Шлюбні обшуки села Волошкове

Автор: admin

Олексій Мандзяк

 

Серед різного роду документів минулого із яких ми черпаємо знання про наших предків, про життя дідів і прадідів є так звані «Шлюбні обшуки» (рос. — «Обыск брачный»), які складалися в православних церквах перед реєстрацією кожного шлюбу і засвідчували його законність. До окремої книги вносилася інформація про звання, соціальний стан, віросповідання, місце проживання, вік, дієздатність, відсутність близьких ступенів родинного зв’язку, що було б перешкодою для вінчання, рахунок шлюбів, волевиявлення сторін, наявність згоди батьків, відомості про відвідування сповіді і причастя. Обшук підписувався самими нареченими, двома-трьома свідками та причтом церкви.

«Шлюбний обшук» веде свою історію від відомої з початку XVI ст. «вінечної пам’яті» або «вінечного знамення» – указ або дозвіл на вінчання, що давався на ім’я священика, який повинен був вінчати шлюб[1]. У цей документ записувалися дата вінчання, імена нареченого і нареченої, свідків, відомості про проведений обшук. Указом імператриці Катерини ІІ від 14 липня 1765 року «вінечні знамення» і грошові збори з них були скасовані. Тепер, перш ніж вінчатися в церкві, молоді повинні були за тиждень-два повідомити парафіяльному священику про свій намір, який повинен був провести «шлюбний обшук» (перш за все з ціллю виявити чи не є молоді близьким родичами і чи ніхто із них не перебуває вже у шлюбі), на основі якого складався відповідний документ. Синодський указ від 20 листопада 1731 року вимагав фіксації в цьому документі поручителів з місцевих парафіян, які відповідають за достовірність відомостей як про нареченого, так і про наречену. При цьому, однакова форма шлюбних обшуків була складена Синодом і затверджена указом тільки 30 листопада 1837 року[2]. До цього шлюбні обшуки кожного регіону мали свої особливості.

Титульний аркуш «Літопису Свято-Покровської церкви села Волошкове 5-го округу Хотинського повіту» укладеного у 1908 році

На Сокирянщині «Шлюбні обшуки» стали з`являтися тільки після 1832 року, і не одразу у всіх церквах. Зокрема, шлюбні обшуки з 1833 року велися у Архангело-Михайлівській церкві села Ломачинці. За даними на 1852-1853 роки в церквах Сокирянщини ці документи були за наступні роки: з 1843 року в селі Гвіздівці; з 1850 року – села Білоусівка, Василівка, Вашківці, Кулішівка, Мендиківці, Молодове, Непоротове, Романківці, Селище, Шебутинці, Ожеве; з 1851 року – в селах Кормань і Михалкове; з 1852 року – в Свято-Успенській церкві м. Сокиряни; з 1853 року – в селі Коболчин[3].

Очевидно, що велися книги з шлюбними обшуками і в церкві села Волошкове, теж розташованого в Сокирянському районі Чернівецької області. Нагадаємо, що під назвою «Волошкоуци» це село вперше згадується в грамоті господаря Молдавського князівства Олександра Лепушняну від 20 квітня 1554 року, якою він підтвердив передачу логофету Іоанну Могилі (1520–1570) кількох сіл з млинами і ставками, якими володіли його предки і які були куплені ним самим[4]. А перша відома на сьогоднішній день церква у Волошковому була побудована «тамтешніми жителями» і благодійниками у 1706 році і була освячена вона на честь Покрови Пресвятої Богородиці[5].

Коли саме «Шлюбні обшуки» з’явилися в Свято-Покровській церкві села Волошкове нам не відомо. Але сталося це тільки після 27 березня 1808 року, коли указом російського імператора Олександра I був утворений Екзархат Молдови, Валахії і Бессарабії, підпорядкований Святішому Синоду Російської православної церкви, куди були включені і парафії Хотинського цинуту (повіту)[6]. У жовтні 1808 року за розпорядженням екзарха і митрополита, владики Гавриїла (Г.Г. Бенулеску-Бодоні) (1746-1821) в парафіях Екзархату були введені метричні книги, обов’язкове ведення яких на території Російської імперії встановлено «Додатком до Духовного регламенту» 1722 року. В ці книги вносились відомості про хрещення, вінчання і смерть парафіян, а також про перехід людей із різних віросповідань у православну віру[7]. Пізніше до метричних книг були надані і книги для шлюбних обшуків. Але на Сокиряншині це сталося не раніше 1832 року. Теж саме стосується і Волошкового; у «Відомості про Покровську Богородичну церкву Хотинського повіту села Волошкова, за 1830 рік» читаємо: «Обшукової книги при цій церкві немає»[8]. Теж саме написане й у відомості за 1832 рік[9].

Шлюбний обшук про бажання одружитися мешканців с. Волошкове, Костянтина Омеляновича Рибака з Матроною Микитовною Гусар, 1901 рік

 

Свідоцтво про шлюб часів румунської окупації — Євфимія Никифоровича Бурденюка і Анни Луківни Рибак, село Волошкове 1923 рік

У 1907-1908 роках священиком Георгієм Іоанновичем Арвентієвим (1865 р.н.)[10] був написаний «Літопис Свято-Покровської церкви села Волошкове 5-го округу Хотинського повіту», який зберігся до наших днів[11]. У X-му відділі цього літопису, де записане «з якого року є при церкві метричні книги, описи і сповідні розписи, приходо-витратні книги, чи немає яких-небудь особливих документів стародавніх і якщо є то які» знаходимо такий запис: «у повній справності з 1833 р. по теперішній час». І це при тому, що записи в метричних книгах про народження зберігалися починаючи з 1801 року, а про шлюб – з 20 травня 1808 року (хоча відомо, що у 1801 році було здійснено 8 вінчань).

В відомостях про Свято-Покровську церкву за різні роки, зокрема, за 1837 рік, знаходимо уточнення, що перша книга з «Шлюбними обшуками» була передана кліру церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинського повіту на початку 1833 року «за скріпою і печаткою» протопопа 2-ї частини Хотинського повіту, протоієрея Філіпа Васильовича Лук’янова (1793–1835), який на той час служив при Свято-Покровській церкві містечка Бричани[12]. Наступну таку книгу волошківська церква отримала у 1850 році «за скріпою та шнурованою печаткою» благочинного священика, протоієрея Федора Антоновича Паховського (1813–1896)[13]; і т.д. В фондах Державного архіву Чернівецької області нині зберігаються шлюбні обшуки за 1901-1930 роки[14]. Останній відомий нам шлюбний обшук з печаткою церкви села Волошкове був укладений у грудні 1932 року.

Прохання 1913 року про дозвіл вступити в шлюб селян с. Волошково, Микити Пилиповича Микитюка та Марії Михайлівни Чорної

Як бачимо книги з «Шлюбними обшуками» в Волошковому велися практично 100 років. Для краєзнавців і істориків такі документи є неоцінимим джерелом з історії села Волошкове, проте як і будь-якого населеного пункту. А для любителів генеалогії це справжній скарб для складання родоводу…

 

 

_____________________________________________________________________________

[1] Цатурова М.К. Русское семейное право XVI–XVIII вв. – Москва: Юридическая литература, 1991. – С. 25-28.

[2] Полянский П.Л. Правовое регулирование брачно-семейных отношений в российском обществе: история формирования отрасли семейного права. Диссертация на соискание учёной степени доктора юридических наук. – Москва, 2016. – С. 109.

[3] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 54.

[4] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 80-87.

[5] Мандзяк О.С. Свято-Покровська церква села Волошкове // Сайт «Сокирянщина». – 27.01.2020.

[6] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 48-49.

[7] Проте, в церквах Сокирянщини метричні книги у вигляді списків велися ще до цього розпорядження екзарха, як мінімум при Проїлавському митрополиті Парфенії II, а мабуть й раніше. Наприклад, у Свято-Миколаївській церкві села Коболчин станом на 1896 рік зберігалися метричні книги 1790 року.

[8] Ведомость о Покровской-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Волошкова, за 1830 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 172зв.

[9] Ведомость о Покровской церкви Хотинского уезда селения Волошкова, за 1832 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1832 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 48. – Арк. 201зв.

[10] Цей священик 14 березня 1907 року, за розпорядженням єпархіального начальства, «для користі служби», був переміщений від Архангело-Михайлівської церкви села Рублениця 1-го округу Сорокського повіту до Свято-Покровської церкви села Волошкове 5-го округу Хотинського повіту. 21 травня 1912 року, за власним проханням, був направлений до церкви села Винаторь Кишинівського повіту.

[11] В трохи доробленому варіанті цей літопис був відправлений в редакцію «Кишинівських єпархіальних відомостей» – для публікації. Але за не відомими нам причинам, цього не сталося.

[12] Ведомость о Покровской церкви Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Волошкова, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 189зв.

[13] Ведомость о Свято-Покровской церкви Хотинского уезда селения Волошкова, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 592зв.

[14] Книга реєстрації актів про громадян с. Волошкове за 1901-1908 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 34; Книга реєстрації актів про громадян с. Волошкове за 1908-1918 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 36; Книга реєстрації актів про громадян с. Волошкове за 1918-1921 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 39; Книга реєстрації актів про громадян с. Волошкове за 1921-1930 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 157.

Залиште свій коментар