Сокирянщина

Настала нова доба для нашої країни, доба мирного  будівництва. Кожен трудящий під час війни  працював невтомно на заводі, на фабриці, в полі і самовідданим трудом повсякчасно кував перемогу. Зараз всі трудящі Радянського союзу охоплені радісним почуттям обов’язку –    ще 6ільше докласти сил для відбудови зруйнованого господарства, для скорішого залічування ган, які нанесли нам німецькі фашисти, для створення  щасливого заможного життя.

Одним із найважливіших зав­дань в розвитку народного господарства є здобуття на колгоспних і селянських ланах високого, першого післявоєнного врожаю.

Організовано і в пору вий­шли на весняну сівбу селяни нашого району.

Для успішного проведення весняного сіву були створені упряжні групи, складені умови з машино-тракторними станціями. Весняний сів у всіх селах району пройшов на високому агротехнічному рівні. Колгоспи району закінчили сів ранніх зернових культур за 4-5 робочих днів, а всі останні села за 7-8 днів.

Найкраще відзначилися в високоякісному  проведенні   весняних польових робіт  колгоспи     району:        імені       Молотова, де    голова    колгоспу – Скрипнік, імені  Леніна, голова т. Тимко і   «Сталінський шлях»,   де   голова   колгоспу Андронік. Успішно провели весняний сів  села Ломаченці, Сокиряни, Сербичани, Пів-Мендиківці, Білоусівка  і інші. Однак, треба  відмітити  ряд сел, які затягнули весняний сів і всяке зменшення темпів, упу­щення строків тягне за собою зниження врожайності.  Візьмемо, наприклад   село Вашківці, де  головою сільради тов. Добровольський. Він не зумів по-справжньому очолити про­ведення весняного сіву. Це невміле керівництво привело до того, що сів був не виконаний у строк. Крім того т. Добровольський проявив саме бездуш­не відношення до сімей військовослужбовців. Дружини вій­ськовослужбовців: Снігур На­дія, Тільнюк Наталія, Урса Агафія неодноразово звертались до голови сільради з прохан­ням допомогти їм тягловою силою, але т. Добровольський відговорювався лише одними обіцянками. Спостерігалися факти, коли селянка Пірог Оле­на не бажала допомогти сім’ям військовослужбовців, а про­сила за оранку одного га 2000 карб. А в селі Михалково спо­стерігався іще гірший випадок. Селяни Жук Григорій і Мисюрка Павло, взявши в дітей си­ріт (Гапчук Олександри 7 ро­ків і 4 років) плату, відмови­лась зорати сирітську землю, а сільрада до цього заходів не вживала.

Звичайно такий випадок заслу­говує того, щоб цих селян при­тягнути до кримінальної відповідальності. Лише новопризначений голова сільради тов. Мартинюк звернув увагу на дітей – сиріт, виділивши тяглову силу, щоб засіяти їм поле.

Тепер, коли весняний сів по району повністю закінчений, треба звернути увагу на те, щоб ті недоліки, які були до­пущені в проведенні весняно­го сіву не повторилися під час прополочної кампанії, яку треба провести в установлений урядом термін. Колгоспи і ряд сел району уже проводять масову прополку зернових і технічних культур.

Для того, щоб одержати ви­сокий урожай треба  провести прополку зернових не менше 2 рази.

Звичайно, прополку проводи­ти вручну, вириваючи бур’я­ни з корнем.

Бур’яни на межах теж слід знищувати.

Виконавши всі ці поставлені перед нами завдання, ми вико­наємо рішення партії і уряду — дати країні високий, перший післявоєнний урожай, а також покращимо свої культурно-побутові умови, перейдемо на но­ве, веселе, культурне і замож­не життя.

Районна газета «Оновлене життя». 31.05.1945 р.