Зникле військове поховання на станції Сокиряни

Мітки: , , , , , , , , , ,

Пам’яті Василя Гандзія!

29 квітня 2019 року неочікувано закінчився земний світ Людини з Великої Літери − Землероба, Історика, Краєзнавця, Людинознавця, Поета, Громадського діяча − Василя Васильовича Гандзія із села Романківці Сокирянського району.

В.В. Гандзій − український поет, прозаїк, краєзнавець. Член Національної спілки журналістів України. Закінчив Хотинський сільськогосподарський технікум, історичний факультет Чернівецького державного університету.

Народився 28 березня 1930 року в селі Романківці. З 1947 р. працював у місцевому колгоспі. Заочно закінчив Хотинський технікум. Очолював рільничу бригаду, працював агрономом. Без відриву від виробництва закінчив історичний факультет Чернівецького державного університету. Викладав історію у місцевій середній школі. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , ,

Ще раз про станцію Сокиряни

Краєзнавець Ігор Швець вніс свій черговий вклад у вивчення історії нашого краю — стосовно Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Ломачинці: сповідний розпис 1825 року

Олексій Мандзяк

Пропонуємо вашій увазі так званий «Сповідний розпис» 1825 року Архангело-Михайлівської церкви села Ломачинці, яке нині розташоване в Сокирянському районі Чернівецької області.

Нагадаємо, що це село вперше зафіксоване на географічній на карті, яка була опублікована у картографічній праці французького інженера Гійома Ле Вассера де Боплана (1595–1675) «Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus» («Спеціальний і докладний план України разом з розташованими у ній воєводствами, округами й провінціями»), виданої у 1650 році в Данцигу картографом Вільгельмом Гондіусом (Гондтом).

Перша письмова згадка зустрічається в грамоті господаря Молдавського князівства Євстратія Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Карантинні заборони і штрафи з 6 квітня: роз’яснення

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2020 р. № 255 внесені зміни до «карантинної» постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 (Постанова КМУ-211). Слово «зміни» в цьому випадку не зовсім відповідає тому, що зробили з тою постановою, адже її просто виклали в майже докорінно іншому змісті, змінивши навіть назву самої постанови. Тепер вона називається «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Мабуть це тому, що Кабмін нарешті з`ясував – в зв`язку з яким вірусом і з якою хворобою було введено карантин. На жаль, мабуть все ж з`ясував не до кінця? Адже до змісту постанови є дуже багато запитань, як юридичних, так і неюридичних… Але стосовно цього, як то кажуть, «по ходу п’єси». Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Архангело-Михайлівська церква села Олексіївка

Олексій Мандзяк

 

 

Село Олексіївка – один із самих стародавніх населених пунктів Сокирянського району. Сучасна його назва появилася тільки в XX столітті. Протягом століть це село було відомо під назвою Мендиківці (молд. Мендикауци, Мендикеуць). В старослов’янському написанні «Миндиковци», як окремий населений пункт із якоюсь за чисельністю сільською громадою і своїми власниками, існувало вже в XV столітті[1]. На початку XVI століття частиною села Мендиківці володіла одна із заможних і впливових родин того часу – Арбуре, в особі портаря (начальника охорони столичного міста) Луки Арбуре і його матері Настасії. Право на власність у с. Мендиківцях та в деяких інших селах (Сербичани, Михалкове, Романківці й ін.) в різні роки їм підтвердили господарськими грамотами Стефан ІІІ Великий (правив у 1457–1504 рр.), Богдан ІІІ Сліпий, званий також Кривим і Однооким (правив у 1504–1517 рр.), а також Стефан IV Молодий (правив у 1517–1527 рр.). Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Історико-біографічний словник Сокирянщини: Лерхе

Герб роду Лерхе

Олексій Мандзяк

 

Продовжуємо публікувати відомості про осіб минулого Сокирянщини, в рамках проекту «Історико-біографічний словник Сокирянщини», який націлений на популяризацію краєзнавства та регіональної історії на прикладі сучасного Сокирянського району Чернівецької області України. На цей раз наводимо дані про представників відомого роду Лерхе, яким в свій час належали землі в селах Шебутинці і Кормань.

 

Лерхе Густав Васильович (01.12.1789–19.09.1876) – поміщик сіл Шебутинці і Кормань Хотинського повіту Бессарабської області, де йому належали 3500 десятин землі[1], а також кінний і паровий млини в цих селах (за даними на 1871 рік)[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Православні храми села Непоротове

Олексій Мандзяк

 

14 січня 1447 року від Господаря Молдавського князівства Стефана II декілька сіл одержав боярин, спатар (мечник) Шандро, який судився з панами і боярами Негрилом, Баша (Балчан) і Сребулом за села на Дністрі, серед яких зазначено і село Непоротове[1]. Це і є перша відома на сьогоднішній день згадка про цей населений пункт.

Про боярина Шандро (він же Олександр, Шендрик, Шандру, Шендріка) відомо, що він походив із знатного і заможного роду, його батька звали Баліца Мундрічка. Крім Шандро у Баліца був син Михайло, дочка Драгуша і інші його діти[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Свято-Покровська церква села Волошкове

Олексій Мандзяк

 

Під назвою «Волошкоуци» сучасне село Волошкове вперше згадується в грамоті господаря Молдавського князівства Олександра Лепушняну від 20 квітня 1554 року, якою він підтвердив передачу логофету Іоанну Могилі (1520–1570) кількох сіл з млинами і ставками, якими володіли його предки і які були куплені ним самим[1].

Перша ж відома на сьогоднішній день церква у селі Волошково була побудована «тамтешніми жителями» і благодійниками у 1706 році: «будівлею дерев’яна, міцна, з такою ж дзвіницею»[2]. Освячена вона була на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , ,

Церква Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка


 

Олексій Мандзяк

 

Під назвою «Кулісева, где Радул сидів» село Кулішівка вперше згадується в грамоті господаря Молдавського князівства Іллі I і брата його Стефана II, від 20 грудня 1437 року, якою вони дарують і підтверджують боярину Михайлу з Дорохоя (він же Михайло Дорогунський, Михайло Невольник) п’ятдесят два села[1].

Сама перша відома нині церква, освячена на честь Різдва Пресвятої Богородиці, в Кулішівці буда побудована у 1603 році[2].

У 1721 році Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , ,