Православне духовенство Північної Бессарабії: ЧЕРНЯВСЬКІ

Автор: admin

Олексій Мандзяк

 

Продовжуємо публікувати статті із серії «Православне духовенство Північної Бессарабії», в яких нами надані короткі біографічні дані про священно-і церковнослужителів, які служили в XVIII-XX ст. при церквах населених пунктів церковно-адміністративних округів колишнього Хотинського повіту, які нині розташовані в Чернівецькій області України і суміжних районах Республіки Молдова. Нагадуємо, що кожна стаття буде присвячена носіям конкретного прізвища. На цей раз річ йде про представників роду Чернявських.

Чернявський Варлаам Федорович (1875 р.н.) – син священика Федора Дмитровича Чернявського (1848 р.н.) та Катерини Філіпівни (1854 р.н.). Народився 25 березня 1875 року в селі Недобоївці Хотинського повіту. 15 червня 1892 року закінчив Хотинське повітове училище.

25 червня 1895 року за указом Кишинівської духовної консисторії визначений виконуючим посаду псаломщика при Архангело-Михайлівській церкві села Крива 4-го округу Хотинського повіту. 23 лютого 1898 року за резолюцією єпископа Акерманського Аркадія (О.Є. Філонов) затверджений на посаді. 14 грудня 1908 року єпископом Акерманським Никодимом висвячений на диякона до тієї ж церкви[1]. З 1918 року – священик при Архангело-Михайлівській церкві села Білівці 2-го округу Хотинського повіту. Там він служив і за даними на 1930 рік[2].

25 вересня 1897 року був нагороджений темнобронзовою медаллю для носіння на грудях на стрічці державних кольорів «за труди по першому загальному перепису населення»

Дружина: Надія Іліївна (10.01.1879 р.н.).

Їхні діти: Федір (22.04.1898 р.н.), Віра (30.01.1901 р.н.), Іван (19.05.1902 р.н.), Юліан (21.06.1905 р.н.), Неоніла (07.05.1911 – 17.01.1918), Феодора (08.06.1913 р.н.), Михайло (10.08.1921 р.н.)[3].

 

Чернявський Василь Никифорович (1819–1889) – син священика Свято-Миколаївської церкви села Коболчин Хотинського цинуту, Никифора Прокоповича Чернявського (1777–182?) та Феодосії (1782 р.н.). В офіційній біографії зазначено, що він народився 28 лютого 1819 року. В реальності, про що свідчать церковні книги, сталося це на два роки раніше – в 1817 році.

За офіційними даними на 1835 рік він служив дячком при Свято-Миколаївській церкві в Коболчині Хотинського повіту. Того ж року, 5 жовтня, йому було видано підтвердження про призначення його паламарем (дяком) до цієї церкви. Щоправда, прослужив він на цій посаді всього лише три місяці. Взявши

VA_037

благословення у рідних, 16 січня 1836 він надходить послушником в Гиржавський Вознесенський монастир в Оргеївському повіті. У монастирі Василь прожив близько п’яти років. Там ним «оволоділа така жага знання», що він в 1841 році звертається в Святий Синод з проханням про прийняття його в який-небудь навчальний заклад. Його прохання було схвалено, і на 23-му році життя, він вперше сів за шкільну лаву.

Його першим навчальним закладом стало Кишинівське повітове училище, де він провчився чотири роки. З 1 вересня 1845 року до липня 1851 року Василь навчається в Кишинівській духовній семінарії. У цей же період свого життя, він за своїм власним проханням був пострижений у чернецтво і висвячений на священика для служіння в Хрестовій церкві у вільні від шкільних занять години і дні. Якщо говорити більш точно, спираючись на дати, то хронологія описаних подій така: 4 квітня 1848 року Василь Чернявський пострижений у чернецтво з ім’ям Варлаам, 6 травня висвячений у сан ієродиякона, а 9 травня – у сан ієромонаха, був економом архієрейського дому.

Після закінчення в 1851 році семінарії у званні студента, 14 листопада того ж року він був визначений настоятелем Фрумошського на честь Успіня Пресвятої Богородиці монастиря, з возведенням у сан ігумена. У листопаді 1852 року він відправляється в Санкт-Петербург, де в 1853–1855 роках навчається в Санкт-Петербурзькій Духовній академії.

У 1858 році, після захисту дисертації «Про зміни в чині літургій Іоанна Златоустого, Василя Великого та Григорія Двоєслова, зазначених у Поморських відповідях і Мечі Духовному», 13 березня затверджений у ступені магістра. У тому ж році, 6 листопада його призначають учителем Катеринославської духовної семінарії, а з 23 березня 1859 року – він інспектор тієї ж семінарії. У Катеринославській губернії він надовго не затримується. Вже 11 вересня 1859 року Варлаам переведений в рідну для нього Бессарабію, до Кишинівської духовної семінарії, де став інспектором і викладачем літургіки, гомілетики (вчення про церковний проповідництві) і церковного законознавства. 15 квітня 1860 року він стає настоятелем Фрумошського монастиря, а 6 грудня того ж року зведений у сан архімандрита.

30 грудня 1861 року архімандрит Варлаам призначений виконуючим обов’язки ректора Кишинівської духовної семінарії, а з 20 липня 1862 року по 21 січня 1874 року був ректором цього навчального закладу. Разом з навчальними посадами, з 13 серпня 1862 року на його плечі лягли обов’язки настоятеля Курковського Богородице-Різдвяного монастиря. Разом з М. Скворцовим о. Варлаам налагодив випуск «Кишинівських Єпархіальних Відомостей», які почали виходити з 1 квітня 1867, і був їхнім першим редактором.

У 1874 році, 21 січня архімандрит був викликаний на череду богослужінь в Санкт-Петербург. Будучи вже в Санкт-Петербурзі, 10 лютого 1875 року Варлаам призначений і 14 лютого хіротонізований на єпископа Тотемського, вікарія Вологодської єпархії [5, с. 627]. Через півтора року, 9 вересня 1876 року його призначають єпископом Виборзьким, другим вікарієм Санкт-Петербурзької єпархії. 26 липня 1880 архімандрит Варлаам був призначений єпископом Мінським і Туровським.

За своє совісне ставлення і старанність на всіх займаних посадах архімандрит Варлаам не раз удостоювався різного роду нагород. 30 червня 1859 року від Святішого Синоду отримав золотий наперсним хрест. За ревне служіння був нагороджений 6 квітня 1865 року орденом святої Анни III ступеня, 16 квітня 1868 року – орденом святої Анни II ступеня з імператорською короною і 12 квітня 1870 року – орденом святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня. 27 березня 1879 року єпископ Варлаам був нагороджений орденом Святої Анни I ступеня. В 1889 році нагороджений орденом святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня.

Помер Василь Никифорович Чернявський 21 травня 1889 року в Мінську[4].

 

Чернявський Георгій Дмитрович (1853 р.н.) – син священика Свято-Миколаївської церкви села Коболчин Хотинського повіту, Дмитра Никифоровича Чернявського (1820 р.н.) та Стефанії Михайлівни (1823 р.н.). Народився 23 травня 1853 року. Навчався в Кишинівському нижчому приходському училищі. Закінчив 1-й клас Кишинівської духовної семінарії.

13 серпня 1877 року визначений виконуючим посаду псаломщика до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кишло-Салієво 4-го округу Хотинського повіту. 4 березня 1885 року затверджений на посаді[5]. Там він служив і за даними на 1925 рік[6].

Ухвалою Святішого Синоду від 23-28 березня 1911 року за № 2188, він удостоєний благословення Святішого Синоду, з грамотою.

Дружина перша: Меланія Василівна (1859–1904). Померла 20 січня 1904 року[7].

Дружина друга: Гашко Василина Дометіївна (25.03.1877 р.н.) – дочка псаломщика Архангело-Михайлівської церкви села Бурланешти Хотинського повіту, Дометія Георгійовича Гашко (1840–1895) та Олександри Георгіївни (1844–1906)[8]. Вінчалися 10 червня 1905 року в церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Кишло-Салієво[9].

Їхні діти: Іван (1879 – 20.05.1881), Аристарх (04.05.1881 р.н.)[10], Ананій (01.10.1883 р.н.)[11], Марія (23.01.1886–11.09.1887), Ольга (12.03.1890 р.н.)[12], Віра (20.07.1891 р.н.), Надія (01.07.1894 р.н.)[13], Варлаам (21.09.1896 – 08.09.1897), Дмитро (1897–18.12.1897), Петро (01.07.1906 р.н.)[14], Раїса (24.06.1908 р.н.), Андрій (29.11.1911–19.12.1911), Володимир (01.03.1914 р.н.).

 

Чернявський Георгій Никифорович (1821–1882) – син священика Свято-Миколаївської церкви села Коболчин Хотинського цинуту, Никифора Прокоповича Чернявського (1777–182?) та Феодосії (1782 р.н.). Народився 23 квітня 1821 року (в некролозі значиться 1824 рік). Навчався в Кишинівському духовному приходському училищі[15].

Після закінчення семінарії прийнятий в Подільську єпархію. 21 листопада 1847 року Високопреосвященним Арсенієм висвячений на священика до церкви села Ляшовці Могилівського повіту. В 1854-1874 роках знаходився на посаді депутата Градського округу Могилівського повіту. У 1859 і 1869 роках виправляв посаду благочинного 1-го округу Могилівського повіту. З 1867 до 1875 року також був на посаді співробітника окружного піклувальника і голови місцевого церковно-приходського піклування. З 1871 до 1877 року був законовчителем Ляшовецького народного однокласного народного училища. 16 серпня 1878 року визначений настоятелем Ольгопільського Градського собору, а 28 вересня того ж року призначений законовчителем Ольгопільського двокласного міського училища. 4 грудня 1878 року о. Георгій затверджений на посаді благочинного 1-го округу Ольгопільського повіту. 7 грудня того ж року затверджений у званні директора Ольгопільського міської в’язниці. 4 травня 1880 року висвячений на протоієрея[16].

19 листопада 1854 року, за старанну службу, нагороджений набедреником, в 1863 році – фіолетовою скуфією, а в 1866 році – камилавкою. В 1875 році нагороджений наперсним хрестом. Мав бронзовий хрест і таку ж медаль на честь Кримської війни.

Рано овдовів. Дітей не мав.

Помер 24 червня 1882 року в селі Ольгополь (тепер у Чечельницькому районі Вінницької області України).

 

Чернявський Димитрій – з духовного звання, син причетника з Хотинської райї. В семінарії не навчався – отримав освіту від приватних вчителів.

30 лютого 1769 року він отримав грамоту від митрополита Проілавського, Томаровського, Хотинського, усього узбережжя Дунайського і Дністровського й цілої України Ханської, Даниїла, про те, що він висвячений на священика до Свято-Успенської церкви села Сокиряни. Прослуживши там близько двох років, покинув село і перебрався за Дністер – служив на парафіях в Херсонській губернії[17].

 

Чернявський Дмитро Никифорович (1820 р.н.) – син священика Свято-Миколаївської церкви села Коболчин Хотинського цинуту, Никифора Прокоповича Чернявського (1777–182?) та Феодосії (1782 р.н.). Навчався в Кишинівському духовному приходському училищі.

9 березня 1842 року визначений на посаду паламаря при Свято-Миколаївській церкві с. Коболчин. 9 березня 1845 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на диякона до Архангело-Михайлівської церкви села Ломачинці Хотинського повіту. 28 травня 1849 року тим же архієпископом, висвячений на священика до Свято-Миколаївської церкви рідного йому села Коболчин Хотинського повіту[18]. Там він служив і за даними на 1854 рік.

Дружина: Стефанія Михайлівна (1823 р.н.).

Їхні діти: Катерина (1842 р.н.), Іоанн (1843–16.01.1897), Федір (1849 р.н.), Георгій (1853 р.н.).

 

Чернявський Дмитро Феодосійович (1831 р.н.) – син священика Архангело-Михайлівської церкви села Ломачинці Хотинського повіту, Феодосія Никифоровича Чернявського (1796–1843) та Марії Миколаївни (1802 р.н.). Вчився в нижчому відділенні Кишинівського повітового училища.

 

22 квітня 1849 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар і визначений на посаду дячка при Архангело-Михайлівській церкві села Ломачинці Хотинського повіту. 8 травня 1851 року висвячений на диякона до церкви Успіння Пресвятої Богородиці м. Сокиряни, того ж повіту[19]. Там він служив і за даними на 1853 рік.

Дружина: Анна Данилівна (1833 р.н.).

Їхні діти: Філіп (1851 р.н.).

 

Чернявський Євсевій Никифорович (1849 р.) – син священика Никифора Матвійовича Чернявського (1812 р.) та Олександри Петрівни (1821 р.). Народився 22 червня 1849 року в селі Наславча Сорокського повіту[20]. 15 червня 1873 року закінчив Кишинівську духовну семінарію.

У 1873 році за розпорядженням єпархіального начальства визначений на посаду псаломщика при Свято-Миколаївській церкві села Калараш Оргеївського повіту[21]. 2 червня 1874 року висвячений на священика і направлений служити при Свято-Вознесенській церкві села Колінківці 2-го округу Хотинського повіту[22]. У тому ж році затверджений законовчителем у місцевій школі[23]. 17 листопада 1876 року священик Свято-Миколаївської церкви села Грозинці 2-го округу Хотинського повіту Євсевій Чернявський переміщений в село Варзарешти 5-го округу Оргеївсткого повіту в якості помічника настоятеля місцевої Свято-Михайлівської церкви[24]. Незабаром був звільнений за штат. 29 березня 1880 року визначений на місце священика при Свято-Покровській церкві села Паланка 5-го округу Оргеївського повіту[25].

6 лютого 1875 року затверджений на посаді помічника благочинного 2-го округу Хотинського повіту. Тоді ж був обраний депутатом на загальноєпархіальні з’їзди[26].

Дружина: Марія Георгіївна.

Їхні діти: Авксентій (14.02.1875 р.н.)[27].

 

Чернявський Іоанн Дмитрович (1843–1897) – син священика Свято-Миколаївської церкви села Коболчин Хотинського повіту, Дмитра Никифоровича Чернявського (1820 р.н.) та Стефанії Михайлівни (1823 р.н.). З 1 вересня 1859 року вчився в Кишинівській духовній семінарії, яку закінчив 15 червня 1865 року – за першим розрядом.

18 серпня 1865 року митрополитом Грецьким Ієрофієм висвячений на священика до церкви Успіння Пресвятої Богородиці містечка Сокиряни Хотинського повіту. У 1867 році за власним проханням, переміщений до Трьохсвятительської церкви села Стурзовка Ясського повіту. 29 вересня 1870 року, за власним проханням. переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Каракушани Хотинського повіту[28].

У 1867 році, за розпорядженням Кишинівської духовної консисторії призначений цензором проповідей і помічником благочинного 4-го округу Хотинського повіту. Благочинний 4-го округу Хотинського повіту.

Помер 16 січня 1897 року в Каракушанах[29].

Дружина: Марія Іванівна (1845–1915). Померла 28 грудня 1915 року в Сокирянах[30].

Їхні діти: Варлаам (1867 р.н.), Леонід (1870–07.11.1877), Януарій (1872 р.н.), Марія (28.06.1875 р.н.), Іван (17.10.1877 р.н.), Дмитро (04.08.1880–02.02.1881), Людмила (08.06.1882 р.н.), Святослав (08.06.1882–08.08.1882).

Марія 9 січня 1898 року одружилася з вчителем народного училища села Шилівці Хотинського повіту, Петром Павловичем Звинка.

 

Чернявський Іван Іванович (1877 р.н.) – син священика Іоанна Дмитровича Чернявського (1843–1897) та Марії Іванівни (1845 р.н.). Народився 17 жовтня 1877 року в селі Каракушани Хотинського повіту[31].

У 1896 році закінчив Єдинецьке духовне училище – за першим розрядом. 30 липня 1902 року закінчив Кишинівську духовну семінарію – в званні студента[32].

30 серпня 1902 року єпископом Акерманським Аркадієм (О.Є. Філонов) висвячений на священика до Свято-Миколаївської церкви села Строєшти 2-го округу Хотинського повіту[33]. З 1908 року служив священиком при Свято-Миколаївській церкві с. Грозинці 2-го округу Хотинського повіту[34]. У 1912 році переміщений до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Шилівці 2-го округу Хотинського повіту. З 1927 року – настоятель Архангело-Михайлівської церкви села Липник 6-го округу Сорокського повіту[35]. Там він служив і за даними на 1930 рік.

Дружина: Раєцька Віра Петрівна (14.09.1885 р.н.) – дочка священика Петра Євграфовича Раєцького (1856 р.н.) та Олександри Олександрівни Війнічук (1861 р.н.). Закінчила Кишинівське єпархіальне жіноче училище. Вінчалися 22 липня 1902 року в церкві Різдва Пресвятої Богородиці с. Шилівці 2-го округу Хотинського повіту[36].

Їхні діти: Анна (1903 р.н.), Євгенія (1905–18.08.1905), Лідія (23.03.1906 р.н.), В’ячеслав (07.10.1907–13.08.1908), Дмитро (21.10.1919 р.н.)[37].

 

Чернявський Лавр Никифорович (1841 р.) – син священика Никифора Матвійовича Чернявського (1812 р.) та Олександри Петрівни (1821 р.). Народився в м. Кишиневі.

З 1862 року і як мінімум до 1877 року перебував на посаді понадштатного паламаря при Свято-Георгіївській церкві міста Кишинева Бессарабської губернії[38].

 

Чернявський Михайло Федорович (1879–1913) – син священика Федора Дмитровича Чернявського (1848–1913) та Катерини Філіпівни Гинска (1852 р.н.).

У 1897 році закінчив Єдинецьке духовне училище. Навчався в псаломщицькому класі в м. Кишиневі. 25 серпня 1898 року визначений виконуючим посаду псаломщика при Свято-Троїцькій церкві села Бановка 1-го округу Ізмаїльського повіту (сучасне с. Баннівка Болградського району Одеської області)[39]. З 1909 року перебував на посаді псаломщика при Свято-Георгій церкві села Ново-Троян 2-го округу Акерманського повіту.

Помер 7 грудня 1913 року[40]

 

Чернявський Никифор Матвійович (1812 р.н.) – син диякона. Навчався в Кишинівському духовному повітовому училищі – 1832 році звільнений за «великим віком».

У 1832 році визначений на посаду паламаря при Архангело-Михайлівському кафедральному соборі міста Кишинева. Тоді ж, за розпорядженням єпархіального начальства, визначений у Архієрейський хор – в розряд басів. 10 листопада 1938 року, за власним проханням, висвячений на диякона до Свято-Георгіївської церкви міста Кишинева. 24 квітня 1840 року переведений на ту ж посаду до Кафедрального собору Різдва Христового. 17 березня 1845 року, за власним проханням, висвячений на священика і направлений служити при Успенській Богородичній церкві села Наславча Сорокського повіту[41]. 30 квітня 1853 року усунений від служби: «тому, що має чорну хворобу», з дозволом по видужанні служити причетником при будь-якій церкві[42].

Церква с. Наславча. Фото 1958 р.

Дружина: Олександра Петрівна (1821 р.н.). Після смерті чоловіка проживала з дітьми в Кишиневі.

Їхні діти: Любов (1839 р.н.), Лавр (1841 р.н.), Христина (15.03.1843 р.н.), Олена (1845 р.н.), Євсевій (22.06.1849 р.н.)[43], Іоанн (01.01.1852 р.н.)[44] та Пелагея (04.05.1854 р.н.).

 

Чернявський Никифор Прокопович (1777–182?) – син паламаря Свято-Успенської церкви села Сокиряни Хотинської райї. Отримав домашню освіту – був навчений батьками писати і читати.

Деякий час служив дяком при Свято-Михайлівській церкві в селі Окниця Хотинської райї. 13 травня 1801 року митрополитом Дорофієм Ставрополіосом висвячений на диякона. За даними на 1814 рік, він вже служив священиком при Свято-Миколаївській церкві села Коболчин Хотинського цинуту. 28 червня 1819 року о. Никифор отримав грамоту від митрополита Кишинівського і Хотинського Гавриїла (Г.Г. Бенулеску-Бодоні), якою йому було підтверджено право служити священиком при коболчинській церкві.

30 жовтня 1818 року за указом Кишинівської духовної дикастерії затверджений на посаді благочинного Коболчинського благочиння Бричанської протопопії 2-ої частини Хотинського цинуту[45].

Отець Никифор був нагороджений хрестом для духовенства в пам’ять війни 1812 року, яким, як відомо, нагороджували всіх священиків Російської православної церкви від митрополитів до приходських священиків включно, які були у сані до 1 січня 1813 року.

Помер у другій половині 1820-х років, в селі Коболчин.

Дружина: Феодосія (1782 р.н.) – дочка дячка. Почила в Бозі раніше чоловіка.

Їхні діти: Феодосій (1796–1843), Катерина (1811 р.н.), Анастасія (1814 р.н.), Василь (1819–1889), Дмитро (1820 р.н.), Георгій (1821–1882).

 

Чернявський Олександр Федорович (1889 р.н.) – син священика Федора Дмитровича Чернявського (1848 р.н.) та Катерина Філіпівни (1854 р.н.). Народився 2 березня 1889 року в селі Негринці Хотинського повіту[46]. 15 червня 1914 року закінчив Кишинівську духовну семінарію.

27 липня 1914 року висвячений на диякона, а наступного дня – на священика до Свято-Успенської церкви села Мамалига 4-го округу Хотинського повіту[47]. 10 травня 1918 року переміщений до Свято-Михайлівської церкви села Кіперчени-Верхні 3-го округу Оргеївського повіту. Далі перебував на посаді священика при Свято-Михайлівській церкві села Динжани 2-го округу Сорокського повіту. За даними на 1930 рік служив при Свято-Георгіївській церкві села Гара Липник (Gara Lipnic) 6 округу Сорокського повіту[48].

У 1922 році нагороджений набедреником.

Дружина: Макковей Софія Анастасіївна (10.02.1890 р.н.) – дочка священика Свято-Успенської церкви села Погонешти 3-го округу Кишинівського повіту, Анастасія Івановича Макковея (1852 р.н.).

Їхні діти: Борис (03.06.1915 р.н.).

 

Чернявський Петро Федорович (1894 р.н.) – син священика Федора Дмитровича Чернявського (1848 р.н.) та Катерини Філіпівни (1854 р.н.). Народився 1 лютого 1894 року в селі Мамалига Хотинського повіту[49].

У 1912 році закінчив Єдинецьке духовне училище – за третім розрядом. Навчався в Кишинівській духовній семінарії.

З 1930 року служив священиком при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Берестя 2-го округу Хотинського повіту[50].

 

Чернявський Прокопій Феодосійович – син священика Свято-Миколаївської церкви села Коболчин Хотинської райї. В семінарії не навчався – отримав освіту від приватних вчителів.

Священик при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни Хотинського повіту (за даними на 1816 рік).

 

Чернявський Федір Варлаамович (1898 р.н.) – син священика Варлаама Федоровича Чернявського (1875 р.н.) та Надії Іліївни (1879 р.н.). Народився 22 квітня 1898 року в селі Крива Хотинського повіту. Закінчив школу псаломщиків.

З 1925 року перебував на посаді псаломщика при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Вартиківці Хотинського повіту[51]. Там він служив до 1926 року.

Дружина: Іванова Зиновія Іларіонівна (1902 р.н.). Вінчалися 7 січня 1922 року в Свято-Миколаївській церкві села Строєшти (Строїнці) 2-го округу Хотинського повіту[52].

 

Чернявський Федір Дмитрович (1848–1913) – син священика Дмитра Никифоровича Чернявського (1820 р.н.) та Стефанії Михайлівни (1823 р.н.). Народився 17 лютого 1848 року в селі Коболчин Хотинського повіту[53]. 15 червня 1874 року закінчив Кишинівську духовну семінарію.

14 вересня 1874 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Павлом, висвячений на священика до Свято-Успенської церкви села Недобоївці 1-го округу Хотинського повіту. 23 листопада 1878 року переміщений до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Тарасоуци 2-го округу Хотинського повіту. 12 жовтня 1879 року визначений настоятелем Архангело-Михайлівської церкви села Гординешти 4-го округу Хотинського повіту. 2 вересня 1881 року переміщений до церкві Успіння Пресвятої Богородиці с. Негринці 4-го округу Хотинського повіту і призначений законовчителем у місцевому народному училищі. З 1892 року перебував на посаді священика при Свято-Успенській церкві села Мамалига 4-го округу Хотинського повіту[54].

13 вересня 1877 року і 31 липня 1878 року отримав благословення від Святішого Синоду. 4 грудня 1883 року йому дозволено використовувати чорну плисову скуфію[55].

Помер 28 грудня 1913 року. Похований біля церкви[56].

Дружина: Гинска Катерина Філіпівна (1852 р.н.) – дочка священика Філіпа Васильовича Гинска  (1826–1911) та Марії Іванівни Лемні (1829–1914)[57]. Народилася в селі Каракушани Хотинського повіту. Вінчалися 21 липня 1874 року в Свято-Димитріївській церкві села Ванчиківці 2-го округу Хотинського повіту[58].

Їхні діти: Варлаам (25.03.1875 р.н.), Федір (24.02.1878 р.н.)[59], Михайло (1879 р.н.), Дмитро (25.01.1881 р.н.), Надія (10.01.1885 – 24.12.1887), Віра (03.03.1887–26.10.1890), Олександр (02.03.1889 р.н.)[60], Єлизавета (21.10.1891 р.н.)[61], Петро (01.02.1894 р.н.)[62].

 

Чернявський Феодосій – син причетника Свято-Успенської церкви села Сокиряни Хотинської райї. В семінарії не навчався – отримав освіту від приватних вчителів.

Як мінімум з 1769 року служив дячком при Свято-Миколаївській церкві села Коболчин Хотинської райї. 7 квітня 1772 року єпископом Радівецьким Досифієм (Хереску) висвячений на священика до тієї ж церкви[63]. Як перший священик Тудосій (Тудосе) він згаданий у відомості про погосподарський перепис Молдавського князівства 1774 року[64].

Дружина: ?

Їхні діти: Прокоп, Матвій.

 

Чернявський Феодосій Никифорович (1796–1843) – син священика Свято-Миколаївської церкви села Коболчин Хотинського цинуту, Никифора Прокоповича Чернявського (1777–182?) та Феодосії (1782 р.н.). Народився в селі Окниця Хотинської райї, В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

У 1818 році за указом Кишинівської духовної дикастерії визначений на посаду дячка при Свято-Миколаївській церкві села Коболчин Хотинського повіту, де його батько був священиком. У 1820 році Феодосій подає прохання до Кишинівської духовної дикастерії, про висвячення його в сан священика. Його прохання було відхилено, тим не менш, 25 вересня 1820 року, єпископом Бендерським і Акерманським Димитрієм (Д.І. Сулима), за благословенням митрополита Кишинівського і Хотинського Гавриїла (Г,Г. Бенулеску-Бодоні), він був висвячений на диякона до Свято-Миколаївської церкви села Коболчин.

Свято-Миколаївська церква с. Коболчин. Фото 1915 р.

6 грудня 1825 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Димитрієм (Д. Сулима) Феодосій Никифорович висвячений на священика до Архангело-Михайлівської церкви села Ломачинці Хотинського повіту[65].

30 липня 1827 року отримав із Кишинівської духовної дикастерії указ «на депутата». В 1827-1841 роках – депутат від округу, а в 1841-1843 роках – на посаді благочинного.

Помер в 1843 році в Ломачинцях.

Дружина: Марія Миколаївна (1802 р.н.). Після смерті чоловіка проживала в містечку Сокиряни.

Їхні діти: Ірина (1821 р.н.), Марія (1822 р.н.), Никифор (1827 р.н.), Прокопій (1829 р.н.), Дмитро (1831 р.н.), Кирило (1834–1854).

 

 

 

[1] Ведомость о Свято-Архангело-Михайловской церкви, состоящей 4-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии в селении Кривой, за 1915 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1915 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 223. – Арк. 52зв.

[2] Episcopia Hotinului. Anuar. / Valeriu Ciobotaru. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1930. – P. 68.

[3] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Білівці за 1903-1904, 1907, 1912, 1913, 1915, 1916, 1921, 1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 17. – Арк. 228зв – 229.

[4] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 711 –713.

[5] Ведомость о Свято-Рождество-Богородичной церкви, состоящей 4-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Кишло-Салиевом, за 1915 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1915 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 223. – Арк. 44зв.

[6] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 713.

[7] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Подвірне за 1901-1905 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 16, спр. 62. – Арк. 148зв – 149.

[8] Ведомость о Свято-Рождество-Богородичной церкви, состоящей 4-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Кишло-Салиевом, за 1915 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1915 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 223. – Арк. 45.

[9] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Подвірне за 1900-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 9, спр. 95. – Арк. 86зв – 87.

[10] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Подвірне за 1881-1887 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 9, спр. 92. – Арк. 9зв – 10.

[11] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Подвірне за 1881-1887 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 9, спр. 92. – Арк. 94зв – 95.

[12] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Подвірне за 1888-1894 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 9, спр. 93. – Арк. 36зв – 37.

[13] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Подвірне за 1888-1894 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 9, спр. 93. – Арк. 227зв – 228.

[14] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Подвірне за 1901-1908 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 9, спр. 96. – Арк. 161зв – 162.

[15] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 713.

[16] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 713 – 714.

[17] Джерела: 1. Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирян-щина», 2015.  – С. 401-404.

[18] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 714.

[19] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 715.

[20] Метрические книги Сорокского уезда за 1849 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 6, спр. 39.

[21] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1873. – № 19. – С. 415.

[22] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1874. – № 13. – С. 286.

[23] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1874. – № 16. – С. 336.

[24] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1877. – № 3. – С. 61.

[25] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1880. – № 7. – С. 139.

[26] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1875. – № 4. – С. 57.

[27] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории Свято-Николаевской церкви 2-го округа Хотинского уезда селения Грозинец, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1875 год. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 625. – Арк. 111зв – 112.

[28] Ведомость о Свято-Архангело-Михайловской церкви села Каракушан 4-го округа Хотинского уезда и священно-церковнослужителях ее, за 1886 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1886 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 188. – Арк. 90зв.

[29] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Архангело-Михайловскую церковь села Каракушаны 4-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1897 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 72, спр. 29. – Арк. 251зв – 252.

[30] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1913-1917 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 138. – Арк. 298зв – 299.

[31] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Св.-Архангело-Михайловскую церковь сел. Каракушаны 4-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1877 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 19, спр. 23. – Арк. 460зв – 461.

[32] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 124.

[33] Ведомость о Свято-Николаевской церкви с. Строешт 2-го округа Хотинского уезда Бессарабской губернии, за 1906 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов 2-го округа Хотинского уезда за 1906 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 207. – Арк. 139зв.

[34] Справочная книга Кишиневской епархии на 1911 год / Составлена и издана Канцелярией Кишиневской духовной консистория. Кишинев: Епархиальная типография, 1911. – С. 210.

[35] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 715-716.

[36] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Шилівці за 1900-1904, рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 358. – Арк. 128зв – 130.

[37] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Шилівці за 1914-1919 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 360. – Арк. 251зв – 252.

[38] Историко-статистическое описание кишиневской Георгиевской церкви, составленное протоиереем сей церкви Лукою Лашковым (Продолжение) // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев: Типография Архиерейского дома, 1878. – № 17, 1-15 сентября. – С. 739.

[39] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1898. – № 20. – С. 362-363.

[40] Умершие // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1913. – № 51. – С. 398.

[41] Ведомость о Свято-Успенской церкви Сорокского уезда селения Наславвча, за 1851 год. – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 211, оп. 6, ед. хр. 49, связка 49.

[42] Ведомость о Свято-Успенской церкви Сорокского уезда селения Наславчи, за 1853 год. – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 211, оп. 6, д. 57.

[43] Метрические книги Сорокского уезда за 1849 год. – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 211, оп. 6, д. 39, связка 39.

[44] Метрические книги Сорокского уезда за 1852 год. – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 211, оп. 6, д. 52, связка 52.

[45] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 717.

[46] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Негренці за 1887-1896 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 9, спр. 31. – Арк. 63зв – 64.

[47] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Мамалыге, за 1915 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1915 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 223. – Арк. 36зв.

[48] Episcopia Hotinului. Anuar. / Valeriu Ciobotaru. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1930. – P. 147.

[49] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Мамалига за 1891-1900 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 9, спр. 79. – Арк. 100зв – 101.

[50] Episcopia Hotinului. Anuar. / Valeriu Ciobotaru. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1930. – P. 75.

[51] Episcopia Hotinului. Date istorice și statistice: 1923–1925. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1925. – P. 125.

[52] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Строїнці за 1911-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 16, спр. 82. – Арк. 349зв – 350.

[53] Ведомость о Успенско-Богородичной церкви 4-го округа Хотинского уезда селения Негринец и священно-церковнослужителях ее, за 1886 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1886 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 188. – Арк. 14зв.

[54] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 717 – 718.

[55] Ведомость о Успенско-Богородичной церкви 4-го округа Хотинского уезда селения Негринец и священно-церковнослужителях ее, за 1886 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1886 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 188. – Арк. 14зв.

[56] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Мамалига за 1908-1915 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 9, спр. 81. – Арк. 182зв – 183.

[57] Ведомость о Ванчикоуцкой Свято-Димитриевской церкви 2-го округа Хотинского уезда, за 1890 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1890 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 193. – Арк. 132зв.

[58] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории церкви 2-го округа Хотинского уезда сел. Ванчикоуц, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1874 год. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 597. – Арк. 23зв.

[59] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Успенскую церковь села Недобоуц 1-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1878 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб та смерть громадян с. Недобоївці церкви Успіння Пресвятої Богородиці (Хотинський р-н) за 1871-1879 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 807. – Арк. 324зв – 325.

[60] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Негренці за 1887-1896 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 9, спр. 31. – Арк. 63зв – 64.

[61] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Мамалига за 1891-1900 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 9, спр. 79. – Арк. 11зв – 12.

[62] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Мамалига за 1891-1900 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 9, спр. 79. – Арк. 100зв – 101.

[63] Tit Simedrea. Catastivul de hirotonii al Episcopiei Rădăuțului pe anii 1752–1782 // Calendar creştin pe anul bisect 1944 / Mitropolia Bucovinei. ─ Cernăuţi: Tipografia Mitropoliei Bucovinei, 1944. – P. 100.

[64] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 454.

[65] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 718 – 719.

Залиште свій коментар