1894 год: первый ветеринарный фельдшерский пункт в Сокирянах

Об учреждении должности ветеринарного фельдшера в258258 местечке Секурянах

Хотинское Уездное Земское Собрание XXVI Очередной сессии, в заседании 10-го октября 1894 года, постановило ходатайствовать перед Губернским Земским Собранием об ассигновании из сумм губернского страхового со скота капитала 445 рублей для учреждения должности ветеринарного фельдшера в м. Секурянах, в виду крайней необходимости в ветеринарной помощи, ощущаемой населением, вследствие отдаленности м. Секурян от постоянных мест пребывания ветеринаров и ветеринарных фельдшеров, — о чем Уездная Земская Управа вошла с представлением о разрешении этого предмета Губернским Земством, чрез Губернскую Земскую Управу от 28-го октября 1894 года, за № 3354. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Герої звільнення Сокирянщини: снайпер Мельніков О.І.

Мельников Олександр Іванович народився 18 грудня 1900 рокуМельников в селі Бивальцево, нині Устюженського району Вологодської області. Освіта початкова. Працював на Мяксинському промкомбінаті   (Череповецький район Вологодської області). З березня 1942 року перебував у лавах Червоної Армії. Призваний Ніколаївським РВК Пензенської області. З 21 серпня того ж року — на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Службу розпочав у складі 115-го інженерно — мінного батальйону. 23 березня 1943 року за відмінне розмінування мин супротивника нагороджений нагрудним знаком «Відмінний мінер», улітку того ж року нагороджений медаллю «За Відвагу».  Після проходження короткострокових курсів снайперської підготовки, служив у складі 681-го стрілецького полку. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

«СОКИРЯНСЬКА БИСТРИНА» — у вільному доступі!

Наш сайт декілька разів звертав увагу читачів на доситьOblojka_3D епохальну для нашого краю книгу видатних сокирянських краєзнавців Олександра Дмитровича Чорного та Олексія Степановича Мандзяка — «СОКИРЯНСЬКА БИСТРИНА», яка вийшла друком ще у 2011 році у чернівецькому видавництві «Прут». Презентація книги відбулася в м. Сокиряни 21 жовтня 2011 року, про що відвідувачі нашого сайту були поінформовані у публікації «Презентація книги «Сокирянська бистрина». Писали про цю подію також і сайт «Гвіздівці», сайт Новодністровської міської ради та деякі інші місцеві та обласні сайти.

Після того ми також публікували бесіду з авторами книги, яку провів член Національної спілки журналістів України Костянтин Савченко (публікація «Пізнаючи минуле, краще розумієш сьогоднішнє»). Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Ожевские переселенцы XIX-го века

Алексей Мандзяк297598

Ожево (укр. Ожеве) – село расположенное в Сокирянском районе Черновицкой области Украины, на правом берегу Днестра. Под названием «Ожогов» впервые упоминается в дарственной грамоте господаря Молдавского княжества Стефана II от 14 января 1447 года, которая была дана боярину Шандро на право владения несколькими селами, расположенными на территории современной Сокирянщины[1].

История этого населенного пункта таит в себе много тайн, среди которых и само его происхождение, если учесть, что на территории этого села и его околицах археологи делают одно за другим открытия, касающиеся Трипольской культуры и не только…

Мы же в настоящей статье хотим рассказать о некоторых эпизодах истории села Ожево XIX столетия, в частности, о том, что касается переселенчества. Как известно, в конце XVIII века, первой половине и середине XIX века в Хотинском уезде и в целом в Бессарабии Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Церковь Успения Пресвятой Богородицы села Шебутинцы

Алексей МандзякЦерква Успіння Пресвятої Богородиці села Шебутинці 3 

Шебутинцы – село находящееся в Сокирянском районе Черновицкой области Украины. Под названием «Шибутинцы» впервые упоминается в свидетельской записи от 15 апреля 1641 года, из которой становится известно, что от комиса[1] Михаила Фортуны село перешло во владение вистиернику (казначею) Иордаки Кантакузино[2], купившему Шебутинцы за 300 левов. При этом, из того же документа становится известно, что сам Фуртуна (грек по происхождению) получил это село от боярыни Теодосии (Тодосия, Тудоска) – дочь Дмитрия Барновского (1560–1604) и жена богатого и влиятельного боярина Никорицы Балтаги[3].

Первые известные на сегодняшний день сведения о существовании христианского храма в Шебутинцах Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Церковь села Михалково

Алексей Мандзяк

Михалково – село в составе Михалковского сельского совета в Сокирянском районе Черновицкой области Украины. Впервые зафиксировано на карте французского инженера Гийома Ле Вассера де Боплана (Guillaume Le Vasseur de Beauplan) (ок.1595–1675), опубликованной в его картографическом труде «Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus» («Специальный и подробный план Украины вместе с находящимися в ней воеводствами, округами и провинциями»), изданном в 1650 году в Данциге картографом Вильгельмом Гондиусом (Гондтом). В письменных источниках впервые упоминается в судебной грамоте господаря Молдавского княжества Георгия Гики от 5 марта 1659 года, которой он подтверждает Миронашке и его брату Георгию, и другим детям бывшего хотинского пыркалаба[1] Костантина Стырчи передачу села Рышинцы на Днестре, называемого Михалков, в Хотинском цинуте[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Служители Архангело-Михайловской церкви села Романковцы

Алексей Мандзяк448

Романковцы – село в Сокирянском районе Черновицкой области Украины. Под названием «Романкэуцы» впервые упоминается в грамоте господаря Молдавского княжества Петра VI Хромого от 3 июля 1575 года, которой он подтвердил наследникам бывшего портаря[1] Сучавы Луки Арбуре села, части сел, и мельницы, оставшихся от него, и которые по доброй воле они разделили между собой[2]. Местное население, как свидетельствуют исследования филологов в 1950-1960 гг. называло свое село «Романівці, Романківці, Романівка». Изредка также употреблялось «Романкоуцы, Романкауцы»[3].

По данным на 1775-1778 года в селе Романковцы действовала Всехсвятская церковь или Храм Всех Святых. В 1787 году была возведена новая церковь – Михайловская. Но она была действующей не долго. В 1805 году была построена и освящена следующая церковь, также Архангело-Михайловская: «деревянная, камнем подмурована, древа резаного, гонтами побита, с одним верхом»[4]. В 1894 году «тщанием прихожан и землевладельца, дворянина, статского советника М.Н. Крупенского» была построена новая, Архангело-Михайловская церковь: «деревянная, на каменном фундаменте»[5]. В том же году ее освятили: «7 августа 1894 года, жители села Романкоуц были свидетелями торжественного освящения новосозданного храма»[6]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Іоанно-Богословська церква села Вітрянки

Олексій Мандзяк

Вітрянка – село, розташоване в Сокирянському районі Чернівецької області України. Знаходиться на правому березі Дністра, на відстані 2 км від русла. З центру села, від трьох джерел Білих Криниць починає текти річечка Вітрянка, яка впадає у води нинішнього Дністровського водосховища. Відстань до районного центру міста Сокиряни 22 км, до обласного центру міста Чернівці – 140 км.

Під назвою «Вітріанка» цей населений пункт вперше згадується в записі про поділ сіл і частин сіл між спадкоємцями померлого ворника[1] Томи Кантакузіно (ум. 07.02.1666 р.), від 9 березня 1667 року. За тою ж причиною, дані про село знаходимо у документі, який датується 30 червнем 1668 року[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Сокирянщина в «польових зошитах» музикознавця

Пропонуємо вашій увазі витримки із книги українського музикознавця, дослідника українського музичного фольклору, доктора мистецтвознавства, професора Анатолія Івановича Іваницького (1936 р.н.) «Польові зошити. Фольклористичні розвідки. Рецензії» (Вінниця: Нова Книга, 2014), у яких йдеться про Сокирянщину. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Яків Гуков

Серед видатних вихідців Сокирянщини почесне місце займає001 уродженець села Ломачинці – науковець Яків Серафимович Гуков, який пішов з життя три року тому — 17 листопада 2012 року. Пропонуємо вашій увазі декілька статей про нього, які були опубліковані в різних друкованих джерелах.

Гуков Яків Серафимович

ГУКОВ Яків Серафимович (08. 01. 1947, с. Ломачинці Сокирян. р-ну Чернів. обл.) – фахівець у галузі механізації сільського господарства. Д-р тех. н. (1999), чл.-кор. УААН (2003). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2006). Закін. Львів. с.-г. ін-т (1969). Працював ст. н. с. Укр. НДІ захисту ґрунтів від ерозії (м. Ворошиловград, нині Луганськ, 1972–75); відтоді – в ННЦ «Ін-т механізації та електрифікації с. госп-ва» УААН (смт Глеваха Васильків. р-ну Київ. обл.): кер. проблем. групи глибокого розпушення ґрунту (1988–99), дир. (від 2000). Відп. ред. міжвід. тематичного наук. зб. «Механізація та електрифікація сільського господарства» (від 2000). Наук. дослідж. з проблем механізації обробітку ґрунту. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,