Сокирянщина

Узимку 1910 року мені довелося спостерігати цікавий випадок приурочування забиття свиней до певного дня, саме до 20 грудня, на Ігнатія Богоносця, або, як у нас кажуть, «на Гната». Цей звичай я спостерігав у с.с. Шебутинцях і Кормані, Хотинського п., Бессарабської губ., а почасти в сусідньому м. Старій Ушиці Подільск, губ., при чому в перших двох селах він виражений особливо яскраво й носить зазначене в заголовку назвати «свиняче свято».

У цей день не працюють, і коли я, напр., попросив одного селянина допомогти перемінити сани, він відповів, що навряд чи хто дасть свої, тому що «сьогодні свято», коли ж я став розпитувати більш докладно про це «свято», те побачив, що мій співрозмовник не дуже охоче відповідає, як би соромлячись; він пояснив, що: «це свято не велике, жіноче», тобто жінки в цей день не працюють, і цей день присвячений забиттю свиней до наступаючих святок. Заслуговує на увагу факт приховування цього святкування; так, коли я в сусідньому селі хотів перевірити цей факт, те мій співрозмовник від усього відмовлявся, але зрештою сказав, «е яке це свято, так собі».

У Старій Ушиці я лише встановив приурочування забиття свиней до 20 грудня, але святкування цього дня не спостерігав.

Не знаю, наскільки цей звичай забиття свиней «на Гната» розповсюджений в інших місцях, але на українській території, або вірніше на території з українським населенням, цей звичай мені довелося спостерігати вперше.

Цікаво, що паралель цьому звичаю ми знаходимо в болгар.

У Болгарії 20 грудня, коли б’ють свиней до Різдва, тоді починаються поздоровлення – «прийдуть рідні й знайомі подивитися, чи жирна свиня, і скажуть: «честіта ви колєда й до час със здравє!» на що хазяїн: «і вам честіта за багато часів». У колядках, між іншим, співається:

Стані, ніні, пані!

ой колєдо, мій колєдо!

Замжчі ся Божя майка

Від Гната до колєда,

Та сі народі млада Бога…

У Великоросії ми маємо таке приурочування до св. Василя. В Орловській, напр., губернії під новий рік ріжуть однорічного поросята й жарять. Це порося зветься «Кесарецьке», по ім’ю свята 1-го січня на честь Василя Кесарийського. Св. Василь вважається заступником свиней, звідки й приказка: «буває й свиням у році свято». Веселовський у своїх «Розысканиях» вказує на те, що в Західній Європі патронами свиней є, з однієї сторони св. Мартін (15 листопада), а з іншої сторони св. Антоній (17 листопада).

Таким чином, у різних місцях різні святі слугували приводом для перенесення на них існуючих колись язичеських культів. У зазначеній мною місцевості таким святим став св. Ігнатій, так само, як і в болгар.

Що стосується пояснення цього звичаю, те різними дослідниками пропонувалися різні пояснення ролі свині у святочній обрядовості. Розгляд цього питання не входив в моє завдання.

Б. М. Яцимірський

Етнографічна замітка. Джерело: Яцимирский Б.М. «Свиняче свято» // Етнографічний огляд. 1912/ № 3-4. – Москва, 1913. – С. 107 – 109.

Матеріал надано для публікації істориком і письменником О. Мандзяком.