Древние народные обычаи и праздники
Приближаются новогодние и рождественские праздники. С давних времен эти и иные праздники, носившие народный характер, праздновали по-разному. Поэтому предлагаем Вам узнать, как в наших краях праздновали различные праздники в конце позапрошлого – в начале прошлого веков. Вашему вниманию предлагается статья из издания «Труды местных комитетов о нуждах сельскохозяйственной промышленности» за 1903 год. В ней речь идет о народных календарных праздниках населения Бессарабии, и отношении к ним местных чиновников.
Мітки: 1903, Алексей Мандзяк, барон, Бессарабия, волостная, Грозный, губернская, доклад, древние, Земская, значение, Иван, Кирика-шкепу, клака, Купайло, малороссы, МВД, местные, молдоване, Навки, народные, население, новогодние, обычаи, описание, Пасха, перечень, праздники, происхождение, пьянство, Рахманский, Рахманы, рождественские, Российская империя, Русалии, Сенат, Синод, славянские, Сокирянщина, старые, Стоглав, Стуарт, суеверия, традиции, уездная, украинцы, управа, Фока, Фоку, Хотинский уезд, церковные, этнография
Открытие школы грамоты в селе Ветрянке, Хотинского уезда
Представляем Вашему вниманию исторический материал о сокирянском селе Витрянка – статью землевладельца и совладельца села Сербичаны Мишогло Н.Н. “Открытие школы грамоты в селе Ветрянке, Хотинского уезда”. Эта статья публиковалась в издании “Кишиневские епархиальные ведомости” (Кишинев, 1898 год, № 3, С. 60 – 61). Материал представлен для сайта писателем, историком А.Мандзяком.
Село Ветрянка находится в северо-восточной части Хотинского уезда. Жителей здесь числится около 500 душ обоего пола; занимаясь земледелием и скотоводством, они пользуются, сравнительно, достаточным материальным благосостоянием; но к их несчастию, в последние годы, то вследствие болезни и смерти, то по другим частным и совершенно независящим от них обстоятельствам, в с. Ветрянке очень часто сменялись приходские священники[1]. Оставаясь, поэтому нередко в довольно продолжительное время без должного пастырского руководства, прихожане села Ветрянки в религиозно-нравственном отношении значительно отстали от своих соседей и вместе с тем не имели лица, которое разъяснило бы им пользу школу и позаботилось об устройстве таковой. Правда, уже около 30 лет они взносят в земство на волостную школу по 100 рублей ежегодно[2], но, по дальности расстояния, школой этой не пользуются, и вносимые ими деньги составляют для всех совершенно непроизводительный расход.
Мітки: 1898, архиепископ, Ветрняка, Витрянка, Дашкевич, дьякон, император, Кельменцы, Кишинев, Кулишовка, Ларга, Мандзяк, Марецкий, Мишогло, Неофит, помещик, Постолакий, священник, Сербичаны, Синод, Сокирянский район, уезд, Хотинский, церковно-приходская школа, церковь
Відкриття школи грамоти у селі Вітрянка Хотинського повіту
Публікуємо історичний матеріал по сокирянському селу Вітрянка – статтю землевласника і співвласника села Сербичани Мишогло Н.Н. “Открытие школы грамоты в селе Ветрянке, Хотинского уезда”. Цю статтю було опубліковано раніше лише у виданні “Кишиневские епархиальные ведомости” (Кишинев, 1898 год, № 3, С. 60 – 61). Матеріал наданий для публікації на нашому сайті письменником, істориком О.Мандзяком. Переклад також О.Мандзяка.
Село Вітрянка знаходиться в північно-східній частині Хотинського повіту. Жителів тут значиться близько 500 душ обох статей; займаючись землеробством і скотарством, вони користуються, порівняно, достатнім матеріальним добробутом; але до їх нещастя, в останні роки, то в слідство хвороби й смерті, то по іншим приватним і зовсім незалежним від них обставинам, у с. Вітрянці дуже часто змінювалися парафіяльні священики[1].
Мітки: архієпископ, Білоусівка, Бучинський, відкриття, Вітрянка, землевласник, імператор, Кельменці, Кишинів, Кулішівка, Ларга, Марецький, Мішогло, Неофіт, Олексій Мандзяк, Петрук, повіт, поміщик, Посталакій, священик, село, Синод, Хотин, Хотинський, церква, церковно-приходська, школа
Архімандрит з Коболчина
В 1812 році територія Бессарабії була приєднана до Російської імперії. Разом зі світською владою заново стала встановлюватися й церковна. В 1813 році пішло офіційне затвердження Кишинівської єпархії, якій були привласнені титули митрополії й екзархи. На місце священика церкви в селі Коболчин (побудована в 1784 р.) був затверджений отець Никифор Чернявський, українець за походженням, що до цього був дяком у невеликому селі Окниця (сучасний Окницький район, Молдавія; не плутати з однойменним містом-станцією). У Коболчині у Никифора один за другим стали народжуватися діти, старшим з них був син Василь – майбутній архімандрит Варлаам, єпископ Мінський і Туровський.
Мітки: архімандрит, Бессарабія, Варлаам, Вознесенський, Ісидор, Кишинів, Кишинівська єпархія, Коболчин, митрополит, Мінськ, Мніський, Молдова, монастир, Окницький, Окниця, Олексій Мандзяк, район, Санкт-Петербург, священник, семінарія, Синод, Сокирянський, Україна, Хотинський повіт, Чернівецька область, Чернявський
