Ювілей «Історії міст і сіл України»

Автор: admin

29 травня 2012 року виповниться 50 років одному з дуже значних для української історії видань — «Історії міст і сіл Української РСР». Саме цей енциклопедичний труд великого колективу авторів лежить в основі більшості сучасних праць з історії населених пунктів України. При чому, це стосується не лише учбових робіт школярів і студентів, а також і більш серйозних краєзнавчих досліджень і наукових праць. Наш сайт також неодноразово публікував окремі матеріали з «Історії…», а саме з одного її томів – «Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область»[1].

На рубежі 1950–1960-х рр. Інститут історії Академії наук УРСР виступив із ініціативою підготувати історико-географічний словник Української РСР енциклопедичного типу, обсяг якого мав скласти 70 томів. До проекту залучалися Інститут суспільних наук АН УРСР у м. Львові, Українське географічне товариство, Київський, Одеський, Львівський, Харківський державні університети та інші провідні наукові, громадські, навчальні інституції у галузі історичної, географічної наук. Проте через недостатню організаційну підготовку, відсутність підтримки з боку владних структур ідея не викликала належної уваги і залишилась нереалізованою, але не безплідною[2]. Важливим наслідком широкої дискусії наукової спільноти навколо пропозиції академічного Інституту історії стало народження нових проектів, одним із яких був довідник «Історія міст і сіл». При цьому слід зауважити, що у вітчизняній історіографії міцні позиції займає переконання у тому, що ідея створення опису історії міст і сіл в цілому по СРСР належить О.М. Горькому, який завжди був великим прихільником ретельного вивчення історії. Саме він колись сказав, що без знання історії, не має майбутнього. Але, то – стосовно СРСР, проте глибший історіографічний аналіз генези ідеї виводить за межі ХХ століття[3].

Автором та адептом концепції «Історії міст і сіл» в тому вигляді, як вони згодом і вийшли у світ, виступило Архівне управління при Раді Міністрів УРСР. Протягом 1960–1961 років, фактично було обґрунтовано доцільність подібного дослідження, визначено його наукове та практичне значення, окреслено структуру видання у цілому, кожної його одиниці зокрема. Загальний обсяг роботи мав скласти 26 томів, тобто кожній самостійній адміністративно-територіальній одиниці УРСР (області та міста республіканського підпорядкування) мав бути присвячений окремий том. Зміст тому повинен включати історико-географічний нарис про регіон та короткі, енциклопедичного характеру довідки про населені пункти області[4]. Належне місце мали посісти історико-географічні, картографічні додатки, схеми, ілюстрації, фотографії тощо. Усвідомлюючи масштабність виконання подібного проекту, представники АУ при РМ УРСР чітко визначилися щодо необхідності широкого залучення громадськості до написання «Історії міст і сіл»[5].

Подібне бачення енциклопедії склалось у результаті спільних нарад-консультацій АУ при РМ УРСР із академічними інститутами історії, економіки, мовознавства та ін.[6] Ілюстрацією наполегливої праці АУ у зазначеному напрямку слугують рядки звіту про діяльність державних архівів Української РСР за 1961 р., які підтверджують чільність із-поміж науково-методичної роботи студій, пов`язаних із становленням і утвердженням засад розбудови схеми довідника з історії міст і сіл УРСР[7].

Важливим рубежем тривалого переходу від ідеї до її практичної реалізації стала доповідна записка начальника Архівного управління при РМ УРСР С. Пількевича на адресу Центрального комітету Компартії України про підготовку та видання довідника за назвою «Історія міст і сіл Української РСР», датована 31 січня 1962 р. Поряд із викладом концепції енциклопедії проголошувалися принципи організації роботи над проектом. Для загального керування та розв`язання науково-методичних питань, пов`язаних із підготовкою довідника, пропонувалось створити Головну редакційну колегію, місцеві редакційні комісії, а вирішення поточних організаційних проблем покласти на Архівне управління[8]. С. Пількевичу належать перші орієнтовні кошториси витрат на підготовку та видання одного й усіх, двадцяти шести, томів довідника[9].

Концепція пройшла апробацію на кущовій нараді істориків-архівістів західних областей України, що відбулася 24–26 квітня 1962 р. у Львові, яка підтримавши її, висловилась за розширення рамок співробітництва фахівців і аматорів із державними архівами з метою виявлення та опрацювання архівних документів тематичного змісту[10]. Активне обговорення теми у наукових колах – підтвердження необхідності, що визріла у лоні історичного процесу розвитку вітчизняної історичної науки, краєзнавства того часу, коли західноєвропейську історіографію охопив бум історії повсякденності.

29 травня 1962 року ЦК КПУ прийняв постанову № 16/18-3 «Про видання «Історії міст і сіл Української РСР», якою офіційно санкціонував початок написання «Історії міст і сіл Української РСР». Цією ж постановою визначалися кількість і поіменний склад Головної редколегії, а обкомам компартії України віддавалося розпорядження утворити обласні редколегії, комісії для керування підготовкою окремих томів довідника. Тому, цю дату і слід вважати датою зародження видання.

Організаційна форма Головної редколегії та редакційних комісій складалася поступово, але від початку було визначено посади голів, їх заступників, секретарів. Кількісний склад, імена – змінювалися. Та незмінним головою Головної редакційної колегії став заступник Голови Ради Міністрів УРСР, доктор історичних наук П. Тронько, якому належить чимала заслуга у реалізації унікального, масштабного проекту.

З метою проведення точніших підрахунків можливих інтелектуальних, матеріальних витрат на підготовку кожного тому і всього видання терміново в загальноукраїнському масштабі було проведено збір кількісної інформації про населені пункти України за такими критеріями: місто, селище міського типу, робітниче селище, село, хутір, залізнична станція[11]. Слід підкреслити, що організатором цієї акції також виступило Архівне управління при Радміні УРСР. У результаті вжитих заходів Головна редколегія орієнтовно визначилася з обсягом тому видання – у 25–30 друкованих аркушів, ємністю проекту у часі та ймовірним терміном його завершення – 1965 р.[12] Дійсність скоригувала дату закінчення роботи над «Історією міст і сіл». Підготовчий, редакторський, видавничий процеси тривали близько 12 років, підсумком яких стали 26 томів енциклопедичного довідника, аналогів якому у світовій практиці не існує й донині, може бути за винятком новітніх електронних довідників та енциклопедій.

Завдяки цілеспрямованим старанням Архівного управління були проведені республіканська конференція істориків-архівістів (1-2 листопада 1963 р., м. Київ ), кущові наради архівістів у Львові, Кам`янцю-Подільському, Полтаві, Херсоні, Києві, Харкові (1962–1967 рр.), які були покликані об`єднати небайдужих до історії рідного краю, зміцнити зв`язки між учасниками проекту і по горизонталі, і по вертикалі, урізноманітнити форми роботи архівістів при написанні довідника, підвести перші підсумки, з`ясувати прорахунки, намітити перспективи дальшої роботи[13]. Значення цих форумів виходить за межі вузько фахових інтересів, оскільки активними учасниками зібрань були й історики, мовознавці, літератори, географи, економісти та представники інших спеціальностей, хто прямо чи опосередковано був пов`язаний із написанням «Історії міст і сіл Української РСР».

Методичне, теоретичне забезпечення проведення робіт заслуговувало дальшого осмислення не вільного від спрощення, оскільки аудиторія споживачів інформації об`єднувала і науковців, і аматорів краєзнавчої справи. Тому рекомендації, вказівки, пам`ятки, настанови установчого, розпорядчого, регламентуючого характеру різко означили тенденцію чіткого, детального опису з поясненнями основоположних моментів викладу матеріалів енциклопедії, які мали скласти науково-популярне історико-краєзнавче прочитання загальної історії України з позицій марксистської методології, непримиренного ставлення до теорій норманістів, безкласовості, «єдиного потоку», «благодатного впливу КПРС на життя і розвиток українського суспільства»[14]. Цілий ряд положень загальних методичних розробок пізніше було розширено та доповнено фахівцями різних галузей знань, адаптовано до регіональної специфіки місцевими редакційними колегіями[15]. Серед тем, які мали вивчатись у першу чергу – це історія післяжовтневого періоду (1917 р.), а саме: громадянська війна, індустріалізація промисловості, колективізація сільського господарства, Велика Вітчизняна війна, відбудова народного господарства в повоєнні роки та ін.[16]

Отже, щоб надати усім учасникам колективної праці певних соціальної та наукової орієнтацій, стимулювати і забезпечити можливістю реалізувати індивідуальні прагнення в єдиному напрямку, сформувати систему уявлень про цілі та необхідність спільних дій для їх досягнень, практичних втілень за участю архівістів було здійснено ґрунтовне з`ясування методики, яка чітко регламентувала вимоги до структури, обсягу довідника, організації роботи над проектом.

Обласні державні архіви при підготовці довідники обмінювалися архівними документами, що дозволяло істотно доповнити історичні відомості.

Історико-краєзнавча книжкова спадщина досліджувалася за зібраннями Державної історичної бібліотеки УРСР, обласних, місцевих, інших бібліотек. Окремо слід відмітити надходження з Державної історичної бібліотеки копій колекції газет 1919–1920 рр.[17]

Реалізації завдань дослідників сприяло звернення до статистичних збірників, бібліографічних покажчиків, каталогів Книжкової палати України, енциклопедичних довідників, мемуарної літератури, фотоальбомів.

Реконструйована історія міст і сіл України стала провідником суттєвих для розуміння традиційних дослідницьких парадигм ХХ ст. факторів: взаємозв`язку між загальною та локальною історією, її мультидетермінованості, відкритості для інвазій інших наук гуманітарного циклу (і не лише).

Важливим для розуміння характеру праці є від початку глибокий інтелектуальний рух у національному масштабі, спрямований на відтворення історії міст і сіл Української РСР, який об`єднав у єдиній меті близько 100 тисяч науковців, аматорів[18] при необтяженості матеріалу термінологічними, понятійно-категоріальними одиницями мови.

Маємо віддати належне архівістам як співавторам формування нових напрямків історико-регіональних досліджень, стереотипів, установок, мотивів дій учасників грандіозного проекту «Історії міст і сіл Української РСР» на всіх етапах його реалізації.

В основі цієї публікації стаття Бездрабко В. (Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, м. Київ) «Славута і Славутчина : минуле і сучасне». – Славута, 2003 р., с. 75 – 86.

 


[1] Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969

[2] Протокол республиканской конференции молодых специалистов историков-архивистов Украинской ССР 25–26 апреля 1963 г. // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1682, арк. 11.

[3] Шульце Ф. История развития родиноведения // Естествознание и география. – 1904. – № 7. – С. 70–80; № 8. – С. 25–38

[4] Доповідна записка про підготовку і видання довідника «Історія міст і сіл Української РСР» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1638, арк. 1–3.

[5] Лист секретарю Центрального комітету комуністичної партії України тов. Скабі А. Д. // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1578, арк. 1–2.

[6] Протокол республиканской конференции молодых специалистов историков-архивистов Украинской ССР 25–26 апреля 1963 // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1682, арк. 11.

[7] Отчет о работе архивных учреждений и государственных архивов Украинской ССР за 1961 год // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1549, арк. 9.

[8] Доповідна записка про підготовку і видання довідника «Історія міст і сіл Української РСР» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1638, арк. 1–3.

[9] Орієнтовний кошторис витрат на підготовку та видання довідника «Історія міст і сіл Української РСР» на один том // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1638, арк. 11–13; Орієнтовний кошторис витрат на підготовку та видання довідника «Історія міст і сіл Української РСР» на 26 томів // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1638, арк. 14–16.

[10] Протокол № 1 кустового совещания историков-архивистов западных областей Украины в г. Львове 24–26 апреля 1962 г. // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1609, арк. 6.

[11] Лист до завідуючого архівним відділом облвиконкому від 10 травня 1962 р. // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1578, арк. 21.

[12] Лист секретарю Центрального комітету комуністичної партії України тов. Скабі А. Д. // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1578, арк. 1–2.

[13] Доповідна записка про участь архівістів у підготовці «Історії міст і сіл Української РСР (1962–1967 рр.)» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 2035, арк. 101–105

[14] Розгорнуті методичні вказівки авторським колективам, комісіям і редакційним колегіям томів «Історії міст і сіл Української РСР» (зміни і доповнення до методичних вказівок Головної редколегії 1963 року) // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1732, арк. 75.

[15] Пам`ятка для написання історичної довідки про населений пункт // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1643, арк. 226–227.

[16] Методичні вказівки обласним редколегіям, міським і районним комісіям по написанню «Історії міст і сіл Української РСР» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1643, арк. 155.

[17] Доповідна записка про участь архівних установ у підготовці «Історії міст і сіл Української РСР» (1962–1965 рр.) // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1881, арк. 88; Список документів, виявлених у фондах ЦДАЖР УРСР // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1732, арк. 201 зв.–203 зв. та ін.

[18] Доповідь Голови Головної редколегії «Історії міст і сіл УРСР» заступника Голови Ради Міністрів УРСР тов. Тронька П.Т. на спільному засіданні Головної редколегії «Історії міст і сіл УРСР», Вченої ради Інституту історії АН УРСР, Наукової ради УРЕ, колегії Головархіву УРСР 15 вересня 1975 року // Протокол спільного засiдання Головної редакційної колегії «Історії міст і сіл Української РСР», Вченої ради Інституту історії АН УРСР, Наукової ради Головної редакції Української Радянської Енциклопедії і колегії Головного архівного управління при Раді Міністрів УРСР, м. Київ, 15 вересня 1975 року. – НДБ ЦДА України, 2306-м, арк. 5–7.

Залиште свій коментар