Сокирянщина у творчості Івана Сергійовича Аксакова

Автор: admin

Іван Сергійович Аксаков (1823 — 1886) — російський публіцист, поет, громадський діяч, один з лідерів слов’янофільського руху, прибічник самодержавія і одночасно критик кріпосництва і російського дворянства. У 1848 став чиновником з особливих доручень при Міністерстві внутрішніх справ Російської імперії і відразу виклопотав собі відрядження до Бессарабії для дослідження тамтешнього розколу.

Необхідність відрядження була пов’язана з частими зносинами закордонних старообрядців з російськими розкольниками. Створення Білокриницький ієрархії (вона ж — Австрійська ієрархія) в 1848 році і відкриття претензії на об’єднання всіх старообрядців попівського толку під її проводом, змусили Російський уряд вжити нагальні заходи по припиненню цих зносин. У Міністерстві внутрішніх справ була створена спеціальна комісія, за дорученням якої І.С. Аксаков у жовтні 1848 року був відряджений до Бессарабії з секретним дорученням, під офіційним приводом ревізії сільських хлібних магазинів та єврейських училищ[1].

У ході поїздки по Бессарабії, збираючи матеріал про розкольників, Аксаков І.С. побував у багатьох куточках цього краю, провів бесіди з рядом агентів, в тому числі з числа самих старообрядців, а також з простими жителями. Його листи з Бессарабії, деколи не поступаються роботам професійного етнографа. Відображають побут, культуру і традиції різноплемінного населення — українців, молдаван і євреїв.

У своїй «Записці про бессарабських розкольників» Аксаков стверджує: «Во исполнение возложенного на меня поручения собрать сведения о настоящем положении раскольничьих сел в Бессарабии, я объездил почти всю эту область…[2]. Певно в силу наших інтересів виникає питання: чи побував він і на Сокирянщині, адже тут знаходяться найстаріші старообрядницькі села — Грубна і Білоусівка?

На жаль, точної ствердної відповіді на це запитання не існує. Нам не відомі будь-які письмові джерела, в яких була б така однозначна відповідь. Не вказують на це й дослідники, які вивчали його доповідь, наприклад, Авксентій Стадницький у статті «Записка І. С. Аксакова «Про бессарабських розкольників», яка була опублікована в 1889 році в Кишинівських єпархіальних відомостях[3]. Та й сам Аксаков ніде не зазначає у своїх листах, що відвідував особисто зазначені села. Так, наприклад, перебуваючи в листопаді 1848 року в Новоселиці він пише в одному зі своїх листів до рідних: «Отсюда отправляюсь разными проселками в Хотин, в Сороки, в Бельцы, в Оргеев, может быть даже загляну в Каменец-Подольский, который в двадцати верстах от Хотина, и потом назад в Кишинев»[4].

Як бачимо, ні про Грубно, ні про Білоусівку він не згадує. Тим не менш, у «Записці про бессарабських розкольників» Аксаков приводить досить цікаві дані про ці села, які можуть представляти інтерес при вивченні історії та культури Сокирянщини. Він пише (переклад автора статті):

«Розкольницькі села у Верхній Бессарабії, скільки я міг дізнатися, наступні: Грубна на землі поміщика Маразлі, Хотинського повіту, Романкоуцкої волості, верст за 40 від Хотина, куди вони приписані міщанами. У Грубні більше 150 родин, які займаються хліборобством і торгівлею. Мешканці, як і взагалі всі росіяни, вважаються в порівнянні з царанами відмінними господарями, підпорядковуючи впливу свого доброго духу і моторності розуму ледачих і безтурботних молдаван[5]. Село їх з усіх боків оточене густим лісом, має церкву, звернену до каплиці, і дзвіницю без дзвонів, замість яких вживають вони чавунне «біло», тобто дошку[6]. Між грубенськими розкольниками самі видатні, як кажуть, Василь Ребіцький і Хома Герасимов, втім, це люди бездоганної поведінки у зовнішньому, поліцейському сенсі цього слова.

Білоусівка, інше село Хотинського повіту, населене молдаванами і липованами[7] разом …»[8].

Олексій Мандзяк


[1] Для І. Аксакова це було не останнє відвідуванням Бессарабії. У 1855 році він у розпал Кримської війни вступив до ополчення, а саме в Серпуховську дружину, яка перебувала під начальством князя Гагаріна і дійшла до Бессарабії. Аксаков був скарбником дружини. При перших звістках про мир, в березні 1856 року, І. С. Аксаков повернувся до Москви.

[2] Аксаков И.С. Отчего так нелегко живется в России? – Москва: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2002. – С. 849.

[3] Стадницкий А. Записка И. С. Аксакова «О бессарабских раскольниках». – Кишинев, 1889. – № 10. – С. 445-460.

[4] Иван Сергеевич Аксаков в его письмах. Часть первая: учебные и служебные годы. – Т. 2.: Письма 1848 – 1851 годов. – Москва, 1888. – С. 50.

[5] Думка Аксакова про ліниву молдаван суб’єктивно, і не має нічого спільного з реальністю. Молдавани завжди відрізнялися працьовитістю. Причини упередженості І. Аксакова до молдаванам і суперечливість його суджень розглянуті в наступній статті: Стати В. Папа рус, мама рус, а Иван – Молдаван. Молдавская этнонимика в произведениях русских авторов // Русин – Кишинев: Общественная ассоциация «Русь», 2007. — № 3 (9). – С. 15 – 35.

[6] Відсутність дзвонів було пов’язано з вийшли в листопаді 1840 імператорським законом «Про заборону церковного дзвону на розкольницьких каплицях». Тому старообрядці користувалися билом.

[7] Липовани — старообрядці попівського напрямки і субетнічна група росіян. У середовищі носіїв субетноніма походження слова «липовани» має кілька варіантів. Варіант перший зводиться до липових основ ікон. Не менш популярним є пояснення своєї назви приховуванням від переслідувачів в липових лісах. На Буковині походження етноніму «липовани» іноді виводять від липового лісу, що ріс біля с. Біла Криниця, де було влаштовано перший старообрядницький монастир. Ще однією версією етимології в народній пам’яті є виведення імені від легендарного «генерала Липень». Більш докладно про ці та інших версіях походження назви «липовани» читайте в дослідженні: Пригарин А.А. Отражение процессов формирования в исторической памяти группы русских старообрядцев на Дунае (окончание) // Гуманитарная мысль Юга России. – Краснодар, 2006. – С. 94 – 116.

[8] Аксаков И.С. Отчего так нелегко живется в России? – Москва: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2002. – С. 854.

Залиште свій коментар