Рубрика «Коболчин»

Повстанці 1919 року: засуджені і репресовані

Олексій Мандзяк

 

 

Ця стаття є продовженням теми Хотинського повстання 1919 року, яка була розпочата автором в публікації «Згадаємо поіменно: убиті і закатовані учасники Хотинського повстання 1919 року». І якщо в попередній публікації розповідалося  про мешканців Сокирянщини, які загинули під час повстання, то в представленій статті надана інформація про учасників Хотинського повстання, які у різні часи були засудженні на територіях Королівства Румунії, а також в подальшому були піддані політичним репресіям, не пов’язаним з повстанням, в СРСР.

Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Згадаємо поіменно: убиті і закатовані учасники Хотинського повстання 1919 року

Олексій Мандзяк

 

8-11 листопада 1918 року за «новим» (григоріанським) календарним стилем Хотинський повіт і Північна Буковина були захоплені військами королівської Румунії. І вже 1 грудня 1918 року, за розпорядженням із Кишинева і під суворим наглядом жандармів в усіх церквах Сокирянщини був відслужений урочистий молебень з нагоди приєднання Бессарабії до Румунії. 10 грудня 1918 року король Фердінанд І проголосив Бессарабію провінцією Румунії. Але таке рішення і зневажливе і жорстоке ставлення нової влади до корінного населення викликало його невдоволення. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , ,

Документи з історії села Коболчин

Олексій Мандзяк

 

Коболчин – село на Сокирянщині, відоме з давніх часів. За переказами коболчинських старожилів, у давнину на правому березі річки Коболча[1], біля підземних джерел «Полянський Шипіт», було село Бабине, а вже після його знищення татарами появилося саме село Коболчин[2]. Перші ж відомі нам згадки про село Коболчин, підтвердженні документами, відносяться до XV століття: 14 січня 1447 (6955) року, від господаря Молдавського князівства Стефана II, низку сіл одержав боярин, спатар (мечник) Шандро, який судився з панами і боярами Негрилом, Баша (Балчан) і Сребулом за села «на Ністрі», серед яких зазначено і село Коболчин[3]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

«Парк» і «музей» дерев’яного зодчества в Коболчині

О. Кучерявий

Проїжджаючи сьогодні трасою через село Коболчин, побачив на узбіччі чоловіка, якій рубав величезні пні. Здогадався, що це мабуть є професійний тесляр і одночасно аматор — зодчий з Коболчина Віктор Дмитрович Качан, про якого у листопаді 2014 року розповідав відвідувачам нашого сайту відомий сокирянський журналіст-краєзнавець Олександр Дмитрович Чорний у статті «Гриби поселились … на Грибку».

У принципі майже всі мешканці Сокирянського району та міста Новодністровська так або інакше знайомі з творіннями Віктора Дмитровича. Різноманітні дерев’яні гриби та інші дерев’яні скульптури різного розміру, так би мовити, «пера» Качана В.Д., стоять майже повсюдно: і в Коболчині, і по трасі вздовж Коболчина, в Сокирянах, на Грибку, в м. Новодністровську, тощо… Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Коболчинське джерело в урочищі Поруб

Мітки: , , , , , , , , , , , ,

О. Чорний «У царстві коболчинського глечика»

Одне з старіших сіл Сокирянщини — село Коболчин з давніх давен вважається крайовою «столицею» гончарства. Наш сайт неодноразово писав і про село і про коболчинських майстрів – гончарів (і не лише гончарів…).

Мабуть варто згадати статті заслуженого журналіста України Олександра Чорного:

Горщики, глечики і… люльки

Діана Николайко — лауреат загальнодержавного конкурсу

Гриби поселились … на Грибку

Але, не лише ці статті. В цілому про село Коболчин і його людей можна почитати численні публікації про його історію і сучасність в рубриці «Коболчин» нашого сайту.

Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Господарства в Ломачинцях і Коболчині на початку ХХ-го сторіччя

Ми всі зараз живемо в епоху змін (на жаль ця епоха затягнулася), в тому числі змін у системі ведення сільського господарства. При цьому впевнені, що читачам буде цікаво — як виглядали господарства сіл краю 100 і більш років тому.

Сьогодні ми пропонуємо відвідувачам сайту наявну інформацію щодо поміщицьких господарств в селах Ломачинці і Коболчин, станом на 1901 рік.

*****

ЛОМАЧИНЦІ

Маєток «ЛОМАЧИНЦІ». Матвія Єгоровича Крупенського, Хотинського повіту, в 15 верстах від ст. Романкоуци, Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , ,

Горщики, глечики і… люльки

В умілих руках коболчинського майстра-гончаря Василя Івановича Ніколайка  з глини1 народжуються чудові вироби, що не тільки прикрашають сільський побут, а й дають можливість готувати смачні страви.

У селі Коболчин, за яким віддавна закріпилася жартівлива назва «горшкоград», оскільки тут раніше чи не в кожній другій хаті майстрували з глини горшки, свого часу довелося бесідувати з багатьма гончарями-чародіями. Помітив їх добродушність, вміння без поспіху робити свою справу і цікаво оповідати про давнє, чи не з часів трипілля, ремесло, яке не тільки давало можливість заробляти на кусок хліба, а й народжувало так потрібні в сільському побуті вироби – миски, полумиски, кухлики, горщики… Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Мереживом і барвами душі

Защедрилася осінь в намистинціIMG_2977

І скоро закружляє падолистом.

Сьогодні вас вітають коболчинці –

Співаюча родина, хор «Любисток»!

Ось саме так хотілося усім розповідати і запрошувати на невеличкі творчі гостини з мереживом і барвами душі моїх дорогих земляків, котрі уперше завітали 10 вересня на екскурсію до Дністровської ГАЕС. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Навчальні заклади Сокирянщини в II половині XIX – на початку XX століття

Олексій Мандзяк24791

Організована шкільна освіта на Сокирянщині почала розвиватися тільки в другій половині XIX століття. До цього, в жодному населеному пункті сучасного Сокирянського району Чернівецької області, фактично не існувало ніяких стабільних і постійних шкіл навчання грамоті. Ситуація почала змінюватися лише після введення «Положення про початкові народні училища» від 14 липня 1864 року, яке затвердило загальнодоступність і позастановість початкової освіти.

Втім, ще до цього були окремі спроби освітніх реформ в Бессарабії і зокрема на Сокирянщині. Так, наприклад, в листопаді 1860 року поміщик із села Ломачинці, представник однієї з найвпливовіших сімей в Бессарабії, Єгор Матвійович Крупенський представив ґрунтовний «Проект пристрою про участь товариства для поширення освіти в Бессарабської області», в якому об’єднав сільськогосподарський і економічний розвиток краю з всебічною освітою. Грамотність народу Є.М. Крупенський вважав «головною підставою загального добробуту». Завдання майбутнього товариства бачилося в тому, щоб «вишукувати і застосовувати Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,