Літописне місто Кучелмін
Міста, як зорі: загоряються і, несправедливо забуті історією, «згасають»
На наших землях у сиву давнину проживали далекі предки. Називали
їх різноманітними найменнями, а «батько історії» Геродот іменував «скіфами-орачами». І хоч вони були вмілими хліборобами, кмітливими винахідниками, та інколи доводилось брати зброю в руки і ставати безстрашними воїнами, захищати рідну землю від степових диких орд, заздрісних сусідів. Поселення густо вкривали територію над повноводним Дністром, який ще в першому тисячолітті нашої ери був вигідним торговим шляхом для наших предків-тиверців та гостей торгових. Руслом Дністра пливли цілі каравани – від Галича до Чорного моря, яке в ті часи називали Гостинним. Тому вздовж берегів Дністра, з обох боків, виникали портові міста-фортеці: Галич, Василів, Онут, Хотин, Бакота, Ушиця. А найпівденнішим було місто Кучелмін.
Мітки: 907, 944, Антін Лотоцький, Бакота, Берладник, Берладь, вал, Василів, Василько, Володимир, Всеволод, Галицький, Галицько-Волинське, Галицько-Волинський, Галиця, Галич, Геродот, городище, Гостинне, греки, гуни, Данило Галицький, Дністер, древляни, жіночий, Ігор, Каліус, Калюс, Київ, Київськ, князівство, князь, кривичі, Кучелмін, літопис, літописець, Ломачинці, Микулин, місто, монастир, монголи, море, Мстислав, Непоротове, Галиця, Нестор, Олег, Онут, орда, печенегі, Повість врем'яних літ, поляни, Прут, рів, рік, ріка, річка, розкопки, Русанова, Русь, сіверяни, скальний, скельний, скіфи, слов'яни, Сокирянський район, татари, Теребовлянське, тиверці, Тимощук, Тмутаракань, Удатний, Ушиця, фортеця, хорвати, Хотин, Червона, човни, чоловічий, Чорне, Ярослав Мудрий
