Православне духовенство Північної Бессарабії: БИХОВСЬКІ

Автор: admin

Олексій Мандзяк

 

 

Продовжуємо публікувати статті із серії «Православне духовенство Північної Бессарабії», в яких нами надані короткі біографічні дані про священно-і церковнослужителів, які служили в XVIII-XX ст. при церквах населених пунктів церковно-адміністративних округів колишнього Хотинського повіту, які нині розташовані в Чернівецькій області України і суміжних районах Республіки Молдова. Нагадуємо, що кожна стаття буде присвячена носіям конкретного прізвища. На цей раз річ йдеться про представників роду Биховських.

 

Биховський Василь Іванович (1847–1885) – син священика Свято-Димитріївської церкви села Бурдюг Хотинського повіту, Івана Хрісанфовича Биховського (1816–1891) та Олени Микитівни (1820 р.н.). 15 червня 1869 року закінчив Кишинівську духовну семінарію[1].

29 листопада 1869 року висвячений на священика і визначений на служіння при Свято-Вознесенській церкві села Колінківці 2-го округу Хотинського повіту[2]. 6 березня 1873 року переміщений до Свято-Катерининської церкви села Котюжани 4-го округу Хотинського повіту[3].

Помер 24 березня 1885 року в Котюжанах. Похований біля церкви[4].

Дружина: Барус Марія Харитонівна (1852 р.н.) – дочка священика Харитона Костянтиновича Баруса (1831–1897) та Катерини Миколаївни (1834 р.н.).

Їхні діти: Павло (1870 р.н.), Василь (01.01.1875 р.н.), Віра (25.05.1881–21.07.1881), Надія (25.05.1881 – 18.07.1881)[5], Віктор (05.03.1885–31.05.1930).

 

Биховський Василь Васильович (1875 р.н) – син священика Свято-Катерининської церкви села Котюжани Хотинського повіту, Василя Івановича Биховського (1847–1885) та Марії Харитонівни Барус (1852 р.н.). Народився 1 січня 1875 року в селі Котюжани Хотинського повіту[6]. 15 червня 1897 року закінчив Кишинівську духовну семінарію[7].

Свято-Вознесенська церква с. Медвежа

З 17 травня 1898 року перебував на посаді священика при Свято-Вознесенській церкві села Медвежа (рум. Medveja) 4-го округу Хотинського повіту (тепер в Бричанському районі Республікии Молдова). 28 грудня того ж року визначений на посади завідуючого і законовчителя Медвежської церковнопарафіяльної школи[8].

З 1907 року був депутатом на Єдинецькому училищному з’їзду. У 1909-1915 роках перебував на посаді наглядача за викладанням Закону Божого в міністерських і земських школах 4-го округу Хотинського повіту. З 1909 року значився помічником окружного благочинного того ж округу[9].

У 1900 році отримав подяку від єпархіального начальства. 11 грудня 1901 року йому надане архіпастирське благословення. 8 січня 1905 року нагороджений набедреником, а 30 березня 1911 року – фіолетовою скуфією. 27 березня 1917 року нагороджений камилавкою.

Дружина: Гримальська Стефаніда Георгіївна (11.11.1879 р.н.) – дочка священика Георгія Федоровича Гримальського (1852–1916) та Олімпіади Миколаївни Євтушинської (1858 р.н.). Навчалася в Кишинівському духовному училищі. Вінчалися 26 квітня 1898 року в Архангело-Михайлівській церкві села Балкоуци-Нижні 5-го округу Хотинського повіту[10].

Їхні діти: Антоніна (25.02.1899 р.н.), Клавдія (19.05.1903 р.н.), Євгенія (17.05.1907 р.н.), Валентина (12.03.1912 р.н.).

 

Биховський Василь Хрісанфович (1819–1894) – син священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинського цинуту, Хрісанфа Тимофійовича Биховського (1790 р.н.) та Катерини Михайлівни (1792 р.н.). В семінарії не навчався –отримав домашню освіту.

30 травня 1836 року за указом Кишинівської духовної консисторії визначений на посаду паламаря при Архангело-Михайлівській церкві села Романківці Хотинського повіту. 12 травня 1841 року, за власним проханням переміщений до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинського повіту[11]. 30 травня 1845 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар. 18 жовтня 1848 року тим же архієпископом він висвячений на диякона до тієї ж церкви[12]. Там він прослужив до кінця свого життя.

Помер 17 лютого 1894 року. Похований на парафіяльному цвинтарі[13].

Дружина: Марія Іванівна (1825 р.н.).

Їхні діти: Мелетій (1850 – 16.09.1867), Іван (1852 р.н.), Онисим (1854 р.н.), Григорій (1857–27.02.1912), Микола (1859–25.02.1904), Володимир (25.05.1861–09.05.1919), Олександр (05.05.1864 р.н.), Семен (21.05.1866 р.н.).

 

Биховський Віктор Васильович (1885–1930) – син священика Свято-Катерининської церкви села Котюжани Хотинського повіту, Василя Івановича Биховського (1847–1885) та Марії Харитонівни Барус (1852 р.н.). Народився 5 березня 1885 року[14].

7 червня 1899 року закінчив Бричанське двохкласне училище в м. Бричани Хотинського повіту Бессарабської губернії. 22 листопада 1902 року закінчив повний курс Кишинівського псаломщицького класу при Архієрейському Домі[15].

Свято-Катерининської церкви с. Котюжани, 1920-ті рр.

22 листопада 1902 року за резолюцією єпископа Акерманського Аркадія (О.Є. Філонов) визначений виконуючим посаду псаломщика при Свято-Покровській церкві села Волошкове 5-го округу Хотинського повіту[16]. У жовтні 1906 року був призваний на військову службу. 8 грудня 1910 року за резолюцією єпископа Акерманського Никодима визначений виконуючим посаду псаломщика при Архангело-Михайлівській церкві села Пригородок 1-го округу Хотинського повіту. 26 вересня 1911 року затверджений на цій посаді[17]. З 7 листопада 1913 року знаходився на посаді псаломщика при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Тарасоуци 2-го округу Хотинського повіту (сучасне село Тарасівці Чернівецької області)[18].

Помер 31 травня 1930 року.

Дружина: Бурага Анна Василівна (1892 р.н.) – із царан села Тарасоуци. Вінчалися 13 листопада 1915 року в церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Тарасоуци Хотинського повіту[19].

Їхні діти: Валентина (19.04.1916 р.н.), Аркадій (01.02.1918 р.н.), Вікторія (24.10.1919 р.н.), Клавдія (05.01.1922 р.н.).

 

Биховський Володимир Костянтинович (1842 р.н.) – син священика Свято-Покровської церкви села Селище Хотинського повіту, Костянтина Тимофійовича Биховського (1805-1886) та Катерини Никифорівни Чернявської (1811 р.н.). Навчався в Кишинівській духовній семінарії, яку закінчив у 1865 році[20].

12 вересня 1865 року висвячений на священика до Свято-Миколаївської церкви Колікоуци, яке нині розташоване в Бричанському районі Республіки Молдова. З 12 червня 1866 року служив священиком при церкві Преподобної Параскеви села Ожеве Хотинського повіту. 20 липня 1867 року переміщений до Свято-Михайлівської церкви села Требісоуци Хотинського повіту[21]. З 19 серпня 1872 року служив священиком при Олександро-Невській церкві села Яноуци (Іванівці)[22]. 21 січня 1888 року, за власним проханням, переміщений до Свято-Покровської церкви містечка Бричани 3-го округу Хотинського повіту. 14 квітня 1901 року переміщений до Свято-Троїцької церкви села Тецкани 4-го округу Хотинського повіту. 27 серпня 1912 переміщений до церкви Іоанна Златоуста села Перерита Хотинського повіту.

4 грудня 1888 року призначений депутатом по 3-му округу Хотинського повіту. 10 листопада 1890 року затверджений на посаді благочинного 3-го округу Хотинського повіту. Двічі обирався на посаду депутата по 3-му округу Хотинського повіту. 26 жовтня 1900 року звільнений з посади благочинного церков того ж округу.

15 квітня 1878 року нагороджений бархатною фіолетовою скуфією від єпархіального начальства[23]. Ухвалою Святішого Синоду від 29 березня – 9 квітня 1883 року за № 637, за заслуги по духовному відомству, нагороджений камилавкою. У 1890 році, визначенням Святішого Синоду, за службу по духовному відомству, нагороджений наперсним хрестом від Святішого Синоду. 6 травня 1897 року, за службу по єпархіальному відомству, нагороджений орденом Святої. Анни III-го ст. У 1911 році, за визначенням Святішого Синоду від 23-28 березня, за № 2188, удостоєний сану протоієрея[24].

Дружина: Марія Олександрівна Черноуцан (1846 р.н.) – дочка дяка села Колікоуци Хотинського повіту, Олександра Васильовича Черноуцана (1815-1875) та Єлизавети Іванівни (1822–1898).

Їхні діти: Олексій, Зіновій (1880 р.н.), Микола (1881 р.н.), Неоніла (06.08.1884 р.н.), Олександра (1893 р.н.), Алла і Ніна.

За даними на 1883 рік, Олександра вчилася в жіночому єпархіальному училищі, і ще троє дітей навчалися в духовно-навчальних закладах. Пізніше її взяв за дружину Семен Жовмір, котрий з 1916 року служив священиком при церкві села Пригородок Хотинського повіту.

«19 грудня 1899 року син священика м. Бричани Хотинського повіту, Олексій Володимирів, син Биховський, на дійсну Його Імператорської Величності службу в Кишинівську духовну Консисторію в число канцелярських служителів 2-го по походженню розряду».

Зіновій навчався в Єдинецькому духовному училищі[25].

Алла була одружена з учителем народних училищ Березюком.

Базар в Яноуцах біля Олександро-Невської церкви. Фото 1920-х рр.

Биховський Григорій Тимофійович (1797 р.н.) – син священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинської райї, Тимофія Васильовича Биховського († 1812 р.) та Ксенії Стефанівни (1766 р.н.). В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

У 1816 році визначений дячком до церкви села Новоселиця, при якій служив його батько[26]. 6 грудня 1821 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Димитрієм (Д.І. Сулима) висвячений на диякона до церкви Різдва Пресвятої Богородиці того ж села Новоселиця Хотинського цинуту[27].

Дружина: ? (рано овдовів).

Їхні діти: Асинефа (1821 р.н.)[28].

 

Биховський Діонісій Іванович (1844 р.н.) – син священика Свято-Димитріївської церкви села Бурдюг Хотинського повіту, Івана Хрісанфовича Биховського (1816–1891) та Олени Микитівни (1820 р.н.). Народився в селі Кельменці Хотинського повіту.

15 червня 1867 року закінчив Кишинівську духовну семінарію – за другим розрядом[29]. 28 грудня 1869 року висвячений на священика до Свято-Миколаївської церкви села Болбока Хотинського повіту[30]. Далі перевівся в Подільську єпархію.

 

Биховський Іван Хрісанфович (1816–1891) – син священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинського цинуту, Хрісанфа Тимофійовича Биховського (1790 р.н.) та Катерини Михайлівни (1792 р.н.). В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

30 травня 1836 року визначений на місце паламаря при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинського повіту. 19 березня 1837 року перейменований на дячка при цій же церкві[31]. У 1839 році переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Кельменці Хотинського повіту. 4 травня 1845 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на диякона до Архангело-Михайлівської церкви села Ларга Хотинського повіту. 8 травня 1845 року тим же архієпископом висвячений на священика до Свято-Димитріївської церкви села Бурдюг Хотинського повіту[32]. У літку 1868 року переміщений до Свято-Покровської церкви села Вовчинець Хотинського повіту[33]. З жовтня 1883 року і до листопада 1884 року також тимчасово виконував посаду священика при Свято-Вознесенській церкві села Бабин 3-го округу Хотинського повіту[34].

У 1859 році нагороджений бронзовою медаллю в пам’ять війни 1853-1856 рр. і бронзовим наперсним хрестом на Володимирській стрічці[35]. У 1885 році нагороджений скуфією[36].

Помер 3 грудня 1891 року в с. Бурдюг[37].

Дружина: Олена Микитівна (1820 р.н.).

Їхні діти: Анна (1842 р.н.), Діонісій (1844 р.н.), Василь (1847–1885), Костянтин (1850 р.н.), Єлизавета (1852 р.н.), Віра (1862 р.н.).

 

Биховський Ілля Тимофійович (1803 р.н.) – син священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинської райї, Тимофія Васильовича Биховського († 1812 р.) та Ксенії Стефанівни (1766 р.н.). В семінарії не навчався – отримав домашню освіту[38].

4 березня 1825 року за указом Кишинівської духовної дикастерії визначений на місце другого дячка при церкві Покрова Пресвятої Богородиці села Селище Хотинського повіту[39]. 20 травня 1845 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар. 11 жовтня 1847 року тим же архієпископом висвячений на диякона, до тієї ж церкви – на окладі дячка[40]. Там він служив і за даними на 1865 рік[41].

Дружина: Анна Стефанівна (1807 р.н.).

 

Биховський Костянтин Тимофійович (1805–1886) – син священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинської райї, Тимофія Васильовича Биховського († 1812 р.) та Ксенії Стефанівни (1766 р.н.). В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

Церква Покрова Пресвятої Богородиці с. Селище

11 травня 1827 року визначений на місце паламаря при церкві рідного йому села Новоселиця[42]. 26 квітня 1836 року, за власним проханням і за розпорядженням Кишинівської духовної консисторії переведений на місце дячка при тій же церкві[43]. 3 червня 1840 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Димитрієм (Д.І. Сулима) висвячений на священика до церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Селище Хотинського повіту[44]. У 1846 році також призначений співробітником Кишинівського духовного піклування[45]. Священик Свято-Покровської церкви села Данківці Хотинського повіту. 19 липня 1871 року переміщений до Свято-Димитріївської церкви села Бурдюг Хотинського повіту[46]. Далі служив при церкві села Вовчинець 3-го округу Хотинського повіту[47]. У 1873 році визначений виконуючим посаду настоятеля[48]. У 1884 році вийшов за штат.

У 1852 році архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) нагороджений набедреником. У 1860 році нагороджений бронзовою медаллю в пам’ять війни 1853-1856 рр. і бронзовим наперсним хрестом на Володимирській стрічці. 16 листопада 1876 року удостоєний благословення з грамотою від Святішого Синоду[49]. 26 березня 1877 року нагороджений бархатною фіолетовою скуфією від Святішого Синоду[50].

Помер 30 березня 1886 року в селі Вовчинець, коли вже був за штатом. Похований в селі Селище біля церкви[51].

Дружина: Чернявська Катерина Никифорівна (1811 р.н.) – дочка священика села Коболчин Хотинського повіту, Никифора Прокоповича Чернявського (1777 р.н.).

Їхні діти: Олена (1833 р.н.), Єлизавета (1835 р.н.), Порфирія (1840 р.н.), Володимир (1842 р.н.), Мелетій (1845-21.02.1901), Олімпіада (20.07.1846 р.н.), Ксенія (1849 р.н.).

 

Биховський Матвій Павлович (1822–1880) – син дячка при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинського цинуту, Павла Тимофійович Биховського (1793 р.н.) та Олени Матвіївни (1804 р.н.). Народився 4 березня 1822 року[52]. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

Свято-Успенська церква с. Комарів. Фото Андрія Бондаренка

У січні 1839 року визначений на один рік на місце паламаря при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинського повіту. 30 квітня 1840 року визначений на місце дячка при Свято-Успенській церкві села Комарів того ж повіту. 21 липня 1845 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар. 20 липня 1846 року архієпископом Іринархом висвячений на диякона до Архангело-Михайлівської церкви села Кельменці. 9 грудня 1851 року ти же архієпископом висвячений на священика до Свято-Покровської церкви села Вороновиця Хотинського повіту[53]. 14 березня 1860 року переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Ржавинці, того ж повіту. 27 вересня 1867 року переміщений до Свято-Вознесенської церкви села Рингач 2-го округу Хотинського повіту[54]. З 7 вересня 1874 року – священик церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Тарасівці 2-го округу Хотинського повіту[55]. Там він прослужив до кінця свого життя.

У 1855 році отримав подяку від єпархіального начальства «за примноження свічкового прибутку». У 1856 році «за старанне виконання священицьких обов’язків» нагороджений набедреником. У 1860 році нагороджений бронзовим наперсним хрестом на Володимирській стрічці і світлобронзовою медаллю на Андріївській стрічці в пам’ять війни 1853-1856 рр.

Помер 5 травня 1880 року[56].

Дружина: Стефанида Василівна (1826 р.н.). Померла до 1867 року[57].

Їхні діти: Марфа (1846–09.02.1903), Кипріян (1850 р.н.).

 

Биховський Мелетій Костянтинович (1845–1901) – син священика Костянтина Тимофійовича Биховського (1805–1886) та Катерини Никифорівни Чернявської (1811 р.н.)[58]. Народився в селі Селище Хотинського повіту. 15 червня 1865 року закінчив Кишинівську духовну семінарію – в звані студента.

Некролог по смерті о. М.К. Биховського (Кишинівські єпархіальні відомості, 1901, № 7)

15 червня 1865 року визначений на посаду учителя в Кишинівському духовному училищі – по класу Святої історії, арифметики, нотного співу і чистописання. 1 вересня того ж року затверджений на посаді помічника інспектора вищеназваного училища, на якій перебував до 20 грудня[59].

16 березня 1869 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Антонієм (О.А. Шокотов) висвячений на священика до Свято-Троїцької церкви села Тецкани Хотинського повіту, де він прослужив 32 роки.

З 1869 до 1875 року був помічником окружного благочинного і депутатом. 4 листопада 1875 року визначений на посаду наглядача за викладання Закону Божого в церковнопарафіяльних школах 4-го округу Хотинського повіту[60]. У 1876-1878 роках знаходився на посаді окружного цензора проповідей. З 1878 до 1882 року перебував на посаді благочинного 4-го округу Хотинського повіту.

15 січня 1875 року удостоєний подяки від єпархіального начальства. 28 лютого того ж року архієпископом Кишинівським і Хотинським Павлом (П.В. Лебедєв) нагороджений набедреником. 15 квітня 1878 року нагороджений бархатною фіолетовою скуфією від Святішого Синоду[61]. У 1891 році отримав в нагороду камилавку від Святішого Синоду. У 1901 році нагороджений золотим наперсним синодальним хрестом[62].

Помер 21 лютого 1901 року.

Дружина: Євтущинська Ольга Миколаївна (1853 р.н.) – дочка священика Миколи Івановича Євтущинського (1812 р.н.) та Єфросинії Йосифівни (1823 р.н.). Вінчалися 16 лютого 1869 року в церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Михалкове Хотинського повіту[63].

Їхні діти: Олексій (1870 р.н.), Надія (05.07.1877 р.н.), Людмила (02.09.1882 р.н.), Георгій (23.04.1884 р.н.).

 

Биховський Микола Володимирович (1881 р.н.) – син священика Володимира Костянтиновича Биховського (1842 р.н.) та Марії Олександрівни Черноуцан (1846 р.н.). Народився в селі Яноуци (Іванівці) Хотинського повіту. 15 червня 1905 року закінчив Кишинівську духовну семінарію[64].

18 вересня 1905 року висвячений на священика до Свято-Димитріївської церкви села Перерита 4-го округу Хотинського повіту. 27 серпня 1912 року переміщений до Свято-Троїцької церкви села Тецкани 4-го округу Хотинського повіту. 22 вересня того ж року призначений на посаду законовчителя в місцевій міністерській школі. 1 березня 1931 року визначений до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка того ж повіту[65].

З 8 липня 1910 року був членом благочинницької ради 4-го округу Хотинського повіту.

10 квітня 1910 року нагороджений набедреником. 28 березня 1914 року нагороджений фіолетовою скуфією[66]. У 1922 році нагороджений камилавкою.

Дружина: Євгенія Михайлівна (05.05.1886 р.н.).

 

Биховський Павло Тимофійович (1793 р.н.) – син священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинської райї, Тимофія Васильовича Биховського († 1812 р.) та Ксенії Стефанівни (1766 р.н.). Отримав домашню освіту.

12 червня 1817 року визначений на посаду дячка при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинського цинуту[67]. У 1836 році виключений з духовного звання.

Дружина: Олена Матвіївна (1804 р.н.).

Їхні діти: Матвій (04.03.1822–05.05.1880), Марія (1824 р.н.), Єлизавета (1831 р.н.), Євфимія (1834 р.н.)[68], Ірина (1836 р.н.)[69].

 

Биховський Семен Хрісанфович (1818–1838) – син священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинського цинуту, Хрісанфа Тимофійовича Биховського (1790 р.н.) та Катерини Михайлівни (1792 р.н.). В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

30 травня 1836 року визначений на посаду другого дячка при Архангело-Михайлівській церкві села Сербичани 2-ї частини Хотинського повіту[70].

Помер 22 серпня 1838 року.

 

Биховський Спиридон Хрісанфович (1824–1908) – син священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинського цинуту, Хрісанфа Тимофійовича Биховського (1790 р.н.) та Катерини Михайлівни (1792 р.н.). Народився 12 грудня 1824 року. В семінарії не навчався – отримав освіту від приватних вчителів.

12 червня 1846 року єпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар і призначений на місце дячка-псаломщика при Свято-Димитріївській церкві села Кормань Хотинського повіту. Деякий час він служив при Олександро-Невській церкві села Яноуци 3-го округу Хотинського повіту. 26 червня 1903 року вийшов за штат[71].

14 липня 1904 року нагороджений Золотою медаллю з написом «за старанність», для носіння на шиї на Анненській стрічці.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці с. Новоселиця

Дружина друга: Туницька Онисія Мартинівна (1827–1896) – дочка священика Іоанно-Богословської церкви села Каплівка Хотинського цинуту, Мартина Тимофійовича Туницького (1791 р.н.) та Килини Федорівни (1796 р.н.). Померла 21 липня 1896 року в селі Кормань[72].

Їхні діти: Василь (1850 р.н.), Олександра (1852 р.н.), Анна (1859 р.н.), Надія, Віра (1864 р.н.), (1972 р.н.).

Помер 20 грудня 1908 року в Іванівцях[73].

 

Биховський Тимофій Васильович – із сім’ї духовного звання. В семінарії не навчався – отримав освіту від приватних вчителів.

Священик церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинської райї.

Помер у 1812 році.

Дружина: Ксенія Стефанівна (1766 р.н.) – із сім’ї духовного звання. Померла після 1837 року.

Їхні діти: Павло (1793 р.н.), Хрісанф (1790 р.н.), Григорій (1797 р.н.), Ілля (1803 р.н.), Костянтин (1805–1886).

 

Биховський Хрісанф Тимофійович (1790 р.н.) – син священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинської райї, Тимофія Васильовича Биховського († 1812) та Ксенії Стефанівни (1766 р.н.). В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

8 квітня 1804 року визначений дячком до церкви, при якій служив його батько[74]. 3 грудня 1812 року екзархом і митрополитом Гавриїлом (Г.Г. Бенулеску-Бодоні) висвячений на священика до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинського цинуту[75].

10 травня 1827 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Димитрієм (Д.І. Сулима), «за доброчесну поведінку» нагороджений чорною скуфією[76].

Дружина: Катерина Михайлівна (1792 р.н.).

Їхні діти: Іван (1816–03.12.1891), Семен (1818–22.08.1838), Василь (1819–17.02.1894), Санфіра (1821–19.09.1898), Єлизавета (1823 р.н.), Спиридон (12.12.1824–20.12.1908), Олена (1826 р.н.), Олімпія (Олімпіада) (1830 р.н.)[77].

 

 

___________________________________________________________________________

[1] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 49.

[2] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1869. – № 24. – С. 194.

[3] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1873. – № 7. – С. 92.

[4] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Екатериненскую церковь селения Котюжан 4-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших на 1885 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 19, спр. 74. – Арк. 177зв – 178.

[5] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Св.-Екатерининскую церковь села Котюжан 4-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1881 год. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 972. – Арк. 8зв – 9, 32зв – 33.

[6] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Екатериненскую церковь селения Котюжаны 4-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших на 1875 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 19, спр. 17. – Арк. 343зв – 344.

[7] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 111.

[8] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви, состоящей 4-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Медвеже, за 1915 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1915 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 223. – Арк. 201зв.

[9] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви, состоящей 4-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Медвеже, за 1915 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1915 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 223. – Арк. 201зв.

[10] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Св.-Архангело-Михайловскую церковь села Балкоуц 5-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1898 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 19, спр. 43. – Арк. 105зв – 106.

[11] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Новоселицы, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 414зв.

[12] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Новоселицы, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 137зв.

[13] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Рождество-Богородичную церковь села Новоселицы 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1894 год // Книга регистрации актов о рождении, браке и смерти по с. Новоселица Кельменецкого р-на за 1894-1897 гг. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 566. – Арк. 163зв – 164.

[14] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Екатериненскую церковь селения Котюжан 4-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших на 1885 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 19, спр. 74. – Арк. 158зв – 159.

[15] Ведомость о Чудо-Архангело-Михайловской церкви, состоящей в 1-ом округе Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Пригородке, за 1910 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1910 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 214. – Арк. 179зв – 180зв.

[16] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 372.

[17] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 372.

[18] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1913. – № 46-47. – С. 375.

[19] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Тарасівці за 1911-1917 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 16, спр. 85. – Арк. 347зв – 348.

[20] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 42.

[21] Curdinovschi V. Cele mai biserici de lemn din jud. Hotin – Basarabia (după datele excursiei din anul 1915) // Revista Societăţii Istorico-Arheologice Bisericeşti din Chişinău. – Chișinău: Tipografia Uniunii Clericilor Ortodocși din Basarabia, 1925. – Vol. XVI. – P. 73.

[22] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1872. – № 19. – С. 438.

[23] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1878. – № 11. – С. 122 – 123.

[24] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – Сокиряни: «Сокирянщина», 2016. – С. 372-373.

[25] Бессарабский губернский статистический комитет. Листки первой всеобщей переписи населения 1895 года по Хотинскому уезду. Единецкое духовное училище. – НАРМ, ф. 151, оп. 1, спр. 72. – Арк. 15зв.

[26] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского 2-й части уезда селения Новоселицы, за 1837-й год // Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 298зв.

[27] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда села Новоселицы, за 1830-й год // Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830-й год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 157зв – 158; Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда села Новоселицы, за 1832-й год // Клировые ведомости церквей Хотинского уезда за 1832-й год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 48. – Арк. 180зв-181.

[28] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцатого дня Бессарабской области, Хотинского уезда, селения Новоселицы одноприходной Рождество-Богородичной церкви, состоящей на имении Молдавского княжества дворянина каминаря Константина Петрова Казимира, о числе наличных священно-церковнослужителях, их женах и их мужеска и женска пола детях // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковно-служителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 407зв – 408.

[29] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 45.

[30] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1870. – № 1. – С. 5-6.

[31] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского 2-й части уезда селения Новоселицы, за 1837-й год // Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 299зв.

[32] Ведомость о Димитриевской церкви Хотинского уезда селения Бордюга, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 406зв.

[33] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1868. – № 3, 1-го августа. – С. 28.

[34] Книга регистрации актов о рождении, браке и смерти по с. Бабин Кельменецкого р-на за 1881-1886 гг. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 489.

[35] Ведомость о Свято-Димитриевской церкви Хотинского уезда селения Бордюга, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 128зв.

[36] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1885. – № 7. – С. 80.

[37] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Димитриевскую церковь села Бурдюга 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1891 год // Книга регистрации актов о рождении, браке и смерти по с. Бурдюг Кельменецкого р-на за 1886-1891 гг. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 500. – Арк. 19зв – 20.

[38] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 373 – 374.

[39] Ведомость о Покровской церкви Бессарабской области Хотинского уезда селения Селища, за 1830 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 116зв.

[40] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 373-374.

[41] Ведомость о Покровской церкви Хотинского уезда селения Селища, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 96зв.

[42] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда села Новоселицы, за 1830-й год // Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830-й год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 158зв – 159; Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда села Новоселицы, за 1832-й год // Клировые ведомости церквей Хотинского уезда за 1832-й год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 48. – Арк. 181зв-182.

[43] Клировая ведомость о священно-и церковнослужителях их женах и детях мужеска и женска пола, находящихся селения Новоселицы при Рождество-Богородичной церкви, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 299зв – 300.

[44] Ведомость о Покровской церкви Хотинского уезда селения Селища, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 96зв.

[45] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 374.

[46] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1871. – № 16. – С. 198.

[47] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 374.

[48] Послужные списки церковно-служителей Кишиневской епархии. – НАРМ, ф. 208, оп. 3, спр. 5371. – Арк. 31зв.

[49] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1877. – № 1. – С. 2.

[50] Высочайшие и синодальные награды // КЕВ, 1877. – № 9. – С. 195.

[51] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Селище за 1879-1886 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 117. – Арк. 376зв – 377.

[52] Ведомость о церкви Рождества Пресвятой Богородицы 2-го округа Хотинского уезда селения Тарасоуц, за 1879 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1879 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 185. – Арк. 119зв.

[53] Ведомость о Покровской Богородичной церкви Хотинского уезда селения Вартиковец, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 350зв.

[54] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда 2-го округа селения Рынгача, за 1867 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости 2-го округа Хотинского уезда за 1867 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 155. – Арк. 28зв.

[55] Ведомость о церкви Рождества Пресвятой Богородицы 2-го округа Хотинского уезда селения Тарасоуц, за 1879 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1879 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 185. – Арк. 119зв – 120зв.

[56] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1880. – № 11. – С. 241.

[57] Исповедная роспись о людях православного исповедания бывших и не бывших у исповеди и святого причастия, данная из Кишиневской духовной консистории в Архангело-Михайловскую церковь 2-го округа Хотинского уезда с. Ржавинец, на 1867 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Исповедные росписи церковных приходов 2-го округа Хотинского уезда за 1867 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 154. – Арк. 46.

[58] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 374.

[59] Ведомость о Свято-Троицкой церкви 4-го округа Хотинского уезда с. Тицкан, за 1886 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1886 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 188. – Арк. 54зв.

[60] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1875. – № 21. – С. 377.

[61] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1878. – № 11. – С. 122.

[62] Гримальский С. Священник с. Тицкан, Хотинского уезда, Мелетий Быховский (некролог) // КЕВ, 1901. – № 7. – С. 153.

[63] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Михалкове за 1860-1873 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 82. – Арк. 262зв – 263.

[64] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – Сокиряни: «Сокирянщина», 2016. – С. 374-375.

[65] Mișcarea în cler // Episcopia Hotinului: Foaie eparhială oficială. – Bălţi-Chișinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească», 1931. – № 6. – P. 69.

[66] Ведомость о церкви, состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в с. Тицканах, за 1915 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1915 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 223. – Арк. 104зв.

[67] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда села Новоселицы, за 1830-й год // Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830-й год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 158зв – 159; Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда села Новоселицы, за 1832-й год // Клировые ведомости церквей Хотинского уезда за 1832-й год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 48. – Арк. 181зв-182.

[68] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцатого дня Бессарабской области, Хотинского уезда, селения Новоселицы одноприходной Рождество-Богородичной церкви, состоящей на имении Молдавского княжества дворянина каминаря Константина Петрова Казимира, о числе наличных священно-церковнослужителях, их женах и их мужеска и женска пола детях // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковно-служителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 407зв – 408.

[69] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского 2-й части уезда селения Новоселицы, за 1837-й год // Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 299зв.

[70] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Сербичан, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 214зв.

[71] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – Сокиряни: «Сокирянщина», 2016. – С. 375.

[72] Книга реєстрації актів про народження, шлюб та смерть громадян с. Кормань церкви Святого Дмитрія (Сокирянський р-н) за 1892-1900 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 742. – Арк. 188зв – 189.

[73] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Св.-Александро-Невскую церковь седа Яноуц, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших на 1908 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Іванівці (Яноуци) за 1907-1909 рр.– ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 45.

[74] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского 2-й части уезда селения Новоселицы, за 1837-й год // Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 298зв.

[75] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда села Новоселицы, за 1830-й год // Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830-й год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 157зв – 158; Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда села Новоселицы, за 1832-й год // Клировые ведомости церквей Хотинского уезда за 1832-й год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 48. – Арк. 180зв-181.

[76] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского 2-й части уезда селения Новоселицы, за 1837-й год // Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 298зв.

[77] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцатого дня Бессарабской области, Хотинского уезда, селения Новоселицы одноприходной Рождество-Богородичной церкви, состоящей на имении Молдавского княжества дворянина каминаря Константина Петрова Казимира, о числе наличных священно-церковнослужителях, их женах и их мужеска и женска пола детях // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковно-служителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 407зв – 408.

Залиште свій коментар