Село Ожеве: клірова відомість 1824 року

Автор: admin

Олексій Мандзяк

 

У 1806 році почалася чергова російсько-турецька війна. У листопаді 1806 року російська армія вступила на територію Молдавського князівства і вже через кілька днів після початку кампанії була зайнята фортеця Хотин, а 29 листопада – столиця Молдавського князівства Ясси. Рескриптом імператора Олександра I від травня 1807 року Хотинська райя, а також території райї Бендерської, Акерманської і Кілійської були передані під безпосереднє управління державної ради Молдавського князівства. Таким чином, Хотинська райя, як цинут у складі Молдавського князівства з 1806 року де факто перебувала під владою Російської імперії.

Коли Молдова і Валахія були зайняті російськими військами, церкви цих князівств знаходилася в формальному підпорядкуванні Константинопольському патріарху. Однак зі зміною політичної ситуації послідкувала й церковна реформа, в результаті якої митрополії Валахії і Молдови були перепідпорядковувані Святішому Синоду Російської православної церкви. Указом імператора Олександра I від 27 березня 1808 року був утворений Екзархат Молдови, Валахії і Бессарабії. До складу новоствореного Екзархату увійшли і парафії Хотинського цинуту, у складі якого були і села Сокирянщини і зокрема село Ожеве, яке нині розташоване в Сокирянському районі Чернівецької області України.

Титульний аркуш клірової відомості церкви села Ожеве за 1824 рік

Главою Екзархату і членом Святішого Синоду Російської Православної Церкви став митрополит Гавриїл (Г.Г. Бенулеску-Бодоні) (1746-1821), який до цього займав наступні посади в церковній ієрархії: митрополит Молдавський (1792 р.), керівник Катеринославської єпархії (1793–1799), митрополит Київський та Галицький (1799–1803). 22 травня 1808 року він дав присягу на вірність Росії. Саме завдяки цьому екзарху в Бессарабії на постійній основі почали укладатися і зберігатися так звані клірові відомості[1].

Клірові відомості були введені Російською православною церквою 20 січня 1769 року під назвою «іменних списків всім особам духовного звання православного сповідання». На території Хотинського повіту перші відомі нам клірові відомості мало чим відрізнялися від послужного списку чиновників або військових і мали відповідну назву – «формулярний список». На перших порах, в ці документи, як ми бачимо в найдавніших із них, які стосуються парафій Сокирянщини і взагалі Хотинського повіту, вносилася така інформація: назва населеного пункту та церкви (іноді рік побудови), кількість дворів і людей, дані про церковно-і священнослужителів (вік, освіта, відомості про їх служіння та нагороди, покарання за провини) із членами їх сім’ї. При чому в клірових відомостях 1811-1829 рр. в інформації про членів сім’ї священо-і церковнослужителів записувалися тільки представники чоловічої статі, – жінки не згадувалися зовсім, якщо не брати до уваги запис про сімейний стан – одружений чи холостяк.

Згідно з указом Синоду від 31 березня 1829 року установлено нову форму клірових відомостей. Тепер цей документ став поділятися на три частини: 1) про церкву (дата побудови і опис церкви, про престоли, начиння, стан церковнопарафіяльних документів і т.д.); 2) формулярні списки причта, з переліком всіх членів сім’ї і відміткою про родинні зв’язки з іншими служителями даної церкви; 3) про прихожан (яких соціальних прошарків прихожани, скільки старообрядців, іновірних та ін.)[2]. На останньому листі обов’язково вказувалося місце розташування церкви у населеному пункті та чи немає перешкод для прибуття до неї людей у будь-яку пору року. На Сокирянщині уведення цих нових форм клірових відомостей відбулося тільки у 1830 році, а деякі церкви отримали бланки тільки у 1831 році.

В подальшому визначений зміст клірових відомостей неодноразово доповнювався. Так, наприклад, відповідно до Статуту духовних консисторій 1841 року, у клірових відомостях належало вказувати розміри церковної землі, оброчні угіддя і кількість грошей в банкових закладах[3]. У 1885 році Собор єпископів, який відбувся у Казані, зобов’язав благочинних робити позначку в клірових відомостях про стан у підвідомчих йому парафіях бібліотек з анти-розкольницькою літературою. Обов’язковою для запису стала інформація про школи: їх кількість, рік заснування, до якого відомства належали, коли засновані та скільки налічували учнів обох статей. Згідно з вказівками про порядок ведення клірових відомостей від 13 лютого 1909 року необхідно було подавати інформацію про кількість і цілісність книг, призначених для читання, які знаходилося в церковній бібліотеці і т.п.[4].

Коли були укладені самі найстаріші клірові відомості в селі Ожеве нам не відомо. Але, те що такий документ датований 1811 роком деякий час зберігався в церковному архіві церкви Святої Преподобної Параскеви села Ожеве Хотинського цинуту – це факт, підтверджений записами в документах Хотинської протопопії. Нажаль, до наших днів цей документ не зберігся. І на цей день, з відомих нам, найстарішою із тих, що «дожили» до нашого часу є клірова відомість 1824 року, яка зберігається в Державному архіві Чернівецької області. Повна назва цього документу наступний: «Формулярная ведомость о священно и церковнослужителях и их мужеского пола детях, находящихся в селении Ожогов Приподобно Параскевской церкви Хотинского цинута, за 1824 год»[5].

Із відомості ми взнаємо, що станом на 1824 рік у селі Ожеве було 115 дворів, проживали 441 особа – 235 осіб чоловічої статі і 206 жіночої. При цьому місцева церква не діяла – вона була спалена[6]. Як свідчать наші дослідження служби здійснювалися в будинку священика. Також місцеві парафіяни навідували православні церкви сіл Василівка і Ломачинці. І так було до 1829 року – тоді в центрі села була побудована нова кам’яна церква: «старанням поміщиків і прихожан». Вона освячена у 1830 році: «будівлею кам’яна, покрита ґонтом, з дерев’яною дзвіницею»[7]

Аркуші з клірової відомості церкви села Ожеве за 1824 рік

Із священо-і церковнослужителів в клірову відомість внесені  дані про священика Василя Синевича і дітей чоловічої статі Федора Томачинського – сина колишнього священика Гавриїла Томачинського. Обидва гарної поведінки і «незаражених п’янкою пристрастю». Із інших доступних нам архівним і друкованих джерел про зазначених осіб узнаємо наступне.

 

Синевич Василь Прокопович (1789 р.н.) – син священика села Кулішівка Хотинського повіту. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

16 серпня 1812 року, єпископом Никодимом, за благословенням єпископа Бендерського і Акерманського Димитрія (Д.І. Сулима), висвячений на священика до церкви Святої Преподобної Параскеви села Ожеве Хотинського повіту[8].

Рано овдовів. Дітей не мав.

Томачинський Гавриїл Стефанович (1758–1812) – з духовного звання. Деякий час служив дячком на Поділлі, а потім при церкві Святої Преподобної Параскеви села Ожеве Хотинської райї. В 1790-х роках єпископом Проїлавським Парфенієм II, висвячений на священика до тієї ж церкви[9].

Дружина: Синевич Анна Прокопіївна (1765 р.н.) – дочка священика церкви Святої Преподобної Параскеви села Ожеве Хотинської райї, Прокопія (Прекупа) Синевича (згадується в відомостях погосподарського перепису Молдавського князівства 1774 року[10]). Померла після 1837 року.

Їхні діти: Федір (1792 р.н.), Параскева (1798 р.н.).

Томачинський Федір Гаврилович (1792 р.н.) – син священика села Ожеве Хотинського повіту, Гаврила Стефановича Томачинського (1758–1812) та Анни Прокопіївни Синевич (1765 р.н.). З 1821 року служив паламарем при церкві Святої Преподобної Параскеви села Ожеве. 6 липня 1827 року одержав повторне визначення на місце паламаря при тій же церкві. 28 травня 1837 року звільнений з посади паламаря і визначений церковним сторожем при тій же церкві[11]. За даними на 1851 рік він проживав в селі Липник Сорокського повіту, де з 22 липня 1844 року, за власним проханням, займав посаду церковного старости. У 1853 році звільнений за штат[12].

Дружина: Темна Анна Романівна (1795 р.н.) – дочка жителя села Ожеве, Романа Темного (1724–1814). Обвінчалися у липні 1814 року.

Їхні діти: Семен (1815 р.н.), Гаврило (1820 р.н.), Марія (1824 р.н.), Єфросинія (1829 р.н.), Михайло (1831 р.н.), Агафія (1834 р.н.), Іван (1835 р.н.).

 

 

__________________________________________________________________

 

[1] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – Сокиряни: «Сокирянщина», 2016. – С. 48-49.

[2] Забелин П.П. Права и обязанности пресвитеров по основным законам Христианской Церкви и церковно-гражданским постановлениям Русской Церкви. Часть I-я. Служебные права и обязанности пресвитеров. – Киев: Типография Г.Т. Корчак-Новичкого, 1884. – С. 387-406; Чижевский И.Л. Церковное письмоводство: Собрание правил, постановлений и форм к правильному ведению оного/ сост. на основании законов и указов святого Правительствующего Синода протоиереем Иоанном Чижевским / Издание 2-е, во многом испр. и доп. – Харьков: Типо-литография Окружного штаба, 1881. – С. 14-27.

[3] Спичак А.В. Эволюция оформления клировых ведомостей в Тобольской епархии в XVIII – начале XX веков // Научный диалог. – Екатеринбург, 2015. – № 12 (48). – С. 330.

[4] Кондратюк Ю. Клірові відомості Волинської єпархії кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. // Волинські історичні записки: Збірник наукових праць / Житомир. держ. ун-т ім. Івана Франка. – Житомир: Полісся, 2008. – Т. 1. – С. 209-210.

[5] Формулярная ведомость о священно и церковнослужителях и их мужеского пола детях, находящихся в селении Ожогов Приподобно Параскевской церкви Хотинского цинута, за 1824 год // Формулярные ведомости Управ-ляющего Хотинского цынута Бричанской протопопии священника Филиппа Лукиянова, за 1824 год. – Державний архів Чернівецької області, ф. 605, оп. 1, спр. 37. – Арк. 101-102.

[6] Формулярная ведомость о священно и церковнослужителях и их мужеского пола детях, находящихся в селении Ожогов Приподобно Параскевской церкви Хотинского цинута, за 1824 год // Формулярные ведомости Управ-ляющего Хотинского цынута Бричанской протопопии священника Филиппа Лукиянова, за 1824 год. – Державний архів Чернівецької області, ф. 605, оп. 1, спр. 37. – Арк. 101зв.

[7] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 258.

[8] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – Сокиряни: «Сокирянщина», 2016. – С. 645.

[9] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 677.

[10] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 456; Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 613.

[11] Ведомость о Преподобно-Параскевской церкви Хотинского уезда помещичьего селения Ожова, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 199зв.

[12] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 677 – 678.

Один відгук на «Село Ожеве: клірова відомість 1824 року»

  1. Руслан в 24.08.2020 at 11:10

    Я настолько значительно полюбил Ваш сайт, собственно что не готов прожить без него и недели

Залиште свій коментар