої піхотної дивізії румунської Королівської армії отримав 6 місяців ув’язнення[15].

Цибульский Петро Тимофійович – народився 12 жовтня 1892 року в селі Білоусівка, в сім’ї Тимофія Васильовича Цибульского (1867 р.н.) та Анни Миколаївни Злої (1871 р.н.). Одружений (з 1913 р.). Учасник Першої світової війни – солдат санітарної служби. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком суду 9-ої піхотної дивізії румунської Королівської армії отримав 6 місяців ув’язнення[16].

Цибульський Тимофій Степанович – народився 3 лютого 1893 року в селі Білоусівка, в сім’ї відставного рядового солдата Стефана Івановича Цибульского та Тетяни Дем’янівни. Одружений (з 1914 р.). Учасник Першої світової війни – рядовий 332-го піхотного Обоянського полку 83-ї піхотної дивізії. Був поранений (за даними на 08.05.1915 р.). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком суду 9-ої піхотної дивізії румунської Королівської армії отримав 6 місяців ув’язнення[17].

Якубовський Калиник Іванович – народився 4 вересня 1884 року в селі Білоусівка, в сім’ї державного селянина Івана Йосифовича Якубовського та Матрони Сидорівни. Одружений (з 1912 р.). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком суду 9-ої піхотної дивізії румунської Королівської армії отримав 6 років ув’язнення[18].

Якубовський Михайло Іванович (1888 р.н.) – народився орієнтовано у 1888 році в селі Білоусівка. Малописьменний. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав у селі Лоївці Новоушицького району Хмельницької області, колгоспник. Заарештований 21 березня 1933 року. Звинувачення: шпигунство. Особливою нарадою колегії ДПУ УРСР 03.08.1933 р. справу припинено, з-під варти звільнений. Реабілітований прокуратурою Хмельницької області. 28 грудня 1997 року[19].

Якубовський Філіп Дмитрович – народився орієнтовано у 1867 році в селі Білоусівка, в сім’ї Дмитра Олексійовича Якубовського (1840 р.н.) та Параскеви Яківни. Одружений (з 1891 р.). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком суду 9-ої піхотної дивізії румунської Королівської армії отримав 6 місяців ув’язнення[20].

 

ВОЛОШКОВЕ

 

Артюшенко-Бабин Іван Артемонович – народився 29 травня 1883 року в селі Волошкове, в сім’ї Артемона Федоровича Бабина та Килини Євстафіївни. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Учасник Першої світової війни – рядовий 6-го Гвардійського полку. За вироком військово-польового суду 1-ої кавалерійської дивізії румунської Королівської армії засуджений до 5 років тюремного ув’язнення[21].

Бабин Іван Артемонович – народилася орієнтовано у 1892 році. Учасник Першої світової війни – рядовий 175-го піхотного Батуринського полку 44-ї піхотної дивізії. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком військово-польового суду 1-ої кавалерійської дивізії румунської Королівської армії засуджений до 5 років каторжних робіт[22].

Михальчук Дем’ян Дмитрович – народився 1 листопада 1897 року в селі Волошкове, в сім’ї Дмитра Григоровича Михальчука та Тетяни Іванівни. Учасник Першої світової війни – рядовий 340-го піхотного полку. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком військово-польового суду 1-ої кавалерійської дивізії румунської Королівської армії засуджений до 9 років тюремного ув’язнення[23].

 

ГВІЗДІВЦІ

 

Грушецький С.С.

Грушецький Семен Спиридонович – народився 30 січня (в офіційній біографії – 17 листопада) 1897 року в селі Гвіздівці, в сім’ї Спиридона Олександровича Грушецького та Фекли Карпівни. Учасник Першої світової війни – рядовий 1-го Сибірського корпусу (за даними на травень 1917 р.). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Пізніше – член Румунської Комуністичної партії з 1929 року, член підпільного ревкому (революційного комітету) з 1931 року, член підпільного Хотинського обласного комітету. У 1934 році підпільну організацію було викрито і С.С. Грушецького засуджено до 6-ти місяців і 1-го дня ув`язнення, 10 тис. леїв штрафу і позбавлення громадянських прав на 10 років. Помер 25 листопада 1981 року[24].

Костриж М.П. (на візку з з вожжами). Фото 1958 р.

Костриж Митрофан Петрович – народився 7 вересня 1893 року в селі Гвіздівці, в сім’ї Петра Фомовича Кострижа та Олени Олексіївни. В селі його нерідко називали іменем Трофан (Трофим). Учасник Першої світової війни – рядовий 1-го піхотного Невського Генерал-фельдмаршала Графа Лассі, нині Його Величності Короля Еллінів полку. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком військово-польового суду 1-ої кавалерійської дивізії румунської Королівської армії засуджений до 10 років тюремного ув’язнення[25]. За даними краєзнавців, отриманих від родичів Кострижа: «йому було доведено лише те, що він дав по морді румунському офіцерові»[26]. Відбував покарання у румунській тюрмі «Дофтана», яка знаходилася неподалік від села з аналогічною назвою в жудеці Прахова.

Кучерявий Яків Гаврилович – народився у 1899 році в селі Гвіздівці. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після поразки повстання воював у червоноармійській бригаді Г.І. Котовського. Після закінчення Громадянської війни проживав у с. Єржово Рибницького району Молдавської АРСР. 28 вересня 1937 року був заарештований і 10 грудня того ж року Особливою Нарадою при НКВС СРСР за сфабрикованим звинуваченням в контрреволюційній діяльності засуджений до 10-ти років позбавлення свободи. Деякий час утримувався в тюрмі міста Тирасполь, а далі був переведений в один із таборів ГУЛАГу на території Республіки Комі, де й помер 7 березня 1939 року[27].

Мудрик Максим Петрович – народився орієнтовано у 1895 році в селі Гвіздівці. Малописьменний. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав у селі Пільний Олексинець Городоцького району Хмельницької області, сторож лісництва. Заарештований 16 березня 1933 року. Звинувачення: контрреволюційна діяльність. Вінницьким облвідділом ДПУ 19.06.1933 р. справу припинено, з-під варти звільнений. Реабілітований прокуратурою Хмельницької області 29 вересня 1998 року[28].

Тимчук Ілля – уродженець села Гвіздівці. Не точно індефікований: можливо Ілля Іванович – народився 2 серпня 1893 року в селі Гвіздівці, в сім’ї Івана Ілійовича Тимчука та Килини Михайлівни; або Ілля Максимович – народився 2 серпня 1894 року, син Максима Кириловича Тимчука та Євдокії Семенівни. Активний учасник Хотинського повстання. Арештований військовим судом 4-ої дивізії в м. Бєльці за поданням жандарма Pauleţki з Романківців, який його затримав.

Швець Артем Михайлович – уродженець села Гвіздівці. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком військово-польового суду румунської Королівської армії засуджений до 10 років тюремного ув’язнення. Відбував покарання у тюрмі «Дофтана», на соляних копальнях, в жудеці Прахова, Румунія. Повернувся до села в 1929 році[29].

 

КОБОЛЧИН

Стаття про повстанців з села Коболчин і фото пам’ятника односельцям в цьому селі, яке було опубліковано у 1975 році в районній газеті «Дністрові зорі»

Мудрик Іван Савович – народився орієнтовано у 1887 році. Освіта початкова. Учасник Першої світової війни – рядовий 196-го піхотного Інсарського полку (за даними га березень 1915 року). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Заарештований Сокирянським РВ НКДБ 16 лютого 1945 року за антирадянську агітацію за ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР. Засуджений не був. Помер 25 квітня 1945 року у місцях позбавлення волі. Справа припинена старшим слідчим слідвідділу УНКДБ Чернівецької області 15.05.1945 р. на підставі ст. 4 п. «а» КПК УРСР. Реабілітований на підставі ст. 1 Закону України від 17 квітня 1991 року[30].

 

КОРМАНЬ

 

Орловський Андрій Іванович – народився орієнтовано у 1892 році в селі Кормань. Малописьменний. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав у смт Стара Ушиця Хмельницької області, селянин-одноосібник. Кам’янець-Подільським окружним відділом ДПУ як соціально небезпечний елемент 20 березня 1930 року висланий на Північ РСФСР. Реабілітований згідно з Законом України від 17 квітня 1991 року[31].

Рудько Іван Михайлович (1891 р.н.) – народився орієнтовано у 1891 році в селі Кормань. Малописьменний. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав у смт Стара Ушиця Хмельницької області, двірник середньої школи. Заарештований 4 жовтня 1937 року. Звинувачення: контрреволюційна діяльність. Особливою нарадою НКВС СРСР 22.12.1937 р. засуджений на 10 років ув’язнення у ВТТ (виправно-трудові табори). Реабілітований президією Хмельницького облсуду 13 лютого 1960 року[32].

Удовиченко Федір Тимофійович – народився орієнтовано у 1887 році в селі Кормань. Неписьменний. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав у смт Стара Ушиця Хмельницької області, колгоспник. Заарештований 20 березня 1933 року. Звинувачення: шпигунство. Колегією ОДПУ 13.10.1933 р. засуджений на 10 років ув’язнення у ВТТ (виправно-трудові табори). Особливою нарадою МДБ СРСР 11 листопада 1950 року висланий на спецпоселення в Красноярський край. Реабілітований військпрокуратурою Прикарпатського ВО 31 березня 1990 року[33].

 

ЛОМАЧИНЦІ

 

Пам’ятник в селі Ломачинці на сільському цвинтарі, споруджений у 1975 році на кошти радгоспу «Дністровський», в пам’ять про повстанців-односельців, які були розстріляні і закатовані в січні 1919 року. Фото О.П. Кучерявого, 2017 р.

Боднарюк Єфрем Кіндратович – народився 4 червня 1893 року в селі Ломачинці, в сім’ї Кіндрата Олексійовича Боднарюка (Боднаря) та Домнікії Євфиміївни. Учасник Першої світової війни – рядовий 75-го піхотного Севастопольського полку. Двічі був поранений 11 січня 1915 року (у руку в бою у с. Черемха) і 29 травня 1916 року. Активний учасник Хотинського повстання. Після придушення повстання, деякий час переховувався в селі Сербичани Секурянської волості Хотинського повіту, а потім перебрався за Дністер – на Поділля. У грудні 1919 року таємно повернувся у рідне село, де був виявлення і заарештований групою у складі з румунських солдатів і жандармів. Потім був доставлений в м. Бельць (Бєльці). У березні 1920 року був відданий до військово-польового суду 2-ї дивізії румунської Королівської армії[34].

Бузурний Василь Якимович – народився 5 квітня 1892 року в селі Ломачинці, в сім’ї Якима Федоровича Бузурного та Єфросинії Авксентіївни. Деякий час проживав в с. Непоротове. Одноосібник. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав на території Вінницької області. Одноосібник. Заарештований 28 липня 1940 року. Звинувачуваний за ст. 54-1 «а» КК УРСР. За постановою ОН НКВС СРСР 07.04.1941 ув’язнення на 8 років. Був у ВТТ (виправно-трудові табори). Реабілітований 23 квітня 1990 року[35].

Глушко Петро Федорович – народився 16 січня 1898 року в селі Ломачинці, в сім’ї Федора Євфимійовича Глушко та Ірини Іванівни. Сільський коваль. Активний учасник Хотинського повстання. Після придушення повстання, наприкінці січня перебрався за Дністер – в Україну. У грудні 1919 року таємно повернувся у рідне село, де був виявлення і заарештований групою у складі з румунських солдатів і жандармів. Потім був доставлений в м. Бельць (Бєльці). У березні 1920 року був відданий до військово-польового суду 2-ї дивізії румунської Королівської армії[36].

Кобильчук Михайло Іванович – народився 26 жовтня 1896 року в селі Ломачинці, в сім’ї Івана Яковича Кобильчука та Марфи Іванівни. Учасник Першої світової війни – рядовий 82-го піхотного Дагестанського Його Імператорської Високості князя Миколи Михайловича полку (за даними на червень 1916 р.); рядовий 88-го піхотного Петровського полку (за даними на липень 1917 р.). 7 червня 1916 року був поранений у руку. Активний учасник Хотинського повстання. Після придушення повстання, наприкінці січня перебрався за Дністер – в Україну. У грудні 1919 року таємно повернувся у рідне село, де був виявлення і заарештований групою у складі з румунських солдатів і жандармів. Потім був доставлений в м. Бельць (Бєльці). Був відданий до військово-польового суду в м. Бельць (Бєльці)[37].

Мишак (Молошаг ?) Антон Лаврентійович – народився орієнтовано у 1875 році в селі Ломачинці. Малописьменний. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав у селі Ялтушків Барського району Вінницької області. Одноосібник. Заарештований 17 липня 1933 року. Звинувачення за ст. 54-6 КК УСРР. За постановою ОН ДПУ УСРР від 21.09.1933 р. засланий на 3 роки до Сибіру. Реабілітований 25 грудня 1989 року[38].

Нагірняк Михайло Іванович (1894 р.н.) – народився орієнтовано у 1894 році (?)в селі Ломачинці. Малописьменний. Одружений. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання, наприкінці січня перебрався за Дністер. Проживав у селі Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району Вінницької області. Працював бригадиром радгоспу цукрокомбінату. Заарештований 8 вересня 1937 року. Звинувачений за ст. 54–11 КК УРСР. За постановою Трійки УНКВС Вінницької області від 20.11.1937 р. ув’язнення на 10 років ВТТ (виправно-трудові табори). Реабілітований 9 серпня 1961 року[39].

Петрик Олексій Петрович (1893 р.н.) – народився 13 березня 1893 року в селі Ломачинці, в сім’ї Петра Марковича Петрика та Агафії Іванівни. Малописьменний. Учасник Першої світової війни – рядовий 498-й піхотного Оргеївського полку. 18 червня 1916 року був поранений у руку. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання, наприкінці січня перебрався за Дністер. Проживав у селі Лоївці Новоушицького району Хмельницької області, де працював теслярем у місцевому колгоспі. Заарештований 27 серпня 1937 року. Звинувачення: антирадянська агітація. НКВС і Прокурором СРСР 17.12.37 засуджений до розстрілу. Вирок виконаний 8 січня 1938 року. Реабілітований військпрокуратурою Прикарпатського ВО 30 липня 1989 року[40].

Попадюк Василь Семенович – народився 4 червня 1907 року в селі Ломачинці, в сім’ї Семена Софронієвича Попадюка (1861–1931) та Килини Василівни Гонци (1867 р.н.). Освіта початкова. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання, наприкінці січня перебрався за Дністер, але того ж року повернувся у рідне село. Одружений (з 1928 р.). Після бійки з жандармами був вимушений знову перейти Дністер – в Україну. Заарештований 1 травня 1933 року. Звинувачений за ст. 54-2, 6 КК УСРР. За постановою Трійки ДПУ УСРР від 28.08.1933 р. ув’язнення на 5 р. ВТТ (виправно-трудові табори). Вдруге арештований 20 серпня 1939 року. Звинувачуваний за ст. 54-6, 68 «а» ч. 2 КК УРСР. За вироком Військового трибуналу військ Українського фронту від 14.11.1939 р. засуджений на 10 років ВТТ. Відбував покарання в спецтаборі «Степлаг», що знаходиться в селищі Кенгір, в піщаній пустелі Казахстану (організовано 28 лютого 1948 року в приміщеннях Спасозаводського табору МВС для в/п). Реабілітований 01.03.1972 р. і 30.03.1972 р.[41]

Попадюк Михайло Семенович – народився 1 листопада 1891 року в селі Ломачинці, в сім’ї Семена Софронієвича Попадюка (1861–1931) та Килини Василівни Гонци (1867 р.н.). Малописьменний. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання, наприкінці січня перебрався за Дністер. У грудні 1919 року таємно повернувся у рідне село, де був виявлення і заарештований групою у складі з румунських солдатів і жандармів. Потім був доставлений в м. Бельць (Бєльці). У березні 1920 року був відданий до військово-польового суду 2-ї дивізії румунської Королівської армії[42]. Далі знову перебрався в Україну. Проживав у селі Наддністрянське Мурованокуриловецького району, де працював завідувачем млина. Заарештований 1 травня 1933 року Звинувачення за ст. 54–6, 56–24 КК УСРР. За постановою Трійки ДПУ УСРР від 28.08.1933 р. ув’язнення на 3 роки ВТТ (виправно-трудові табори). Реабілітований 1 березня 1972 року[43].

Попадюк Яків Семенович – народився 4 жовтня 1899 року року в селі Ломачинці, в сім’ї Семена Софронієвича Попадюка (1861–1931) та Килини Василівни Гонци (1867 р.н.). Активний учасник Хотинського повстання. Після придушення повстання, наприкінці січня перебрався за Дністер – в Україну. У грудні 1919 року таємно повернувся у рідне село, де був виявлення і заарештований групою у складі з румунських солдатів і жандармів. Потім був доставлений в м. Бельць (Бєльці). У березні 1920 року був відданий до військово-польового суду 2-ї дивізії румунської Королівської армії[44].

Скутельник Василь Андронікович (Андрійович) – народився 26 грудня 1893 року в селі Ломачинці, в сім’ї Андроніка Никифоровича Скутельника та Феодосії Авксентіївни. Учасник Першої світової війни – рядовий 51-го піхотного Литовського полку (за даними на березень 1915 р.); рядовий 498-й піхотного Оргеївського полку (за даними на червень 1916 року). Був поранений (у 1916 р.). Активний учасник Хотинського повстання. Після придушення повстання, наприкінці січня перебрався за Дністер – в Україну. У грудні 1919 року таємно повернувся у рідне село, де був виявлення і заарештований групою у складі з румунських солдатів і жандармів. Потім був доставлений в м. Бельць (Бєльці). Був відданий до військово-польового суду в м. Бельць (Бєльці)[45].

Скутельник Григорій Андрійович – народився 23 січня 1895 року в селі Ломачинці, в сім’ї Андрія Філіповича Скутельника та Олени Дмитрівни. Активний учасник Хотинського повстання. Після придушення повстання, наприкінці січня перебрався за Дністер – в Україну. У грудні 1919 року таємно повернувся у рідне село, де був виявлення і заарештований групою у складі з румунських солдатів і жандармів. Потім був доставлений в м. Бельць (Бєльці). Був відданий до військово-польового суду в м. Бельць (Бєльці)[46].

Скутельник Семен Феодосійович – народився 24 липня 1894 року в селі Ломачинці, в сім’ї Феодосія Никифоровича Скутельника та Євфросинії Антонівни. Активний учасник Хотинського повстання. Після придушення повстання, наприкінці січня перебрався за Дністер – в Україну. У грудні 1919 року таємно повернувся у рідне село, де був виявлення і заарештований групою у складі з румунських солдатів і жандармів. Потім був доставлений в м. Бельць (Бєльці). Був відданий до військово-польового суду в м. Бельць (Бєльці)[47].

 

НЕПОРОТОВЕ

 

Паршенко Микола Васильович – народився орієнтовано у 1893 році в селі Непоротове Хотинського повіту. Малописьменний. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав у селі Лоївці Новоушицького району Хмельницької області. Колгоспник. Заарештований 25 листопада 1932 року. Звинувачення: антирадянська агітація. Особливою нарадою колегії ДПУ УРСР 26.03.1933 р. засуджений на 3 роки позбавлення волі у концтаборі. Реабілітований прокуратурою Хмельницької області 12 грудня 1997 року[48].

 

РОМАНКІВЦІ

 

Крайчак Василь Лук’янович – народився орієнтовано у 1890 році в селі Романківці, син Луки Федоровича Крайчака та Марії Іліївни. Малописьменний. Учасник Першої світової війни, дезертував з армії. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Імовірно, через деякий час повернувся і був осуджений Кишинівським військовим трибуналом[49]. Знову пішов в Україну, де проживав у селі Лоївці Новоушицького району Хмельницької області, де працював їздовим у колгоспі. Заарештований 5 жовтня 1937 року. Звинувачення: контрреволюційна агітація. НКВС і Прокурором СРСР 14 листопада 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконаний 03.12.1937 р. Реабілітований прокуратурою Хмельницької облпсті 7 серпня 1989 року[50].

Круць Кирило Карпович – народився 10 березня 1891 року, в селі Романківці, в сім’ї Карпа Лазаровича Круця та Онисії Євстафіївни. Близнюк. Одружений. Учасник Першої світової війни – рядовий 15-го піхотного Шліссельбурзького генерал-фельдмаршала князя Аникити Рєпніна полку. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком військового трибуналу 4-го армійського корпусу румунської Королівської армії засуджений до 3-х років тюремного ув’язнення[51]. Згідно рапорту Кишинівського обласного інспектора поліції Румунії 1932 року він був оголошений в розшук[52].

Руснак Дмитро Максимович – народився 1 листопада 1897 року в селі Романківці, в сім’ї Максима Лук’яновича Руснака та Єфросинії Мефодіївни. СРСР Учасник Першої світової війни – Дезертир. Осуджений Кишинівським військовим трибуналом[53].

Собко (Сопко) Матвій Григорович – житель села Романківці Хотинського повіту. Народився орієнтовано у 1896 році, син Григорія Арсенійовича Собко та Феодосії Дорофіївни. Учасник Першої світової війни – рядовий 6-го Сибірського стрілецького полку (за даними на липень 1917 р.). Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком військово-польового суду 9-ї піхотної дивізії румунської Королівської армії засуджений до 5 років каторжних робіт[54].

Шевчук Федір Якович – народився орієнтовано у 1883 році в селі Романківці. Малописьменний. Сільський коваль. Учасник Першої світової війни – рядовий 148-го піхотного Каспійського полку. 18 квітня 1915 року був поранений біля Тухли на Австрійському фронті. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав у селі Лоївці Новоушицького району Хмельницької області, де працював ковалем у колгоспі. Був заарештований 18 жовтня 1937 року. Звинувачення: контрреволюційна діяльність. НКВС і Прокурором СРСР 17.12.1937 р. засуджений на 10 років позбавлення волі у ВТТ (виправно-трудові табори). Реабілітований прокуратурою Хмельницької області 19 грудня 1989 року[55].

Щербатий Василь Лазарович. Житель села Романківці Хотинського повіту. Учасник Першої світової війни – рядовий 654-ї пішої Бессарабської дружини. 9 червня 1915 року був поранений під селом Самушани. СРСР Осуджений Кишинівським військовим трибуналом[56].

Щербатий Микола Ксенофонтович – син Ксенофонта Івановича Щербатого та Маріани Іліївни. Коваль. Житель села Романківці Хотинського повіту. Працював шевцем. Учасник Першої світової війни – рядовий 84-го піхотного Ширванського полку (за даними на вересень 1916 року). Дезертир. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Після повернення «був виявлений і заарештований жандармами» у рідному селі у січні 1932 року[57]. Осуджений Кишинівським військовим трибуналом[58]. Подальша доля його невідома.

 

СЕЛИЩЕ

 

Стаття журналіста О.Д. Чорного про повстанців села Селище, що була опублікована у 1977 році в районній газеті «Дністрові зорі»

Бородатий Олексій Іванович – народився 17 березня 1895 року в селі Селище, в сім’ї Івана Даниловича Бородатого та Єфросинії Гаврилівни. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком військового трибуналу 3-го армійського корпусу румунської Королівської армії засуджений до 5 років тюремного ув’язнення[59]. Тримали спочатку в тюрмі Жилава, а потім відбував покарання в тюрмі м. Крайова, повіту Долж над річкою Жіу. Вийшов з тюрми наприкінці 1924 року. Але до 28 червня 1940 року був позбавлений громадянських прав, перебував під наглядом жандармів[60]. У 1940-му році, після встановлення Радянської влади («Перші Совєти») був обрано першим головою сільської Ради села Селище[61].

Булкат М.В. – мешканець села Селище, син Василя Авксентійовича Булката (Булкота) та Анни Василівни. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком військового трибуналу 3-го армійського корпусу румунської Королівської армії засуджений до 15 років тюремного ув’язнення. Тримали спочатку в тюрмі Жилава, а потім перевели в тюрму Крайова (в повіті Долж, Румінія). Там він помер взимку 1922 року[62].

Гилка Прокіп Степанович – народився 28 лютого 1898 року в селі Селище, в сім’ї Стефана Прокоповича Гилки та Тетяни Іванівни. Малописьменний. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав у селі Конилівка Кам’янець-Подільського району Хмельницької області (нині затоплене), де працював у місцевому колгоспі. Заарештований 17 жовтня 1937 року. Звинувачення: антирадянська агітація. Особливою нарадою НКВС СРСР 10.12.1937 р. засуджений на 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах (ВТТ). Реабілітований прокуратурою Хмельницької області 19 травня 1989 року[63].

Гуцул Іван Васильович – народився 7 січня 1891 року в селі Селище, в сім’ї Василя Васильовича Гуцула та Євдокії Федорівни. Учасник Першої світової війни – рядовий 48-го піхотного Одеського Імператора Олександра I полку. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком військового трибуналу групи військ генерала Поповича румунської Королівської армії засуджений до 5 років тюремного ув’язнення[64].

Гуцул Олексій Тимофійович. Учасник Першої світової війни – старший унтер офіцер 15-го стрілецького Його Величності Короля Чорногорського Миколи I полку (за даними на травень 1915 рік). Пізніше – офіцер 223-го піхотного Одоєвського полку 56-ї піхотної дивізії. Мав поранення. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком військово-польового суду 1-ої кавалерійської дивізії румунської Королівської армії засуджений до 10 років каторжних робіт[65].

Одайний Іван Іванович – народився 16 серпня 1899 року в селі Селище, в сім’ї Івана Омеляновича Заодайника та Ірини Григорівни. Малописьменний. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав у селі Кривчани Кам’янець-Подільського району Хмельницької області (нині затоплене), де працював у місцевому колгоспі. Заарештований 21 серпня 1937 року. Звинувачення: контрреволюційна агітація. Особливою нарадою НКВС СРСР 22.12.1937 р. засуджений на 10 років ув’язнення у ВТТ (виправно-трудові табори). Реабілітований прокуратурою Хмельницької області 19 травня 1989 року[66].

Світлий Йосиф Васильович – народився орієнтовано у 1890 році, син Василя Йосифовича Світлого та Євдокії Іванівни. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. За вироком військово-польового суду групи військ генерала Поповича румунської Королівської армії засуджений до 5 років тюремного ув’язнення[67].

Святкевич Олексій Діонісійович – народився 17 березня 1899 року в селі Селище, в сім’ї Діонісія Григоровича Святкевича та Домнікії Яківни. Малописьменний. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав у смт Стара Ушиця Хмельницької області, де працював у місцевому колгоспв. Заарештований 8 липня 1930 року. Звинувачення: порушення кордону. Особливою нарадою ДПУ УРСР 17.11.1930 р. висланий у Північний край на 3 роки. Реабілітований прокуратурою Хмельницької області 19 березня 1998 року[68].

 

СОКИРЯНИ

 

Урочище Стрільбище на околиці м. Сокиряни, де у січні 1919 року відбувся один із боїв між загоном повстанців і військовими румунської армії

Берендеус Афанасій (Опанас) Іванович – народився орієнтовано у 1887 році в м. Сокиряни Хотинського повіту. Активний учасник Хотинського повстання 1919 року. Після придушення повстання перебрався за Дністер. Проживав в селі Жван Мурованокуриловецького району Вінницької області. Освіта початкова, фотограф, одноосібник, одружений. Звинувачений за ст. 54-3, 10 КК УРСР. За постановою Трійки УНКВС Вінницької області розстріляний 26 листопада 1937 року. Реабілітований 2 серпня 1989 року[69].

 

 

 

______________________________________________________________________

 

[1] Боротьба трудящих Буковини за соціальне й національне визволення і возз’єднання з Українською РСР. 1917-1941: Документи й матеріали / Ред. колегія: Гаврилюк М.Д. … Фесенко І.К. (відп. ред.) та інші. – Чернівці: Обл. вид., 1958. – С. 143 – 144.

[2] Заришняк В., Дмитрович О. Незабутні події // Дністрові зорі. – Сокиряни, 1975. – № 10, 23 січня.

[3] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 535.

[4] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 543.

[5] Знаходилось при впадінні р. Жарнівка у Дністер. Після затоплення села при будівництві Дністровської ГЕС населення села мігрувало у прилеглі села Березівку та Пижівку та інші населені пункти Хмельницької області та України.

[6] Сигуранца (рум. Siguranţă, букв. «охорона») – у 1921-1944 рр. таємна політична поліція, орган дербезпеки у Королівстві Румунія.

[7] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 149.

[8] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 149.

[9] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 148.

[10] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 149.

[11] Реабілітовані історією. Хмельницька область. ‒ Книга 4 / Обл. ред. кол.: В.Д. Гаврішко, В.П. Осадчий, Л.Л. Місінкевич, Л.А. Кривега, Л.В. Баженов, В.Г. Байдич, Л.В. Бернадська, Ю.І. Блажевич, М.П. Горин, О.П. Григоренко, О.І. Денищик, О.М. Завальнюк, Г.О. Клепак, В.І. Купратий, В.А. Моісеєнко, В.М. Олуйко, В.І. Очеретянко, Р.Ю. Подкур, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук, П.Я. Слободянюк, М.М. Фурман; Упоряд.: Л.Л. Місінкевич, Р.Ю. Подкур. НАН України. Інститут історії України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Хмельницька область»; Служба безпеки України; Хмельницька обласна державна адміністрація; Хмельницька обласна рада; Державний архів Хмельницької області; Національна спілка краєзнавців України. – Хмельницький, 2012. – С. 667.

[12] Реабілітовані історією. Хмельницька область. ‒ Книга 3 / Обл. ред. кол.: В.Д. Гаврішко, В.С. Грищук, Л.Л. Місінкевич, П.М. Воскобойнік, Л.В. Баженов, Л.В. Бернадська, С.В. Білошицький, Ю.І. Блажевич, О.І. Денищик, О.П. Григоренко, О.М. Завальнюк, В.І. Купратий, Г.О. Клепак, В.А. Моісеєнко, В.М. Олуйко, В.І. Очеретянко, С.М. Петров, Р.Ю. Подкур, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук, П.Я. Слободянюк, М.М. Фурман; Упоряд.: Л.Л. Місінкевич, Р.Ю. Подкур. НАН України. Інститут історії України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Хмельницька область»; Служба безпеки України; Хмельницька обласна державна адміністрація; Хмельницька обласна рада; Державний архів Хмельницької області; Національна спілка краєзнавців України. – Хмельницький, 2010. – С. 969.

[13] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 149.

[14] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 150.

[15] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 148.

[16] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 149.

[17] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 150.

[18] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 148.

[19] Реабілітовані історією. Хмельницька область. ‒ Книга 4 / Обл. ред. кол.: В.Д. Гаврішко, В.П. Осадчий, Л.Л. Місінкевич, Л.А. Кривега, Л.В. Баженов, В.Г. Байдич, Л.В. Бернадська, Ю.І. Блажевич, М.П. Горин, О.П. Григоренко, О.І. Денищик, О.М. Завальнюк, Г.О. Клепак, В.І. Купратий, В.А. Моісеєнко, В.М. Олуйко, В.І. Очеретянко, Р.Ю. Подкур, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук, П.Я. Слободянюк, М.М. Фурман; Упоряд.: Л.Л. Місінкевич, Р.Ю. Подкур. НАН України. Інститут історії України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Хмельницька область»; Служба безпеки України; Хмельницька обласна державна адміністрація; Хмельницька обласна рада; Державний архів Хмельницької області; Національна спілка краєзнавців України. – Хмельницький, 2012. – С. 716.

[20] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 148.

[21] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 151.

[22] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 147.

[23] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 151.

[24] [Кучерявий О.П.] Гвіздівчани — учасники Хотинського повстання. – Громадський сайт «Гвіздівці». – https://gvizdivtsi.org.ua/, 15.01.2019.

[25] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 148.

[26] [Кучерявий О.П.] Гвіздівчани — учасники Хотинського повстання. – Громадський сайт «Гвіздівці». – https://gvizdivtsi.org.ua/, 15.01.2019.

[27] [Кучерявий О.П.] Гвіздівчани — учасники Хотинського повстання. – Громадський сайт «Гвіздівці». – https://gvizdivtsi.org.ua/, 15.01.2019.

[28] Реабілітовані історією. Хмельницька область. ‒ Книга 3 / Обл. ред. кол.: В.Д. Гаврішко, В.С. Грищук, Л.Л. Місінкевич, П.М. Воскобойнік, Л.В. Баженов, Л.В. Бернадська, С.В. Білошицький, Ю.І. Блажевич, О.І. Денищик, О.П. Григоренко, О.М. Завальнюк, В.І. Купратий, Г.О. Клепак, В.А. Моісеєнко, В.М. Олуйко, В.І. Очеретянко, С.М. Петров, Р.Ю. Подкур, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук, П.Я. Слободянюк, М.М. Фурман; Упоряд.: Л.Л. Місінкевич, Р.Ю. Подкур. НАН України. Інститут історії України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Хмельницька область»; Служба безпеки України; Хмельницька обласна державна адміністрація; Хмельницька обласна рада; Державний архів Хмельницької області; Національна спілка краєзнавців України. – Хмельницький, 2010. – С. 368.

[29] Кучерявий О.П., Мандзяк О.С. Гвіздівці. Шляхами століть. / О.П. Кучерявий, О.С. Мандзяк – Кам’янець-Подільський: ФОП Панькова А. С., 2019. – С. 258.

[30] Реабілітовані історією. Чернівецька область. ‒ Книга 3 / Обл. ред. кол.: І.П. Фостій, І.Л. Альбота, Г.К. Галиць, І.В. Васіна, Т.О. Вівсянник; Члени редколегії: В.І. Безбородько, В.М. Ботушанський, П.П. Брицький, Ю.В. Куліч, І.Ф. Войцеховська, О.В. Добржанський, Д.Д. Жмундуляк, Г.В. Мальона, В.І. Михайловський, О.М. Свінціцький, О.П. Терен, Г.Г. Терон. НАН України. Інститут історії України; Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією»; Служба безпеки України; Всеукраїнська спілка краєзнавців; Українське культурно-просвітницьке товариство «Меморіал» імені В. Стуса; Чернівецька обласна державна адміністрація; Чернівецька обласна рада; Чернівецьке обласне відділення пошуково-видавничого агентства «Книга Пам’яті України». – Чернівці, 2013. – С. 475.

[31] Реабілітовані історією. Хмельницька область. ‒ Книга 3 / Обл. ред. кол.: В.Д. Гаврішко, В.С. Грищук, Л.Л. Місінкевич, П.М. Воскобойнік, Л.В. Баженов, Л.В. Бернадська, С.В. Білошицький, Ю.І. Блажевич, О.І. Денищик, О.П. Григоренко, О.М. Завальнюк, В.І. Купратий, Г.О. Клепак, В.А. Моісеєнко, В.М. Олуйко, В.І. Очеретянко, С.М. Петров, Р.Ю. Подкур, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук, П.Я. Слободянюк, М.М. Фурман; Упоряд.: Л.Л. Місінкевич, Р.Ю. Подкур. НАН України. Інститут історії України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Хмельницька область»; Служба безпеки України; Хмельницька обласна державна адміністрація; Хмельницька обласна рада; Державний архів Хмельницької області; Національна спілка краєзнавців України. – Хмельницький, 2010. – С. 983.

[32] Реабілітовані історією. Хмельницька область. ‒ Книга 3 / Обл. ред. кол.: В.Д. Гаврішко, В.С. Грищук, Л.Л. Місінкевич, П.М. Воскобойнік, Л.В. Баженов, Л.В. Бернадська, С.В. Білошицький, Ю.І. Блажевич, О.І. Денищик, О.П. Григоренко, О.М. Завальнюк, В.І. Купратий, Г.О. Клепак, В.А. Моісеєнко, В.М. Олуйко, В.І. Очеретянко, С.М. Петров, Р.Ю. Подкур, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук, П.Я. Слободянюк, М.М. Фурман; Упоряд.: Л.Л. Місінкевич, Р.Ю. Подкур. НАН України. Інститут історії України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Хмельницька область»; Служба безпеки України; Хмельницька обласна державна адміністрація; Хмельницька обласна рада; Державний архів Хмельницької області; Національна спілка краєзнавців України. – Хмельницький, 2010. – С. 1019 – 1020.

[33] Реабілітовані історією. Хмельницька область. ‒ Книга 3 / Обл. ред. кол.: В.Д. Гаврішко, В.С. Грищук, Л.Л. Місінкевич, П.М. Воскобойнік, Л.В. Баженов, Л.В. Бернадська, С.В. Білошицький, Ю.І. Блажевич, О.І. Денищик, О.П. Григоренко, О.М. Завальнюк, В.І. Купратий, Г.О. Клепак, В.А. Моісеєнко, В.М. Олуйко, В.І. Очеретянко, С.М. Петров, Р.Ю. Подкур, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук, П.Я. Слободянюк, М.М. Фурман; Упоряд.: Л.Л. Місінкевич, Р.Ю. Подкур. НАН України. Інститут історії України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Хмельницька область»; Служба безпеки України; Хмельницька обласна державна адміністрація; Хмельницька обласна рада; Державний архів Хмельницької області; Національна спілка краєзнавців України. – Хмельницький, 2010. – С. 1073.

[34] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 133 – 136.

[35] Реабілітовані історією: У 27 т. Вінницька область. – Книга 2 / Ред. тому: Л.М. Спірідонова, В.П. Лациба, С.С. Нешик та ін.; Упорядн.: В.П. Лациба, В.І. Білоконь, К.Д. Бухін, В. Ю. Васильєв, В.В. Вижга, К.В. Завальнюк, С.Л. Калитко, П.М. Кравченко, І.П. Мельничук, І.Г. Паламар, В.І. Петренко, Р.Ю. Подкур, О.К. Струкевич. Вінницька обласна державна адміністрація; Вінницька обласна рада; Інститут історії України НАН України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Вінницька область»; Державний архів Вінницької області. – Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2007. – С. 284.

[36] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 133 – 136.

[37] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 136.

[38] Реабілітовані історією: У 27 т. Вінницька область. – Книга 3 / Ред. тому: Л.М. Спірідонова, В.П. Лациба, С.С. Нешик та ін.; Упорядн.: В.П. Лациба, В.І. Білоконь, К.Д. Бухін, В.Ю. Васильєв, В.В. Вижга, М.В. Вижга, К.В. Завальнюк, С.Л. Калитко, П.М. Кравченко, І.П. Мельничук, В.І. Петренко, Р.Ю. Подкур, О.К. Струкевич. Вінницька обласна державна адміністрація; Вінницька обласна рада; Інститут історії України НАН України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Вінницька область»; Державний архів Вінницької області. – Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2010. – С. 722.

[39] Реабілітовані історією: У 27 т. Вінницька область. – Книга 4 / Ред. тому: Л.М. Спірідонова, В.П. Лациба, С.С. Нешик та ін.; Упорядн.: В.П. Лациба, В.І. Білоконь, К.Д. Бухін, В.Ю. Васильєв, М.В. Вижга, К.В. Завальнюк, С.Л. Калитко, П. М. Кравченко, І. П. Мельничук, В.І. Петренко, Р.Ю. Подкур, О.К. Струкевич. Вінницька обласна державна адміністрація; Вінницька обласна рада; Інститут історії України НАН України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Вінницька область»; Державний архів Вінницької області. – Вінниця: ФОП «Каштелянов О. І.», 2012. – С. 113.

[40] Реабілітовані історією. Хмельницька область. ‒ Книга 4 / Обл. ред. кол.: В.Д. Гаврішко, В.П. Осадчий, Л.Л. Місінкевич, Л.А. Кривега, Л.В. Баженов, В.Г. Байдич, Л.В. Бернадська, Ю.І. Блажевич, М.П. Горин, О.П. Григоренко, О.І. Денищик, О.М. Завальнюк, Г.О. Клепак, В.І. Купратий, В.А. Моісеєнко, В.М. Олуйко, В.І. Очеретянко, Р.Ю. Подкур, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук, П.Я. Слободянюк, М.М. Фурман; Упоряд.: Л.Л. Місінкевич, Р.Ю. Подкур. НАН України. Інститут історії України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Хмельницька область»; Служба безпеки України; Хмельницька обласна державна адміністрація; Хмельницька обласна рада; Державний архів Хмельницької області; Національна спілка краєзнавців України. – Хмельницький, 2012. – С. 681.

[41] Реабілітовані історією: У 27 т. Вінницька область. – Книга 4 / Ред. тому: Л.М. Спірідонова, В.П. Лациба, С.С. Нешик та ін.; Упорядн.: В.П. Лациба, В.І. Білоконь, К.Д. Бухін, В.Ю. Васильєв, М.В. Вижга, К.В. Завальнюк, С.Л. Калитко, П. М. Кравченко, І. П. Мельничук, В.І. Петренко, Р.Ю. Подкур, О.К. Струкевич. Вінницька обласна державна адміністрація; Вінницька обласна рада; Інститут історії України НАН України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Вінницька область»; Державний архів Вінницької області. – Вінниця: ФОП «Каштелянов О. І.», 2012. – С. 387.

[42] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 133 – 136.

[43] Реабілітовані історією: У 27 т. Вінницька область. – Книга 4 / Ред. тому: Л.М. Спірідонова, В.П. Лациба, С.С. Нешик та ін.; Упорядн.: В.П. Лациба, В.І. Білоконь, К.Д. Бухін, В.Ю. Васильєв, М.В. Вижга, К.В. Завальнюк, С.Л. Калитко, П. М. Кравченко, І. П. Мельничук, В.І. Петренко, Р.Ю. Подкур, О.К. Струкевич. Вінницька обласна державна адміністрація; Вінницька обласна рада; Інститут історії України НАН України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Вінницька область»; Державний архів Вінницької області. – Вінниця: ФОП «Каштелянов О. І.», 2012. – С. 388.

[44] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 133 – 136.

[45] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 136.

[46] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 136.

[47] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 136.

[48] Реабілітовані історією. Хмельницька область. ‒ Книга 4 / Обл. ред. кол.: В.Д. Гаврішко, В.П. Осадчий, Л.Л. Місінкевич, Л.А. Кривега, Л.В. Баженов, В.Г. Байдич, Л.В. Бернадська, Ю.І. Блажевич, М.П. Горин, О.П. Григоренко, О.І. Денищик, О.М. Завальнюк, Г.О. Клепак, В.І. Купратий, В.А. Моісеєнко, В.М. Олуйко, В.І. Очеретянко, Р.Ю. Подкур, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук, П.Я. Слободянюк, М.М. Фурман; Упоряд.: Л.Л. Місінкевич, Р.Ю. Подкур. НАН України. Інститут історії України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Хмельницька область»; Служба безпеки України; Хмельницька обласна державна адміністрація; Хмельницька обласна рада; Державний архів Хмельницької області; Національна спілка краєзнавців України. – Хмельницький, 2012. – С. 679.

[49] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 151.

[50] Реабілітовані історією. Хмельницька область. ‒ Книга 4 / Обл. ред. кол.: В.Д. Гаврішко, В.П. Осадчий, Л.Л. Місінкевич, Л.А. Кривега, Л.В. Баженов, В.Г. Байдич, Л.В. Бернадська, Ю.І. Блажевич, М.П. Горин, О.П. Григоренко, О.І. Денищик, О.М. Завальнюк, Г.О. Клепак, В.І. Купратий, В.А. Моісеєнко, В.М. Олуйко, В.І. Очеретянко, Р.Ю. Подкур, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук, П.Я. Слободянюк, М.М. Фурман; Упоряд.: Л.Л. Місінкевич, Р.Ю. Подкур. НАН України. Інститут історії України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Хмельницька область»; Служба безпеки України; Хмельницька обласна державна адміністрація; Хмельницька обласна рада; Державний архів Хмельницької області; Національна спілка краєзнавців України. – Хмельницький, 2012. – С. 655.

[51] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 148.

[52] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 153-154.

[53] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 151.

[54] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 150.

[55] Реабілітовані історією. Хмельницька область. ‒ Книга 4 / Обл. ред. кол.: В.Д. Гаврішко, В.П. Осадчий, Л.Л. Місінкевич, Л.А. Кривега, Л.В. Баженов, В.Г. Байдич, Л.В. Бернадська, Ю.І. Блажевич, М.П. Горин, О.П. Григоренко, О.І. Денищик, О.М. Завальнюк, Г.О. Клепак, В.І. Купратий, В.А. Моісеєнко, В.М. Олуйко, В.І. Очеретянко, Р.Ю. Подкур, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук, П.Я. Слободянюк, М.М. Фурман; Упоряд.: Л.Л. Місінкевич, Р.Ю. Подкур. НАН України. Інститут історії України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Хмельницька область»; Служба безпеки України; Хмельницька обласна державна адміністрація; Хмельницька обласна рада; Державний архів Хмельницької області; Національна спілка краєзнавців України. – Хмельницький, 2012. – С. 713.

[56] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 151.

[57] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 152.

[58] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 151.

[59] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 148.

[60] Бошерніцан Ю. Реліквії сім’ї Бородатих. До 50-річчя Хотинського повстання // Радянська Буковина. – 1968. – 15 жовтня.

[61] Чорний О. Розповідають реліквії // Дністрові зорі. – Сокиряни, 1977. – жовтень.

[62] Бошерніцан Ю. Реліквії сім’ї Бородатих. До 50-річчя Хотинського повстання // Радянська Буковина. – 1968. – 15 жовтня.

[63] Реабілітовані історією. Хмельницька область. ‒ Книга 3 / Обл. ред. кол.: В.Д. Гаврішко, В.С. Грищук, Л.Л. Місінкевич, П.М. Воскобойнік, Л.В. Баженов, Л.В. Бернадська, С.В. Білошицький, Ю.І. Блажевич, О.І. Денищик, О.П. Григоренко, О.М. Завальнюк, В.І. Купратий, Г.О. Клепак, В.А. Моісеєнко, В.М. Олуйко, В.І. Очеретянко, С.М. Петров, Р.Ю. Подкур, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук, П.Я. Слободянюк, М.М. Фурман; Упоряд.: Л.Л. Місінкевич, Р.Ю. Подкур. НАН України. Інститут історії України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Хмельницька область»; Служба безпеки України; Хмельницька обласна державна адміністрація; Хмельницька обласна рада; Державний архів Хмельницької області; Національна спілка краєзнавців України. – Хмельницький, 2010. – С. 817.

[64] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 149.

[65] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 148.

[66] Реабілітовані історією. Хмельницька область. ‒ Книга 3 / Обл. ред. кол.: В.Д. Гаврішко, В.С. Грищук, Л.Л. Місінкевич, П.М. Воскобойнік, Л.В. Баженов, Л.В. Бернадська, С.В. Білошицький, Ю.І. Блажевич, О.І. Денищик, О.П. Григоренко, О.М. Завальнюк, В.І. Купратий, Г.О. Клепак, В.А. Моісеєнко, В.М. Олуйко, В.І. Очеретянко, С.М. Петров, Р.Ю. Подкур, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук, П.Я. Слободянюк, М.М. Фурман; Упоряд.: Л.Л. Місінкевич, Р.Ю. Подкур. НАН України. Інститут історії України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Хмельницька область»; Служба безпеки України; Хмельницька обласна державна адміністрація; Хмельницька обласна рада; Державний архів Хмельницької області; Національна спілка краєзнавців України. – Хмельницький, 2010. – С. 978.

[67] Хотинское восстание: Сборник документов и материалов. – Кишинев: «Штиинца», 1976. – С. 149.

[68] Реабілітовані історією. Хмельницька область. ‒ Книга 3 / Обл. ред. кол.: В.Д. Гаврішко, В.С. Грищук, Л.Л. Місінкевич, П.М. Воскобойнік, Л.В. Баженов, Л.В. Бернадська, С.В. Білошицький, Ю.І. Блажевич, О.І. Денищик, О.П. Григоренко, О.М. Завальнюк, В.І. Купратий, Г.О. Клепак, В.А. Моісеєнко, В.М. Олуйко, В.І. Очеретянко, С.М. Петров, Р.Ю. Подкур, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук, П.Я. Слободянюк, М.М. Фурман; Упоряд.: Л.Л. Місінкевич, Р.Ю. Подкур. НАН України. Інститут історії України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Хмельницька область»; Служба безпеки України; Хмельницька обласна державна адміністрація; Хмельницька обласна рада; Державний архів Хмельницької області; Національна спілка краєзнавців України. – Хмельницький, 2010. – С. 1031.

[69] Реабілітовані історією: У 27 т. Вінницька область. – Книга 2 / Ред. тому: Л.М. Спірідонова, В.П. Лациба, С.С. Нешик та ін.; Упорядн.: В.П. Лациба, В.І. Білоконь, К.Д. Бухін, В. Ю. Васильєв, В.В. Вижга, К.В. Завальнюк, С.Л. Калитко, П.М. Кравченко, І.П. Мельничук, І.Г. Паламар, В.І. Петренко, Р.Ю. Подкур, О.К. Струкевич. Вінницька обласна державна адміністрація; Вінницька обласна рада; Інститут історії України НАН України; Обласна редакційна колегія книги «Реабілітовані історією. Вінницька область»; Державний архів Вінницької області. – Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2007. – С. 173.

Залиште свій коментар