Документи з історії села Грубна

Олексій Мандзяк

 

Грубна – село на Сокирянщині, яке відоме своїми історико-культурними особливостями не тільки в Сокирянському районі (і в цілому в новоутвореному Дністровському районі), але і за межами Чернівецької області та в цілому в Україні. І все це завдяки проживаючим там старовірам, які протягом декількох століть шанують і зберігають традиційну старообрядницьку культуру. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Книга про село Гвіздівці в електронному варіанті у вільному доступі

На сайтах «Гвіздівці» і «Сокирянщина» вже неодноразово повідомлялося про вихід у світ в листопаді 2019 року книги про село Гвіздівці під назвою «Гвіздівці. Шляхами століть», зокрема й про її презентації у Сокирянській районній центральній бібліотеці і в будинку культури села Гвіздівці. Книга є науковим виданням. При цьому, вона є першим в українській історіографії історично-краєзнавчим дослідженням, присвяченим селу Гвіздівці Сокирянського району Чернівецької області.

Авторами, як вже зазначалося у попередніх публікаціях, зібрано багатий матеріал як про минуле Гвіздівців, так і про історію всієї бессарабської частини сучасної Чернівецької області. До своєї розповіді автори залучили донині невідомі та малопоширені серед науковців і дослідників-аматорів матеріали з архівів України ряду інших країн світу. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Архангело-Михайлівська церква села Гінкауци

Олексій Мандзяк

Свято-Михайлівська церква с. Гінкауци

 

Історія Сокирянщини прямо і побічно перетинається з історією багатьох населених пунктів сусідньої Республіки Молдова. Особливо це стосується сіл, які в минулому перебували у складі Хотинського повіту. Одним із них є село Гінкауци (Гінкоуци, Гинькоуци, Гинькауци,) – сучасне село Гінкеуць (Hincăuți, Хинкэуць), яке розташоване в Єдинецькому районі. У XIX-му столітті декількома хвилями туди переселялися на тимчасове перебування, пов’язане з сезонними заробітками, а також на постійне проживання мешканці цілого ряду сіл сучасного Сокирянського району, про що свідчать архівні документи, перекази жителів Ломачинців і самого села Гінкауци. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Л. Відаш — повернення із забуття

Олексій Мандзяк

 

Упродовж понад чотирьох десятків років ми читаємо статті і книги відомого літописця і дослідника Сокирянщини, заслуженого журналіста України Олександра Дмитровича Чорного. З його численних газетних публікацій, журнальних і веб-статей, з книг, написаних ним одноосібно і в співавторстві, ми з особливою цікавістю довідуємось про нашу далеку і близьку минувшину, краще розуміємо сучасне життя, відкриваємо для себе хвилюючі факти з історії населених пунктів, що існували в наших землях колись та тих, що є тепер. Звичайно ж,  що водночас  більш глибше пізнаємо нашу культурну спадщину, переконуємось в неповторності і унікальності Буковинсько-Бессарабського краю. І, що дуже важливо, на мій погляд, в рядках і сторінках цих праць ми так чи інакше торкаємось долі людей, бачимо і простежуємо їх життя, яке в кожного складається по-різному. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Ломачинці: метрична книга 1814 року

Олексій Мандзяк

 

27 березня 1808 року указом російського імператора Олександра I був утворений Екзархат Молдови, Валахії і Бессарабії, підпорядкований Святішому Синоду Російської православної церкви. До нього були включені і парафії Хотинського цинуту (повіту)[1]. У жовтні 1808 року за розпорядженням екзарха і митрополита, владики Гавриїла (Г.Г. Бенулеску-Бодоні) (1746-1821) в парафіях Екзархату були введені метричні книги, обов’язкове ведення яких на території Російської імперії встановлено «Додатком до Духовного регламенту» 1722 року. В ці книги вносились відомості про хрещення, вінчання і смерть парафіян, а також про перехід людей із різних віросповідань у православну віру. Церковний історик протоієрей М. Флорінський відзначає, що «це було вкрай важливе рішення, тому що книги стали Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , ,

Зникає вода…

Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , ,

Село Ожеве: клірова відомість 1824 року

Олексій Мандзяк

 

У 1806 році почалася чергова російсько-турецька війна. У листопаді 1806 року російська армія вступила на територію Молдавського князівства і вже через кілька днів після початку кампанії була зайнята фортеця Хотин, а 29 листопада – столиця Молдавського князівства Ясси. Рескриптом імператора Олександра I від травня 1807 року Хотинська райя, а також території райї Бендерської, Акерманської і Кілійської були передані під безпосереднє управління державної ради Молдавського князівства. Таким чином, Хотинська райя, як цинут у складі Молдавського князівства з 1806 року де факто перебувала під владою Російської імперії.

Коли Молдова і Валахія були зайняті російськими військами, церкви цих князівств знаходилася в формальному підпорядкуванні Константинопольському патріарху. Однак зі зміною політичної ситуації послідкувала й церковна реформа, в результаті якої митрополії Валахії і Молдови були перепідпорядковувані Святішому Синоду Російської Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Свято меду — 2020

Із медовим присмаком відсвяткувала Сокирянщина Медовий Спас та День пасічника. Традиційно  День меду, який  шанують у нашому районі та відзначають вже десять років, наповнив солодкістю, духмяністю, медовим різнобарв’ям душі жителів гостинного краю.

Присутніх з Медовим  Спасом  та з професійним святом всіх бджолярів привітали голова Сокирянської районної ради Василь Козак та голова райдержадміністрації Ірина Антонюк. Побажали всім представникам професії плідної праці, щедрих медозборів та  повної чаші меду –  символу здоров’я і достатку. Багатьом пасічникам району вручено відзнаки районної влади. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , ,

Сокирянський поміщик Федір Бейн

Герб роду Бейн (Бем)

Олексій Мандзяк

 

На початку XIX ст. за Сокиряни (тоді ще село, а не місто) йшла справжня судова війна. На землі цього населеного пункту в Хотинському повіті претендувала низка боярських родів, серед яких Россет, Шендря, Катаржи та ін. Зрештою своє право на нього підтвердив генерал-майор Ілля Філіпович Катаржи (1747–1822), який в свій час був великим гетьманом (головнокомандуючим військ) при господарях Молдавського князівства Григорії III Гіка, Костянтинові Мурузі і Олександрові I Маврокордато, а після Ясського мирного договору 1791 року, укладеного між Російською імперією і Туреччиною (Оттоманською імперією) перебрався в Росію. У 1810 році Ілля Катаржи введений у володіння Сокирянами[1]. За даними погосподарського перепису Хотинського повіту 1817 року вотчина Сокиряни являла собою наступне: «… обіймає 600 ф. косовиці, 550 ф. орної землі, 350 ф. сільського вигону й 400 ф. огородження. 2 млини в балках без ставків Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , ,

Нові історичні знахідки на Сокирянщині

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,