Село Білоусівка: документи XIX-го та початку XX-го століть (частина ІІ)

Продовжуємо публікацію статті письменника – історика Олексія Мандзяка про історичні  документи, що пов’язані з селом Білоусівка. Представляємо Вашій увазі частину ІІ-гу. Ця частина розповідає про урядове дослідження «Бессарабського розколу» в середині ХІХ-го століття. Одночасно це дослідження є досить цікавим описом суспільного життя в Бессарабії в цілому і в Північній Бессарабії, зокрема.

№ 2

1848 рік. – Записка про бессарабських розкольників чиновника особливих доручень, під начальством графа Л.О. Перовського при Міністерстві внутрішніх справ, Івана Сергійовича Аксакова, відрядженого в Бессарабію для дослідження тамтешнього розколу Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Село Білоусівка: документи XIX-го та початку XX-го століть (частина І)

Наш сайт пропонує Вашій увазі велику статтю письменника та історика Олексія Мандзяка, присвячену історії одного з найбільших сіл Сокирянщини – села Білоусівка. Але ця стаття, фактично стосується не лише історії саме цього села, а й багатьох інших сіл нашого краю, Бессарабії в цілому, а також історії старообрядництва в Бессарабії.

Отже, пропонуємо Вам першу частину цієї статті. Інші частини будуть представлені в наступних публікаціях нашого сайту. Документи публікуються мовою оригіналу. 

*****

Олексій Мандзяк

Село Білоусівка розташоване в Сокирянському районі Чернівецької області України.  Під назвою «Билосовци» село вперше Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Ломачинці: сповідний розпис 1825 року

Олексій Мандзяк

Пропонуємо вашій увазі так званий «Сповідний розпис» 1825 року Архангело-Михайлівської церкви села Ломачинці, яке нині розташоване в Сокирянському районі Чернівецької області.

Нагадаємо, що це село вперше зафіксоване на географічній на карті, яка була опублікована у картографічній праці французького інженера Гійома Ле Вассера де Боплана (1595–1675) «Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus» («Спеціальний і докладний план України разом з розташованими у ній воєводствами, округами й провінціями»), виданої у 1650 році в Данцигу картографом Вільгельмом Гондіусом (Гондтом).

Перша письмова згадка зустрічається в грамоті господаря Молдавського князівства Євстратія Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Историко-биографический словарь Сокирянщины: Лерхе

Герб дворянского рода Лерхе

Алексей Мандзяк

 

Продолжаем публиковать сведения об исторических персонах Сокирянщины, в рамках проекта «Историко-биографический словарь Сокирянщины», нацеленного на популяризацию краеведения и региональной истории на примере современного Сокирянского района Черновицкой области Украины. На этот раз приводим данные о представителях известного рода Лерхе, которым в свое время принадлежали земли в селах Шебутинцы и Кормань.

 

Лерхе Густав Васильевич (01.12.1789–19.09.1876) – помещик сел Шебутинцы и Кормань Хотинского уезда Бессарабской области, где ему принадлежали 3500 десятин земли[1], а также конная и паровая мельницы в этих селах (по данным на 1871 год)[2]. Эти земли он приобрел в 1845 году, о чем в сенатских объявлениях была помещена следующая информация: Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Православні храми села Непоротове

Олексій Мандзяк

 

14 січня 1447 року від Господаря Молдавського князівства Стефана II декілька сіл одержав боярин, спатар (мечник) Шандро, який судився з панами і боярами Негрилом, Баша (Балчан) і Сребулом за села на Дністрі, серед яких зазначено і село Непоротове[1]. Це і є перша відома на сьогоднішній день згадка про цей населений пункт.

Про боярина Шандро (він же Олександр, Шендрик, Шандру, Шендріка) відомо, що він походив із знатного і заможного роду, його батька звали Баліца Мундрічка. Крім Шандро у Баліца був син Михайло, дочка Драгуша і інші його діти[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Славянские святилища на среднем Днестре і в бассейне Прута

Тимощук Б.А., Русанова И.П.

 

Святилища играли существенную роль в жизни славян-язычников не только как места молений и жертвоприношений, но и как общественные центры, объединяющие население всей округи. В различных местах восточнославянских земель раскопано несколько святилищ, которые, несмотря на различия в деталях, характеризуются общими чертами: у них небольшие округлые площадки, окруженные рвом, где горели огни, в центре площадки стоял идол [1, с. 261–263]. Кроме того, известны городища-святилища с такими же круглыми площадками (иногда с возвышением в середине), окруженными одним или двумя концентрическими валами [2, с. 57–64]. Эти городища-святилища не Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , ,

Церковь села Окница

Алексей Мандзяк

 

Окница (рум. Ocniţa) – село и административный центр одноименной коммуны Окницкого района Республики Молдова, которое расположено на расстоянии 6 км от одноименного города Окница. Один из древнейших населенных пунктов Северной Молдовы. Первое письменное упоминание об Окнице, известное в настоящее время, датируется 15 июня 1431 года[1].

История этого села, соседнего с Сокирянским районом Черновицкой области Украины, на протяжении многих столетий теснейшим образом связана с историей Сокирянщины, о чем свидетельствуют многочисленные исторические документы. Налаживались добрососедские связи между селами. С помощью браков возникали тесные связи на уровне семей Окниці и ряда сел Сокирянщины. В метрических книгах Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Церква села Окниця

Олексій Мандзяк

 

Окниця (рум. Ocniţa) – село і адміністративний центр однойменної комуни Окницького району Республіки Молдова, яке розташоване на відстані 6 км від однойменного міста Окниця. Один з найдавніших населених пунктів Північної Молдови. Перша писемна згадка про Окницю, відома на цей час, датується 15 червням 1431 року[1].

Історія цього села, сусіднього з Сокирянським районом Чернівецької області України, протягом багатьох століть найтіснішим чином пов’язана з історією Сокирянщини, про що свідчать численні історичні документи. Налагоджувалися добросусідські зв’язки між селами. За допомогою шлюбів виникали тісні зв’язки на рівні родин Окниці та ряду сіл Сокирянщини. В метричних книгах Архангело-Михайлівської церкви села Окниця XIX-XX ст. зустрічається велика кількість записів про уродженців численних сіл сучасної Сокирянщини – про хрещення дітей, про одруження і відспівування. Те ж саме стосується й метричних книг і сповідних розписів церков ряду сіл сучасної Сокирянщини, в яких виявлені записи про жителів села Окниця. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Боярські Сокиряни

Олексій Мандзяк

 

Сокиряни – місто, розташоване в долині річки Сокирянки, яка є правою притокою Дністра. Коли виник цей населений пункт і ким він був заснований сучасним науковцям не відомо. Але вже на початку нової ери на території сучасних Сокирян і околиць було декілька поселень. Зокрема, в урочищі Тогуряни розташоване ранньослов’янське поселення черняхівської культури (II–V ст. н.е).

Є припущення, що приблизно в сучасних границях село існувало як мінімум з часів Шипинської землі, у складі якої, як відомо, деякий час була територія всієї теперішньої Сокирянщини. Як відомо формування Шипинської землі почалося в кінці XII ст., а в першій половині XV ст. вона втратила політичну автономію і перестала існувати. На час останніх десятиліть існування Шипинської землі в складі Молдавського князівства в якості автономії відносяться перші письмові згадки про нині існуючи і деякі зниклі села Сокирянщини. Зокрема саме тоді вперше згадується село Гвіздівці (1422-1431 рр.), села Кулішівка, Вишнева, Розкопинці (1437 р.), села Ришинці, Дубова, Непоротове, Ожеве, Василівка, Коболчин та Білоусівка (1447 р.). Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Сокирянская больница – 1913 год

Представляем Вашему вниманию некоторые факты о постройке больницы в Сокирянах, которые были опубликованы в журналах Хотинского земства в 1913 году.

&&&

О пересоставлении планов на постройку Секурянского приемного покоя

На земском собрании 1912 года в дорожно-строительной комиссии были приняты некоторые принципы относительно постройки новых зданий, одобренные земским собранием. Так было постановлено следующее: печи делать терракотовые и кафельные (изразцовые), подполье бетонное, фасад зданий делать Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,