Сокирянщина

Мітки: 1941-1945, Велика, відео, війна, Вітчизняна, залізниця, залізнична, історія, пошуки, Сокиряни, станція

29 квітня 2019 року неочікувано закінчився земний світ Людини з Великої Літери − Землероба, Історика, Краєзнавця, Людинознавця, Поета, Громадського діяча − Василя Васильовича Гандзія із села Романківці Сокирянського району.

В.В. Гандзій − український поет, прозаїк, краєзнавець. Член Національної спілки журналістів України. Закінчив Хотинський сільськогосподарський технікум, історичний факультет Чернівецького державного університету.

Народився 28 березня 1930 року в селі Романківці. З 1947 р. працював у місцевому колгоспі. Заочно закінчив Хотинський технікум. Очолював рільничу бригаду, працював агрономом. Без відриву від виробництва закінчив історичний факультет Чернівецького державного університету. Викладав історію у місцевій середній школі. Читати повний текст »

Мітки: Гандзій, історія, пам'ять, поет, річниця, Романківці, село, Сокирянщина

Краєзнавець Ігор Швець вніс свій черговий вклад у вивчення історії нашого краю — стосовно Читати повний текст »

Мітки: Бессарабія, будівництво, відео, війна, Вітте, залізнична, історія, містечко, місто, Російська Імперія, Румунія, селише, село, Сокиряни, СРСР, станція, таємниці, фото

Олексій Мандзяк

Пропонуємо вашій увазі так званий «Сповідний розпис» 1825 року Архангело-Михайлівської церкви села Ломачинці, яке нині розташоване в Сокирянському районі Чернівецької області.

Нагадаємо, що це село вперше зафіксоване на географічній на карті, яка була опублікована у картографічній праці французького інженера Гійома Ле Вассера де Боплана (1595–1675) «Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus» («Спеціальний і докладний план України разом з розташованими у ній воєводствами, округами й провінціями»), виданої у 1650 році в Данцигу картографом Вільгельмом Гондіусом (Гондтом).

Перша письмова згадка зустрічається в грамоті господаря Молдавського князівства Євстратія Читати повний текст »

Мітки: 1825, Бессарабия, Бессарабія, исповедная роспись, история, історія, Ломаченцы, Ломачинці, район, род, роди, розпис, село, селяни, Сокирянський, сповідний, фамилия, храм, церква

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2020 р. № 255 внесені зміни до «карантинної» постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 (Постанова КМУ-211). Слово «зміни» в цьому випадку не зовсім відповідає тому, що зробили з тою постановою, адже її просто виклали в майже докорінно іншому змісті, змінивши навіть назву самої постанови. Тепер вона називається «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Мабуть це тому, що Кабмін нарешті з`ясував – в зв`язку з яким вірусом і з якою хворобою було введено карантин. На жаль, мабуть все ж з`ясував не до кінця? Адже до змісту постанови є дуже багато запитань, як юридичних, так і неюридичних… Але стосовно цього, як то кажуть, «по ходу п’єси». Читати повний текст »

Мітки: 2020, визначення термінів, відповідальність, відпочинку, заходи, зона, історія, карантин, КМУ, ліс, лісопарк, Новодністровськ, область, парк, підстави, Постанова, притягнення, район, рекреаційна облаштування, сквер, Сокиряни, Сокирянський, Україна, Чернівецька, штрафи

Олексій Мандзяк

Село Олексіївка – один із самих стародавніх населених пунктів Сокирянського району. Сучасна його назва появилася тільки в XX столітті. Протягом століть це село було відомо під назвою Мендиківці (молд. Мендикауци, Мендикеуць). В старослов’янському написанні «Миндиковци», як окремий населений пункт із якоюсь за чисельністю сільською громадою і своїми власниками, існувало вже в XV столітті[1]. На початку XVI століття частиною села Мендиківці володіла одна із заможних і впливових родин того часу – Арбуре, в особі портаря (начальника охорони столичного міста) Луки Арбуре і його матері Настасії. Право на власність у с. Мендиківцях та в деяких інших селах (Сербичани, Михалкове, Романківці й ін.) в різні роки їм підтвердили господарськими грамотами Стефан ІІІ Великий (правив у 1457–1504 рр.), Богдан ІІІ Сліпий, званий також Кривим і Однооким (правив у 1504–1517 рр.), а також Стефан IV Молодий (правив у 1517–1527 рр.). Читати повний текст »

Мітки: Бессарабия, Бессарабія, гинеалогия, гінеалогія, империя, імперія, історія, Мендикауци, Мендиківці, Мендыкауцы, Новоолексіївка, Олексіївка, Новоолексіївка, повіт, поп, Російська, Российская, священики, священники, священослужителі, село, уезд, Хотинский, Хотинський, храм, церква

Герб роду Лерхе

Олексій Мандзяк

Продовжуємо публікувати відомості про осіб минулого Сокирянщини, в рамках проекту «Історико-біографічний словник Сокирянщини», який націлений на популяризацію краєзнавства та регіональної історії на прикладі сучасного Сокирянського району Чернівецької області України. На цей раз наводимо дані про представників відомого роду Лерхе, яким в свій час належали землі в селах Шебутинці і Кормань.

Лерхе Густав Васильович (01.12.1789–19.09.1876) – поміщик сіл Шебутинці і Кормань Хотинського повіту Бессарабської області, де йому належали 3500 десятин землі[1], а також кінний і паровий млини в цих селах (за даними на 1871 рік)[2]. Читати повний текст »

Мітки: дворянин, дворянський, землевласник, Земля, історія, Кормань, Лерхе, Північна Бессарабія, повіт, помещик, поміщик, район, рід, село, Сокирянський, Хотинський, Шебутинці

Олексій Мандзяк

14 січня 1447 року від Господаря Молдавського князівства Стефана II декілька сіл одержав боярин, спатар (мечник) Шандро, який судився з панами і боярами Негрилом, Баша (Балчан) і Сребулом за села на Дністрі, серед яких зазначено і село Непоротове[1]. Це і є перша відома на сьогоднішній день згадка про цей населений пункт.

Про боярина Шандро (він же Олександр, Шендрик, Шандру, Шендріка) відомо, що він походив із знатного і заможного роду, його батька звали Баліца Мундрічка. Крім Шандро у Баліца був син Михайло, дочка Драгуша і інші його діти[2]. Читати повний текст »

Мітки: Бессарабия, Бессарабія, Галиця, затоплення, история, імперія, історія, Непоротове, Галиця, Непоротово, область, повіт, район, Російська, Румунія, село, Сокирянський, Хотинський, храм, церква, церковь, Чернівецька

Олексій Мандзяк

Під назвою «Волошкоуци» сучасне село Волошкове вперше згадується в грамоті господаря Молдавського князівства Олександра Лепушняну від 20 квітня 1554 року, якою він підтвердив передачу логофету Іоанну Могилі (1520–1570) кількох сіл з млинами і ставками, якими володіли його предки і які були куплені ним самим[1].

Перша ж відома на сьогоднішній день церква у селі Волошково була побудована «тамтешніми жителями» і благодійниками у 1706 році: «будівлею дерев’яна, міцна, з такою ж дзвіницею»[2]. Освячена вона була на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Читати повний текст »

Мітки: Бессарабія, Волошкове, Волошково, історія, область, район, священики, село, Сокирянський, храм, церква, церковнослужителі, Чернівецька

Олексій Мандзяк

Під назвою «Кулісева, где Радул сидів» село Кулішівка вперше згадується в грамоті господаря Молдавського князівства Іллі I і брата його Стефана II, від 20 грудня 1437 року, якою вони дарують і підтверджують боярину Михайлу з Дорохоя (він же Михайло Дорогунський, Михайло Невольник) п’ятдесят два села[1].

Сама перша відома нині церква, освячена на честь Різдва Пресвятої Богородиці, в Кулішівці буда побудована у 1603 році[2].

У 1721 році Читати повний текст »

Мітки: Бессарабія, історія, князівство, Кулешовка, Кулішівка, Молдовське, область, район, село, Сокирянський, храм, церква, церковь, Чернівецька