Православне духовенство Північної Бессарабії: ХОЛДЕВИЧІ

Автор: admin

Олексій Мандзяк

 

 

Продовжуємо публікувати статті із серії «Православне духовенство Північної Бессарабії», в яких нами надані короткі біографічні дані про священно-і церковнослужителів, які служили в XVIII-XX ст. при церквах населених пунктів церковно-адміністративних округів колишнього Хотинського повіту, які нині розташовані в Чернівецькій області України і суміжних районах Республіки Молдова. Нагадуємо, що кожна стаття буде присвячена носіям конкретного прізвища. На цей раз річ йде про представників роду Холдевичів.

 

Церква села Поляна Хотинського повіту. Фото 1920-х років.

Холдевич Валентин Іванович (1889 р.н.) – син священика Іоанна Ксенофонтовича Холдевича (1866–1937) та Євгенії Дмитрівни Синевич (1869 р.н.). Народився 28 березня 1889 року в місті Хотин[1]. У 1903 році закінчив Єдинецьке духовне училище – за другим розрядом.10 липня 1911 року закінчив Подільську духовну семінарію в м. Кам’янці-Подільському[2].

12 липня 1912 року визначений на місце священика при Свято-Димитріївської церкви села Поляна 1-го округу Хотинського повіту. 29 липня 1914 року визначений в якості військового священика в 43-у бригаду Російської імператорської армії. 14 серпня 1916 року переміщений в 3-ю кавалерійську бригаду. З 10 вересня 1918 року до 15 жовтня 1919 року служив на парафії Залісся Могилів-Подільського повіту. 1 січня 1924 року призначений на місце священика при церкві Успіння Пресвятої Богородиці бессарабського села Кірсове. 8 листопада 1933 року переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Чукур-Мінжир Бендерського повіту.

У 1916 році архієпископом Кишинівським і Хотинським Анастасієм (О.О. Грибановський) нагороджений набедреником[3]. За заслуги перед православною церквою 8 листопада 1933 року Бессарабським митрополитом Гурієм (Г.С. Гроссу) нагороджений позолоченим хрестом. Також він мав орден Корони Румунії за видатні заслуги перед королівством[4].

Дружина: Кустовська Зінаїда Петрівна (1892 р.н.).

Їхні діти: Валентина (02.07.1913 р.н.)[5], Никодим (01.07.1914 р.н.)[6], В’ячеслав (1925 р.н.), Марія (1927 р.н.).

 

Холдевич Василь Ігнатович (1787 р.н.) – син дячка[7]. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

12 серпня 1819 року за указом Кишинівської духовної дикастерії визначений на посаду дячка при Архангело-Михайлівській церкві села Форосна Хотинського цинуту[8]. На цій парафії він служив і за даними на 1840 рік.

Дружина друга: Анна Оксентівна (1798 р.н.) – дочка священика Архангело-Михайлівської церкви села Форосна Хотинського цинуту, Оксентія Васильовича (1753–1813).

Їхні діти: Михайло (1809 р.н.), Михалакій (1816 р.н.), Анастасія (1818 р.н.), Григорій (1820 р.н.), Герасим (1822 р.н.), Георгій (1826–15.08.1879), Семен (1830 р.н.).

 

Іоанно-Богословська церква села Каплівка

Холдевич Георгій Васильович (1826–1879) – син дячка Архангело-Михайлівської церкви села Форосна Хотинського повіту, Василя Ігнатовича Холдевича (1787 р.н.) та Анни Оксентівни (1798 р.н.)[9]. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

2 серпня 1848 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар і визначений на посаду дячка при Свято-Димитріївській церкві села Рукшин Хотинського повіту[10]. 10 вересня 1859 року за резолюцією архієпископа Кишинівського і Хотинського Антонія (О.А. Шокотов) переміщений на місце дячка при Свято-Успенській церкві села Мамалига Хотинського повіту. З 28 жовтня 1860 року служив паламарем при Іоанно-Богословській церкві села Каплівка Хотинського повіту[11].

Помер 15 серпня 1879 року[12].

Дружина друга: Марія Григорівна (1832 р.н.).

Їхні діти: Василина (1853 р.н.), Олександра (1856 р.н.), Георгій (1859 р.н.), Пераскева (1861 р.н.), Євфимій (1864 р.н.), Семен (1871–09.04.1908).

 

Холдевич Герасим Васильович (1822 р.н.) – син дячка Архангело-Михайлівської церкви села Форосна Хотинського повіту, Василя Ігнатовича Холдевича (1787 р.н.) та Анни Оксентівни (1798 р.н.)[13]. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

29 лютого1844 року за указом Кишинівської духовної консисторії визначений на посаду паламаря при Архангело-Михайлівській церкві рідного села Форосна. 29 серпня 1852 року висвячений на диякона до церкви села Мікоуци Кишинівського повіту. 7 серпня 1853 року переміщений на посаду диякона при Свято-Михайлівській церкві села Форосна Хотинського повіту[14]. Далі служив священиком при церкві Преподобної Параскеви села Малінешти Хотинського повіту.

Помер до 1866 року[15].

Дружина: Марія Пантелеймонівна (1830 р.н.)[16].

Їхні діти: Домнікія (1848 р.н.), Леон (1851 р.н.), Василь (1853 р.н.), Зиновія (1858 р.н.).

 

Холдевич (Голдевич) Григорій (1754–1813) – із духовного звання, народився на території Поділля. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

Згідно народним переказам, записаних на початку XX ст. він деякий час був уніатським священиком[17]. 12 червня 1802 року архієпископом Проїлавським Парфенієм висвячений на священика до Свято-Успенської церкви села Синжера Хотинської райї. Також обслуговував Свято-Михайлівську церкву села Білівці[18].

Помер у березні 1813 року. Похований біля церкви, при вході у храм[19].

 

Холдевич Зотик Ксенофонтович (1873 р.н.) – син псаломщика Свято-Димитріївської церви села Непоротове Хотинського повіту, Ксенофонта Михайловича Холдевича (1840 р.н.) та Марії Максимівни Марецької (1843 р.н.). Народився 30 грудня 1873 року[20].  У 1894 році закінчив Кишинівську духовну семінарію – за другим розрядом.

1 вересня 1894 року визначений на місце священика при Архангело-Михайлівській церкві села Кишла-Неджимова 1-го округу Хотинського повіту. 28 червня 1895 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Неофітом (М.В. Неводчиков) висвячений на диякона, а 4 липня – на священика до тієї ж церкви. З 1 жовтня 1897 року був законовчителем в місцевій школі грамоти. Указом єпископа Кишинівського і Хотинського Преосвященного Іакова (І.О. Пятницький) від 6 червня 1903 року переміщений до Свято-Миколаївської церкви села Толбуряни 1-го округу Хотинського повіту. Також служив при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Лівинці[21]. 1 жовтня 1903 року призначений законовчителем в Толбурянській земській школі. У 1927 році призначений на місце священика при Свято-Миколаївській церкві села Коболчин Хотинського повіту. У 1931 році тимчасово відсторонений від служби. 1 червня 1938 року вийшов за штат[22].

У 1895 році нагороджений набедреником. У 1897 році нагороджений бронзовою медаллю на стрічці «За труди з загального народного перепису». У 1905 році нагороджений набедреником. У 1911 році до дня Святої Пасхи, єпископом Кишинівським і Хотинським Серафимом (Л.М. Чичагов), він був нагороджений скуфією.

Дружина: Биховська Надія Мелетіївна (05.07.1877 р.н.) – дочка священика Мелетія Костянтиновича  Биховського (1845-1901) та Ольги Миколаївни Євтушинської (1853 р.н.). Закінчила Кишинівське єпархіальне жіноче училище.

Їхні діти: Леонід (04.07.1897 р.н.), Арсеній (14.10.1902 р.н.).

 

Холдевич Іоанн Ксенофонтович (1866–1937) – син псаломщика Свято-Димитріївської церви села Непоротове Хотинського повіту, Ксенофонта Михайловича Холдевича (1840 р.н.) та Марії Максимівни Марецької (1843 р.н.). Народився 6 січня 1886 року в селі Непоротове[23]. 23 червня 1886 року одержав диплом про закінчення Кишинівської духовної семінарії.

Деякий час служив понадштатним паламарем в Балкоуцькій парафії в селі Балківці-Верхні Хотинського повіту. 19 червня 1886 року визначений на місце священика при Свято-Димитріївській церкві села Білоусівка 5-го округу Хотинського повіту. 22 липня 1886 року вікарієм Кишинівської єпархії, єпископом Акерманським Августином (А.Ф. Гуляницький), висвячений на священика і затверджений на посаді[24]. 17 лютого 1887 року за власним проханням і за указом Кишинівської духовної консисторії переміщений на місце священика при Царе-Костянтинівській церкві м. Хотин 1-го округу Хотинського повіту. 4 грудня 1890 року переміщений на місце священика до церкви Святих Апостолів Петра і Павла села Ленківці 1-го округу Хотинського повіту. 21 лютого 1906 року направлений до Свято-Димитріївської церкви села Рукшин 1-го округу Хотинського повіту.

Указом Кишинівської духовної консисторії від 1 вересня 1888 року визначений и 14 вересня затверджений на посаді законовчителя Першого приходського училища м. Хотин. 26 вересня 1889 року за пропозицією пана попечителя Одеського учбового округу він переведений на ту ж посаду в Хотинське повітове училище[25]. 20 січня 1891 року визначений на посаду законовчителя в народному училищі села Ленківці. 30 січня 1894 року призначений на посаду законовчителя в школах сіл Ленківці, Коновка і Макарівка[26].

11 грудня 1886 року за пропозицією архієпископа Кишинівського і Хотинського Сергія (М.Я. Ляпидевський) призначений на посаду протирозкольницького місіонера по Хотинському повіту. 3 вересня 1888 року Указом Кишинівської духовної консисторії призначений членом Хотинського повітового відділення Єпархіальної училищної ради. 10 вересня того ж року журнальною постановою цього відділення обраний діловодом. 10 грудня 1896 року знову призначений членом Хотинського повітового відділення Єпархіальної училищної ради. З 27 листопада 1901 року перебував на посаді голови З’їзду депутатів і благочинних Єдинецького духовного училищного округу[27].

31 січня 1893 року нагороджений набедреником. 5 травня 1895 року «за відкриття трьох шкіл грамоти» йому надана подяка від Єпархіальної училищної ради. 23 червня 1897 року за труди в церковно-шкільній справі за резолюцією єпископа Акерманського Аркадія (О.Є. Філонов) він нагороджений скуфією. У 1897 році також нагороджений бронзовою медаллю на стрічці «За труди з загального народного перепису». Мав срібну медаль в пам’ять царювання государя імператора Олександра III. 24 листопада 1899 року удостоєний благословення Святішого Синоду. 11 січня 1900 року отримав подяку від Хотинського повітового відділення Єпархіальної училищної ради. За визначенням Кишинівської єпархіальної училищної ради від 14 грудня 1901 року, 27 грудня того ж року, «за ревне ставлення до виконання обов’язків завідувачів і законовчителів церковних шкіл» йому оголошена подяка. Ухвалою Святішого Синоду від 24 квітня 1902 року за № 1687, о. Іоанн нагороджений камилавкою. За визначенням Кишинівської єпархіальної училищної ради від 8 січня 1903 року, 1 лютого того ж року, «за ревне ставлення до виконання обов’язків завідувачів і законовчителів церковних шкіл» йому оголошена подяка. Ухвалою Святішого Синоду від 24 березня 1907 року за № 1828, він нагороджений наперсним хрестом. У 1913 році, за службу по єпархіальному відомству, нагороджений орденом Святої Анни III-го ст.

В кінці 1918 року відмовився приводити до присяги королю Румунії місцевих селян, через що був зміщений з посади. Учасник Хотинського повстання 1919 року: «надав повстанцям пару коней для артилерії і благословляв всі загони повсталих рукшинців на боротьбу з окупантами». Був уповноваженим селян Рукшинської, Данкоуцкої, Клішковської і Грозинської волостей для клопотання перед консулами Франції, Англії та США в Румунії про вжиття заходів до припинення злодіянь румунських окупаційних військ до виведення їх з Бессарабії.

Після придушення повстання був висланий за Дністер – проживав в с. Вовковинці Хмельницької області, де 26 жовтня 1937 року був заарештований за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Трійкою УНКВС Кам’янець-Подільської області 14 листопада 1937 року засуджений до розстрілу. 27 листопада 1937 року вирок виконаний. Реабілітований прокуратурою Хмельницької області 29 вересня 1989 року[28].

Дружина: Синевич Євгенія Дмитрівна (03.03.1869 р.н.) – дочка диякона Свято-Миколаївської церкви села Дрепкоуци Хотинського повіту, Дмитра Стефановича Синевича (1839–1889 р.) та Євфимії Антонівни (1841 р.н.). Деякий час була законовчителькою Рукшинської церковно-приходської школи.

Їхні діти: Климентій (24.11.1887 р.н.)[29], Валентин (18.03.1889 р.н.), Зінаїда (11.10.1890–22.09.1891), Олена (21.05.1892 р.н.), В’ячеслав (04.11.1893 р.н.), Софія (16.12.1895 р.н.), Всеволод (1896 р.н.), Антонін (13.12.1898–04.12.1899), Борис (24.07.1900 р.н.), Анна (25.05.1902 – 19.02.1903), Людмила (01.09.1906 р.н.).

 

Холдевич Іван Михайлович (1844–1918) – син священика Архангело-Михайлівської церкви села Балківці-Верхні Хотинського повіту, Михайла Васильовича Холдевича (1809 р.н.) та Порфирії Олександрівни Іванович (1811 р.н.). Народився 7 січня 1844 року. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

22 березня 1865 року визначений на посаду паламаря до Благовещенської церкви села Чернолівка Сорокського повіту. 28 серпня того ж року переміщений на місце понадштатного причетника при Архангело-Михайлівській церкві села Балківці-Верхні 2-го округу Хотинського повіту[30]. На місці понадштатного псаломщика він там служив і за даними на 1904 рік[31].

Помер 28 березня 1918 року в селі Гвіздівці Хотинського повіту[32].

Дружина: Марія Георгіївна (1847 р.н.)[33].

Їхні діти: Никанор (04.11.1867 р.н.), Михайло (18.01.1877 р.н.), Віра (1879 р.н.).

 

Холдевич Ксенофонт Михайлович (1840 р.н.) – син священика Архангело-Михайлівської церкви села Балківці-Верхні Хотинського повіту, Михайла Васильовича Холдевича (1809 р.н.) та Порфирії Олександрівни Іванович (1811 р.н.).

В семінарії не навчався – отримав домашню освіту. Служив псаломщиком при Свято-Димитріївській церкві села Непоротове Хотинського повіту (за даними на 1866-1880 роки). У жовтні 1880 року вибув з села.

Дружина: Марецька Марія Максимівна (1843 р.н.) – дочка дячка Свято-Димитріївської церкви села Непоротове, Максима Тимофійовича Марецького (1800 р.н.) та Єфросинії Андріївни Андронік (1813 р.н.).

Їхні діти: Іоанн (06.01.1866–27.11.1937), Зотик (30.12.1873 р.н.), Василь (01.01.1880–01.05.1880).

 

Холдевич Леон Герасимович (1851 р.н.) – син священика Архангело-Михайлівської церкви села Форосна Хотинського повіту, Герасима Васильовича Холдевича (1822 р.н.) та Марії Пантелеймонівни (1830 р.н.). Навчався в Кишинівському духовному повітовому училищі.

На початку 1869 року визначений виконуючим посаду паламаря при Свято-Троїцькій церкві села Блещеноуци Хотинського повіту[34]. 24 лютого 1869 року визначений на місце паламаря при Архангело-Михайлівській церкві села Александряни Хотинського повіту. За даними на 1878 рік – понадштатний причетник при тій же церкві[35].

Дружина: Агрипина Федорівна (1852 р.н.).

Їхні діти: Ольга (1872 р.н.).

 

Холдевич Михайло Васильович (1809 р.н.) – син дячка Архангело-Михайлівської церкви села Форосна Хотинського цинуту, Василя Ігнатовича Холдевича (1787 р.н.). В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

9 серпня 1835 року за розпорядженням Кишинівської духовної консисторії визначений на місце дячка при Архангело-Михайлівській церкві села Балківці-Верхні Хотинського повіту[36]. 2 червня 1840 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Димитрієм (Д.І. Сулима) висвячений на священика до тієї ж церкви[37]. Там він прослужив до 1876 року.

25 лютого 1856 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) нагороджений набедреником. З 8 липня 1859 року за резолюцією архієпископа Кишинівського і Хотинського Антонія (О.А. Шокотов) йому дозволено під час християнських треб використати чорну плисову скуфію. У 1860 році нагороджений бронзовою медаллю в пам’ять війни 1853-1856 рр. і бронзовим наперсним хрестом на Володимирській стрічці[38].

Дружина: Іванович Порфирія Олександрівна (1811 р.н.) – дочка священика Архангело-Михайлівської церкви села Балківці-Верхні Хотинського цинуту, Олександра Івановича Івановича (1758 р.н.) та Іоанни Федорівни (1773 р.н.).

Їхні діти: Порфирія (1838 р.н.), Ксенофонт (1840 р.н.), Іван (07.01.1844–28.03.1918), Никон (17.11.1850–26.01.1917).

 

Холдевич Михайло Іванович (1877–1946) – син причетника Архангело-Михайлівської церкви села Балківці-Верхні Хотинського повіту, Івана Михайловича Холдевича (1844–1918) та Марії Георгіївни (1847 р.н.). Народився 18 січня 1877 року. У 1892 році закінчив Єдинецьке духовне училище – за другим розрядом. 15 червня 1899 року закінчив Кишинівську духовну семінарію – теж за другим розрядом.

З 16 серпня 1899 року визначений на місце священика при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Михалкове 3-го округу Хотинського повіту. 29 серпня 1899 року, єпископом Кишинівським і Хотинським Іаковом (І.О. Пятницький) висвячений на диякона, а 31 серпня – на священика. З 1 вересня 1899 року до 12 лютого 1902 року був також на посаді завідувача і законовчителя Михалковської церковно-приходської школи. 12 лютого 1902 року, за резолюцією Преосвященнішого Іакова, призначений настоятелем Свято-Димитріївської церкві села Гвіздівці 5-го округу, того ж повіту. 28 березня 1902 року затверджений законовчителем місцевого народного училища.

11 квітня 1902 року затверджений бібліотекарем 5-го округу Хотинського повіту. В 1906 році затверджений членом благочинного ради 5-го округу Хотинського повіту. В 1911 році був внесений до списку священиків, затверджених на засіданнях Кишинівської Єпархіальної Місіонерської ради на посаді окружного помічника Єпархіального місіонера. 5 травня 1914 року він взяв участь у зборах пастирів і обраних мирян 5-го благочинного округу і повіту для підготовки заходів щодо боротьби з народною нетверезістю, які відбувалися в с. Чепелиуцях Хотинського повіту.

9 лютого 1913 року він був переміщений до Свято-Миколаївської церкви с. Русяни Хотинського повіту, але вже 9 березня повернувся в Гвіздівці.

У 1919 році підтримав Хотинське повстання. Тим не менш, румунська влада судити його не наважилася, а тільки відібрала у нього в тому ж 1919 році земельний наділ. Однак, селяни не залишили його у важку хвилину і допомагали, чим могли. З часом румунські чиновники повернули священику землю і дозволили далі служити в селі. У жовтні 1923 року о. Михайло призначений на посаду благочинного (протопоп) 5 округу Хотинського повіту.

У період «перших совєтів» (1940–1941), був в числі не багатьох священиків, які не виїхали до Румунії, а залишився на місці служіння. В цей період, окрім Гвіздівців він обслуговував також інші села Сокирянщини, в яких церкви залишилися без священнослужителів.

Під час другої румунської окупації (1941–1944) здійснював служби рідко. 15 жовтня 1941 року він був звільнений за штат, але з правом здійснювати треби.

В 1944-1945 роках, після звільнення Сокирянщини від окупантів, о. Михайло знову був призначений на посаду настоятеля церкви – до прибуття нового священика. Тоді він був членом Гвіздовецького відділу «Сокирянської районної комісії з розслідування злодіянь заподіяних німецько-румунськими загарбниками», яка діяла відповідно до положення від 16 березня 1943 року про Надзвичайну державну комісію зі встановлення і розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників і заподіяних ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам і установам СРСР[39].

 

Відзначимо, що станом на 1944-1946 роки сімейство М. Холдевича мало досить багато землі – 8,5 га, з яких 0,18 га – під садом, 8 соток під овочами, і 8 га – в полі. Крім садових насаджень і овочів вирощував пшеницю, жито, ячмінь,  кукурудзу, тримав корову і свиню.

Відома велика доброта о. Михайла. Він всіляко допомагав місцевим жителям, причому не тільки православним прихожанам, але й представникам інших віросповідань. Так, наприклад, серед численних прохань до повітового і земського начальства підписаних рукою М. Холдевича знаходимо заяву з проханням про допомогу сім’ї єврея Мошки Йосиповича Креймаря. На початку другої румунської окупації саме активне заступництво священика Холдевича допомогло врятувати від розправи сільських комсомольців і одного з комуністів – майбутнього голови сільради Я. Швеця.

Свято-Димитріївська церква села Гвіздівці

М.І. Холдевич неодноразово удостоювався подяки з боку єпархіального начальства. За визначенням Кишинівської єпархіальної училищної ради від 8 січня 1903 року, 1 лютого того ж року, «за ревне ставлення до виконання обов’язків завідувачів і законовчителів церковних шкіл» йому оголошена подяка. В 1904 році йому було надане архіпастирське благословення. У 1911 році до дня Святої Пасхи, єпископом Серафимом (Л.М. Чичагов),  він був нагороджений скуфією. 27 березня 1917 року, архієпископом Кишинівськім і Хотинським, Анастасієм (О.О. Грибановський), нагороджений камилавкою[40].

Помер в 1946 році в Гвіздівцях. Похований біля церкви.

Дружина: Надія Миколаївна Лунга (29.03.1880 р.н.) – дочка священика Архангело-Михайлівської церкви села Коржеуци 4-го округу Хотинського повіту, Михайла Івановича Лунга (1846 р.н.) та Катерини Олександрівни Черноуцан (1849 р.н.).

Їхні діти: Михайло (09.11.1901 р.н.), Елеонора (12.08.1902 р.н.), Борис (23.03.1903 р.н.), Феодора (20.08.1905 – 07.07.1924), Лідія (1906 р.н.).

 

Церква села Слобідки-Широуцької. Фото 1920-х років.

Холдевич Никанор Іванович (1867 р.н.) – син причетника Архангело-Михайлівської церкви села Балківці-Верхні Хотинського повіту, Івана Михайловича Холдевича (1844–1918) та Марії Георгіївни (1847 р.н.). Народився 4 листопада 1867 року.

15 червня 1884 року закінчив Зарожанське двокласне міністерське училище. Далі працював помічником вчителя Балкоуцького народного училища. З 1 жовтня 1887 року до 1 жовтня 1889 року перебував на посаді законовчителя церковно-приходської школи села Щербинці Хотинського повіту. Далі, до 1 жовтня 1893 року був на тій же посаді в селі Бедраж. Потім, до 27 травня 1896 року, вчив співу в училищі села Віішори Хотинського повіту. З 8 лютого 1899 року був вчителем співу в Секурянському чоловічому народному училищі.

27 травня 1896 року, за резолюцією єпископа Акерманського Аркадія (О.Є. Філонов) він допущений до виконання обов’язків псаломщика при церкві Петра і Павла міста Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту. 25 серпня того ж року, він затверджений штатним псаломщиком. У 1908 році він переміщений до Свято-Михайлівської церкви села Васієни 1-го округу Кишинівського повіту, але майже відразу, 5 вересня 1908 року повернутий на перш займане місце в м. Сокиряни – за власним проханням, зважаючи на незнання ним молдавської мови. 16 жовтня 1909 року він призначений дияконом при тій же церкві, з залишенням на вакансії псаломщика. 10 грудня 1910 року Н. Холдевич переміщений до Свято-Миколаївської церкви села Ширівці-Нижні 4-го округу Хотинського повіту (сучасне село Ширеуць в Бричанському районі Республіки Молдова). Там він служив і за даними на 1930 рік[41].

З 1911 року вчив дітей співу в в Широуцькому народному училищі. З 21 грудня 1912 року перебував на посаді вчителя співів в Широуцькій церковнопарафіяльній школі і в церковно-приходській школі Слобідка-Широуцька 5-го округу Хотинського повіту (сучасне село Слобозія-Ширеуць в Бричанському районі Республіки Молдова)[42].

Дружина: Черноуцан Зиновія Іванівна (1866 р.н.) – дочка священика Свято-Миколаївської церкви села Препеліца Сорокського повіту, Іоанна Яковича Черноуцана (1828 р.н.) та Параскеви Григорівни (1832 р.н.). Вчилася в Кишинівському єпархіальному жіночому училищі. Багато років працювала вчителькою.

Їхні діти: Дмитро (24.10.1893 р.н.), Лідія (29.01.1897 р.н.).

 

Холдевич Никон Михайлович (1850–1917) – син священика Архангело-Михайлівської церкви села Балківці-Верхні Хотинського повіту, Михайла Васильовича Холдевича (1809 р.н.) та Порфирії Олександрівни Іванович (1811 р.н.). Народився 17 листопада 1850 року. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

30 квітня 1868 року визначений на місце паламаря при соборній Олександро-Невській церкві повітового міста Хотин Бессарабської області. 18 січня 1871 року звільнений за штат. З 20 листопада 1875 року перебував виконуючим посаду псаломщика при Архангело-Михайлівській церкві села Балківці-Верхні 1-го округу Хотинського повіту[43]. 20 липня 1895 року був звільнений з духовного звання[44].

Помер 26 січня 1917 року[45].

Дружина: Віра Василівна (1853 р.н.).

Їхні діти: Іларіон (1881–14.03.1884), Ольга (07.03.1887–17.04.1890), Никанор (28.03.1890 р.н.), Віссаріон (04.06.1895 р.н.).

 

 

 

_______________________________________________________________________

[1] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Царе-Константиновскую церковь города Хотина, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1889 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Хотина за 1889 р. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 293. – Арк. 11зв.

[2] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 694.

[3] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1916. – № 39. – С. 214.

[4] Думиника И. Храм Успения Божией Матери cела Кирсово. Исторические аспекты. / Научный редактор доктор-хабилитат исторических наук Н. Червенков; Науч. О-во Болгаристов Респ. Молдова. – Кишинэу: «S.Ş.B.», 2012. – С. 77.

[5] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории Св.-Димитриевской церкви села Рукшин 1-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1913 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Рукшин за 1910-1913 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 249. – Арк. 268зв.

[6] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории Свято-Димитриевской церкви с. Поляна 1-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1914 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Поляна за 1905-1907, 1911, 1914, 1916 роки. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 214. – Арк. 193зв – 194.

[7] Формулярная ведомость о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, находящихся в селении Форосна Хотинского уезда, при церкви Святых Архистратигов Михаила и Гавриила, за 1829 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1829 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 42. – Арк. 116зв – 117.

[8] Ведомость о церкви Святых Архистратигов Михаила и Гавриила Хотинского уезда селения Форосна, за 1840 год // Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1840 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 26. – Арк. 192зв.

[9] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцать четвертого числа Бессарабской области Хотинского уезда селения Форосны, принадлежащего помещику Георгию Дуке, о состоящих при одноприходной Архангело-Михайловской церкви о священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 172зв – 173.

[10] Ведомость о Свято-Димитриевской церкви Хотинского уезда селения Рукшина, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 337зв.

[11] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Хотинского уезда селения Каплевки, за 1862 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1862 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 139. – Арк. 50зв.

[12] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1879. – № 21. – С. 411.

[13] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцать четвертого числа Бессарабской области Хотинского уезда селения Форосны, принадлежащего помещику Георгию Дуке, о состоящих при одноприходной Архангело-Михайловской церкви о священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 172зв – 173.

[14] Ведомость о церкви Святых Архистратигов Михаила и Гавриила Хотинского уезда селения Форосна, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 53зв.

[15] Ведомость о Преподобно-Параскевиевской церкви Хотинского уезда селения Малинешт, за 1866 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости 2-го округа Хотинского уезда за 1866 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 150. – Арк. 141зв.

[16] Исповедная роспись о людях православного исповедания бывших и не бывших у исповеди и святого причастия, данная из Кишиневской духовной консистории в Параскевиевскую церковь с. Малинешт 2-го округа Хотинского уезда, на 1867 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Исповедные росписи церковных приходов 2-го округа Хотинского уезда за 1867 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 154. – Арк. 611.

[17] Петранич Н. Летопись Успенско-Богородичной церкви села Сынжеры Хотинского уезда Кишиневской епархии (Продолжение) // КЕВ, 1915. – № 33. – С. 809.

[18] Формулярная ведомость о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, находящихся цынута Хотинского в селении Синжере, за 1811 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов Хотинского уезда за 1811 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 13. – Арк. 102зв – 103.

[19] Петранич Н. Летопись Успенско-Богородичной церкви села Сынжеры Хотинского уезда Кишиневской епархии (Продолжение) // КЕВ, 1915. – № 33. – С. 809.

[20] Ведомость о церкви 1-го округа Хотинского уезда села Толбурян, за 1904 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1904 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 202. – Арк. 190зв.

[21] Ведомость о церкви 1-го округа Хотинского уезда сел Толбурян и Левинцы, за 1905 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1905 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 206. – Арк. 190зв.

[22] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 692-693.

[23] Ведомость о церкви Святых апостолов Петра и Павла, что в селении Ленковцах, 1-го округа Хотинского уезда, за 1904 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости церквей Благочиния 1-го округа Хотинского уезда за 1904 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 201. – Арк. 114зв.

[24] Ведомость о церкви Святых Апостолов Петра и Павла, что в селении Ленковцах, 1-го округа Хотинского уезда, за 1905 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1905 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 206. – Арк. 113зв.

[25] Формулярный список о службе законоучителя Хотинского уездного училища священника Царе-Константиновской г. Хотина церкви Иоанна Холдевича. Составлен 20 октября 1890 года // Формулярные списки учителей и служащих начальных училищ Бессарабской губернии. – НАРМ, ф. 162, оп. 1а, спр. 22. – Арк.82зв – 83.

[26] Ведомость о церкви Святых Апостолов Петра и Павла, что в селении Ленковцах, 1-го округа Хотинского уезда, за 1905 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1905 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 206. – Арк. 113зв.

[27] Ведомость о церкви Святых Апостолов Петра и Павла, что в селении Ленковцах, 1-го округа Хотинского уезда, за 1905 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1905 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 206. – Арк. 114зв.

[28] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 693 – 695.

[29] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Царе-Константиновскую церковь г. Хотина 1-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1888 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Хотина за 1888 р. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 290. – Арк. 66зв.

[30] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви 2-го округа Хотинского уезда с. Балкоуц-Высших, за 1867 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости 2-го округа Хотинского уезда за 1867 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 155. – Арк. 113зв – 114.

[31] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви селения Балкоуц-Высших 1-го округа Хотинского уезда, за 1904 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1904 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 202. – Арк. 42зв.

[32] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Гвіздівці (Гвоздоуци) за 1918-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 46. – Арк. 39зв.

[33] Исповедная роспись о людях православного исповедания бывших и не бывших у исповеди и святого причастия, данная из Кишиневской духовной консистории в Михайловскую церковь с. Балкоуц Высших 2-го округа Хотинского уезда, на 1867 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Исповедные росписи церковных приходов 2-го округа Хотинского уезда за 1867 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 154. – Арк. 507.

[34] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1869. – № 10. – С. 68.

[35] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда села Александрян, церкви приписной к Св.-Васильевской м. Единец, состоящей в Единецком приходе, за 1878 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов 5-го округа Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 8зв.

[36] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда селения Высших Балкоуц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 126зв.

[37] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви 2-го округа Хотинского уезда с. Балкоуц-Высших, за 1867 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости 2-го округа Хотинского уезда за 1867 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 155. – Арк. 112зв – 113.

[38] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви 2-го округа Хотинского уезда с. Балкоуц-Высших, за 1867 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости 2-го округа Хотинского уезда за 1867 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 155. – Арк. 112зв – 113.

[39] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 696 – 697.

[40] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 697.

[41] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 697 – 698.

[42] Ведомость о Свято-Николаевской церкви, состоящей в с. Широуцах-Низших Хотинского уезда Кишиневской епархии в 4-м округе, за 1915 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1915 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 223. – Арк. 78зв.

[43] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви селения Балкоуц-Высших 1-го округа Хотинского уезда, за 1892 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1892 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 194. – Арк. 35зв.

[44] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1895. – № 22. – С. 452; Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1895. – № 16. – С. 270.

[45] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Балківці за 1917-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 16, спр. 4. – Арк. 29зв – 30.

Залиште свій коментар