Гриби поселились … на Грибку
Олександр Чорний — директор історичного музею
Багато хто із проїжджих в автобусі чи на власному транспорті, минаючи автозупинку «Грибок», що розташована неподалік Коболчина на перехресті доріг, які ведуть до Чернівців і на Новодністровськ, а далі і до Києва, замислюється над цією назвою, мовляв, звідки вона взялася і де ж той Грибок, що, певно, десь тут мав стояти. Бувалі й не позбавлені гумору водії аж надто допитливим пасажирам інколи жартома відповідають: «Та як де, до лісу пішов, бо ж скільки йому стояти при дорозі».
А якщо серйозно, то раніше тут і справді водились гриби. Дорога на Білоусівку, яка теж зовсім близько від цієї зупинки, в минулі роки проходила трохи нижче теперішньої траси, так би мовити, здолинком і через березовий ліс, у якому було повно грибів, головним чином підберезників. Кажуть, що за сприятливих умов вони «виходили» прямо на дорогу і люди, що помічали їх під ногами, від несподіванки вигукували: «Дивись, грибок із лісу вибіг». Читати повний текст »
Мітки: автобус, автобусна, археология, археологія, Бессарабия, Бессарабія, Буковина, вироби, волость, география, географія, Грибок, дерево, Днестр, Дністер, дослідження, етнографія, зупинка, искусство, исследования, история, історія, Коболчин, краеведение, краєзнавство, минуле, мистецтво, Молдавия, Молдова, область, Північна, повіт, Поднестровье, Подністров'я, прошлое, район, різьба, северная, Секурянская, Секурянська, село, современность, Сокирянский, Сокирянський, Сокирянщина, СРСР, СССР, сучасність, уезд, Украина, Україна, УРСР, Хотинский, Хотинський, Чернівецька, Черновицкая, этнография
